На протилежному боці від добра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«На протилежному боці від добра»
Обкладинка книжки Василя Рубана «На протилежному боці від добра»
Автор Василь Рубан
Ілюстрації Віктор Сидоренко
Дизайн обкладинки Володимир Соловйов, фотограф Сергій Старостенко
Країна Україна
Мова українська
Серія БУкЛіт
Тема репресивна психіатрія
Жанр роман
Видавництво «Ярославів Вал», Київ
Видано 2015
Сторінок 600
ISBN ISBN 978-617-605-039-1
Попередній твір журнал «Київ»

«На протилежному боці від добра»роман українського письменника-дисидента Василя Рубана.

Історія[ред. | ред. код]

Книга (роман) написана Василем Рубаном через декілька років після його звільнення в 1978 році з психіатричних лікарень Дніпропетровська, Казані та Глевахи, де автора лікували від свободумства.

Опублікований у 1992 році в журналі «Київ» і нагороджений «Літературною премією імені Євгена Маланюка».

У 2014 році Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім.Тараса Шевченка роман було номіновано на здобуття Шевченківської премії.

У 2015 році видавництвом «Ярославів Вал» роман опублікований окремою книгою разом з романом Василя Рубана «Любиш – не любиш».

Зміст[ред. | ред. код]

Роман «На протилежному боці від добра» — майже автобіографічна сповідь автора про його перебування в радянських психіатричних лікарнях, про те, як залишитись людиною на боці добра, як вистояти, не втративши себе духовно, і не зламатись психічно.

Текст роману не поділений на частини (глави, розділи), проте являє собою неперервний текст-розповідь.

В романі описано побут лікарень, подана характеристики лікарів і пацієнтів, взаємодію з представниками репресивної системи держави, про зустрічі з іншими українськими дисидентами-пацієнтами психлікарень – Леонідом Плющем, Миколою Плахотнюком, Зеновієм Красівським, Анатолієм Лупинісом, Борисом Ковгаром.

Відгуки[ред. | ред. код]

Письменник Гончар Олесь[1]:

Вночі дочитав роман Василя Рубана («На протилежному боці від добра») в журналі «Київ». Не знаю, чи це роман, чи просто автобіографічна сповідь, але річ незвичайної сили… В наш час Україна нечасто бачить людей мужніх, більше крутіїв, хитрунів …а тут просто козацька мужність. Фінальна сцена блискуча.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Щоденник, т. 3, 1984-1995 рр., с. 413

Джерела[ред. | ред. код]