Нахманович Віталій Рафаїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нахманович Віталій Рафаїлович
Народився 20 жовтня 1966(1966-10-20) (57 років)
Київ
Alma mater історичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова
Галузь історик, етнополітолог, музейник, громадський діяч
Заклад музей історії Києва
Посада провідний науковий співробітник
Відомий завдяки: співавтор концепції Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр»

Нахманович Віталій Рафаїлович (20.10.1966, Київ) — український історик, етнополітолог, музейник і громадський діяч. Син українського кінорежисера-документаліста Рафаїла Нахмановича (1927—2009) та Галини Михайлівни Нахманович. Активний громадський діяч у питаннях Голокосту в Україні[1] та гідного вшанування пам'яті усіх жертв Бабиного Яру[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився і закінчив школу в Києві. Закінчив історичний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (1994). З 1994 по 2000 роки працював в російських громадських організаціях. У 2000 повернувся до України.

2000—2002 роки — виконавчий директор Єврейської конфедерації України, шеф-редактор газети «Еврейский обозреватель». Організував у газеті кампанію публічного опору проекту зведення у Бабиному Яру єврейського общинно-культурного центру «Спадщина» за що був звільнений[3].

З 2003 року співзасновник (разом з Іваном Дзюбою, Мирославом Поповичем і Семеном Глузманом) та відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру[4], редактор інтернет-порталу комітету. Співавтор концепції створення Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру[5]. Куратор Відкритого міжнародного архітектурного конкурсу ідей комплексної організації та благоустрою історико-меморіальної зони «Бабин Яр — Дорогожицький некрополь»[6] (2015—2016). Продюсер документального кінофільму «Бабин Яр у пошуках пам'яті»[7] (2017).

Від 2017 заступник голови робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру[8] при Інституті історії України НАН України. Співавтор Концепції комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр»[9] (2019—2021).

Завідувач відділу (2005—2008), провідний науковий співробітник (від 2011) Музею історії м. Києва. Автор і куратор мультимедійних музейно-виставкових проектів: «Війна. Місто. Люди», до 70-річчя звільнення Києва від нацистської окупації (2013)[10], «Майдан: від Незалежності до Свободи»[11] до 25-ї річниці Революції на граніті (2015—2016), «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії»[12] до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру (2016—2017), «Бабин Яр. Віртуальний спогад» (2020)[13], «Бабин Яр: Дзеркала смерті»[14] (2023).

У 2013—2014 під час Революції Гідності та початку російської інтервенції в Україну виступив з низкою публічних звернень[15][16][17][18][19].

Після початку повномасштабної агресії Росії проти України ініціатор та упорядник документального інтернет-ресурсу «Хроніки оборони Києва»[20][21].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Нахманович є автором багатьох праць з історії євреїв, Голокосту, Другої світової війни, історичної пам'яті, етнонаціональних проблем сучасної України та ін. Організатор і співорганізатор низки наукових конференцій, семінарів, наукових, науково-популярних і культурно-просвітницьких проектів. Співупорядник і співредактор низки наукових видань, як-от:

Викладав міждисциплінарну програму з юдаїки у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (2012—2013).

Брав участь у розробці низки законопроектів у сфері національно-культурної політики та політики пам'яті, документів міжнаціональних об'єднань і громадських організацій. Член Наукової ради з проблем національних відносин при НАН України, член експертної ради музею Революції Гідності], експерт Конгресу національних громад України.

Вибрані наукові праці[ред. | ред. код]

Співредактор і співупорядник (разом із Галиною Нахманович) спогадів і збірки кінофільмів Р. Нахмановича «Возвращение в систему координат, или Мартиролог метека»

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Віталій Нахманович, історик. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 14 серпня 2023.
  2. Віталій Нахманович. Історична правда. Процитовано 3 жовтня 2023.
  3. Віталій Нахманович - історик, етнополітолог, музейник, громадський діяч. Krytyka (ua) . Процитовано 26 вересня 2023.
  4. Комітет «Бабин Яр». www.kby.kiev.ua. Процитовано 26 вересня 2023.
  5. КОНЦЕПЦІЯ МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ БАБИНОГО ЯРУ : Проект 4.04.2018 (2018). Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 14 серпня 2023.
  6. «Бабин Яр — Дорогожицький некрополь»
  7. Бабий Яр в поисках памяти... на YouTube
  8. Проекти | Інститут історії України. resource.history.org.ua. Процитовано 26 вересня 2023.
  9. КОНЦЕПЦIЯ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ (МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ) БАБИНОГО ЯРУ З РОЗШИРЕННЯМ МЕЖ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИКО-МЕМОРІАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА "БАБИН ЯР" (2019). resource.history.org.ua. Процитовано 26 вересня 2023.
  10. Музей історії Києва покаже "Війну. Місто. Людей". www.unian.ua (укр.). Процитовано 26 вересня 2023.
  11. Майдан: від Незалежності до Свободи. old.uinp.gov.ua. Процитовано 6 листопада 2023.
  12. «Бабин Яр: пам'ять на тлі історії»
  13. У центрі міста проводять віртуальні екскурсії місцями Бабиного Яру. Вечірній Київ (укр.). 19 листопада 2020. Процитовано 26 вересня 2023.
  14. «Бабин Яр: Дзеркала смерті».
  15. Krytyka. Krytyka (ua) . Процитовано 3 жовтня 2023.
  16. ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО СВІТОВОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ. Газета «Форум націй» № 11-12/138-139 – Листопад-Грудень 2013. www.forumn.kiev.ua. Процитовано 26 вересня 2023.
  17. Відкрите звернення до лідерів Майдану. Історична правда. Процитовано 26 вересня 2023.
  18. Відкрите звернення до громадянського суспільства. www.ji-magazine.lviv.ua. Процитовано 26 вересня 2023.
  19. Звернення до майбутнього президента Росії. Історична правда. Процитовано 26 вересня 2023.
  20. «Хроніки оборони Києва»
  21. В Україні створили сайт про історію оборони Києва. Історична правда. Процитовано 26 вересня 2023.
  22. Бабий Яр: человек, власть, история: документы и материалы К., 2004. Кн. 1; від 2019 онлайн-видання
  23. Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього (24–25 жовтня 2011 р., м. Київ) (К., 2012)
  24. Від України до УРСР: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції до 80-річчя перенесення столиці радянської України до міста Києва | Krytyka, Андрій Блануца. Krytyka (ua) . Процитовано 26 вересня 2023. (К., 2015)
  25. «Голокост і сучасність: Студії в Україні та світі»