Наумич Валентина Іванівна
| Валентина Іванівна Наумич | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
8 січня 1942 Зубівщина, Коростенський район, Житомирська область | |||
| Померла |
17 липня 1998 (56 років) Херсон | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Валентина Іванівна Наумич (Василенко) (8 січня 1942 — 17 липня 1998) — українська поетеса, член Національної спілки письменників України, просвітянка, поетеса Чорнобильської зони[1][2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 8 січня 1942 року в селі Зубівщина Коростенського району Житомирської області в сім'ї селян[3]. Перший вірш написала у шостому класі. Закінчила Малозубівщанську середню школу, Чернівецький кооперативний технікум, у 1967 році — Львівький торговоекономічний інститут[4]. Працювала у Таджикистані старшим інженеромекономістом на шовковому комбінаті. У 1972 року повернулася до Коростеня. Чорнобильська трагедія змусила її, з підірваним здоров'ям, у 1991 році покинути рідне місто і переїхати в Херсон. Друкувалася в місцевій, обласній та республіканській пресі, в альманасі «Степ», канадському журналі «Промінь». Перша книжка «Є життя — лиш одне, без повтору…» побачила світ у 1993 році. У 1996 р. видала збірку поезії «Голос журби», а також поему про гетьмана Івана Мазепу «Пісня волі над сивим Дніпром». Часто у своїй ліриці зверталася до шевченківської творчості («Благослови, пророче!», «Чеченські акорди»).
Авторка 10 поетичних книг, була прийнята до лав Національної спілки письменників України (посмертно).
В її творчості — одвічні людські цінності: материнство, кохання, любов до рідної землі, та, читаючи вірші Валентини Іванівни на чорнобильську тематику, відчуваєш, що у них і біль, і зажура, і гіркі душевні сльози.
Автор поезії[ред. | ред. код]
- Голос журби: поезії / післямова М. Братана. — Херсон: Просвіта, 1996. — 35 с.
- Є життя — лиш одне, без повтору… : вірші / ред. М. Братан; худож. С. Курак. — Херсон: Просвіта, 1993. — 56 с.[5]
- До калини на запросини: поезії / ред. М. Братан; худож. ред. В. Жураківський; коректор I. Плоткіна. — Херсон, 1997. — 26 с.
- Мелодії долини голубої: поезії / ред. М. Братан; худож. I. Драч. — Херсон, 1997. — 28 с.
- Подих струни: поезії / ред. М. Братан. — Херсон, 1997. — 47 с.
- Пісня волі над сивим Дніпром. — Херсон, 1997. — 26 с.
- Срібні луни: вірші / ред. М. Братан. — Херсон: Просвіта, 1997. — 20 с.
- Вірші // Степ. — Херсон, 2012. — № 21. — С. 97, 98, 100—101. Твори для дітей
- Абетка: вірші: для дошк. і молод. шк. віку. — Херсон, 1997. — 16 с.
- Ой, сердитий наш гусак: вірші для малят. — Херсон, 1996. — 19 с.
- Вірші // Малючок Степовичок: антол. дит. л-ри Херсонщини / упоряд. А.Крат. — Херсон: Айлант, 2004. — С. 42-44.
Література[ред. | ред. код]
- Братан М. Замість післямови / М. Братан // Наумич В. Голос журби: поезії. — Херсон: Просвіта, 1996. — С. 34
- Братан М. Пам'яті Валентини: вірш / М. Братан // Савченко К. Я — точка Вічності і Часу: літ.-худ. нарис. — Херсон: Айлант, 2000. — С.19.
- Каляка, М. Кожен її твір — це сповідь серця: (Поетеса Чорнобильської зони) [Текст] // Каляка М. М. Збуджені альманахом «Степ»: Нариси. — Київ — Херсон: Просвіта, 2012. — С. 5-13.
- Каляка, М. Кожен її твір — це сповідь серця: (Поетеса Чорнобильської зони) [Текст] // Вісник Чорнобиля. — 2010. — 6 берез.
- Наумич, Василь. Знеболене важкою хворобою серце надихалось творчою наснагою від природної краси [Текст] // Валентина Наумич. Сльоза України. — Херсон ; Київ: Просвіта, 2018. — С.11-14.
- Нижеголенко Валентина. Лебідко: вірш / В. Нижеголенко / Савченко К. Я — точка Вічності і Часу: літ.-худ. нарис. — Херсон: Айлант, 2000. — С.21.
- Олексюк, Олег. Її творчість наснажує [Текст] / Олег Олексюк // Культура і життя. — 2018. — № 31. — 3 серпня. — (Пам'ять)
- Олексюк О. В. Невмирущий голос поетеси // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 128—133.
- Плоткіна Ізабелла. Є земля, що покличе, як мати / І. Плоткіна // Наддніпрянська правда. — 1994. — 23 квітня. — С. 4.
- Савченко Катерина. Я — точка Вічності і Часу: літ.-худ. нарис. — Херсон: Айлант, 2000. — 28 с.
- Савченко, К. Я точка вічності і часу…[Текст] // Джерела. — 2002. — № 5. — 14 березня. — (Письменники Херсонщини)
- Федоровська Лада. Життя стривожений акорд / Л. Федоровська // Наддніпрянська правда. — 1996. — 17 серпня. — С.2.
- Чижевська, Наталія. Невідома відома коростенка [Текст] /Наталія Чижевська // Іскоростень. — 2017. -№ 1. — 6 січня
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Немченко Іван МУЗИЧНИЙ СВІТ ПОЕЗІЇ ВАЛЕНТИНИ НАУМИЧ
- ↑ Наумич Валентина Іванівна (1942—1996) поетеса (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 січня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.
- ↑ Олексюк О. В. Невмирущий голос поетеси // Вісник Таврійської фундації. Вип. 14. — К.–Херсон: Просвіта, 2018. — С. 128—133.
- ↑ Видання херсонської філії видавництва «Просвіта». Наумич Валентина
- ↑ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Інтернет-джерела[ред. | ред. код]
- Наумич Валентина
- Валентина Наумич — сльоза України
- Її творчість наснажує
- Валентина Наумич. Пригоди природи
- Кожен її твір — це сповідь серця: (Поетеса Чорнобильської зони)
- Немченко Іван Васильович про Валентину Наумич
- Олексюк О. В. Невмирущий голос поетеси
- Іван Васильович Немченко МУЗИЧНИЙ СВІТ ПОЕЗІЇ ВАЛЕНТИНИ НАУМИЧ
- Каляка М. Кожен її твір — це сповідь серця: (Поетеса Чорнобильської зони)