Неймет Юрій Іванович
| Неймет Юрій Іванович | |
|---|---|
| Народився | 10 квітня 1917 |
| Помер | 22 березня 2007 (89 років) |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина Карпатська Україна Україна |
| Національність | українець |
| Нагороди |
 |
Ю́рій Іва́нович Не́ймет (нар. 10 квітня 1917, с. Велика Копаня, Закарпаття — пом. 22 березня 2007, там само Закарпаття) — воїн Карпатської Січі, учасник бою на Красному полі, член підпільної організації «Юнацтво ОУН», політв’язень.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в с. Велика Копаня (тоді Передтисянський повіт, Уґочанський комітат, Угорське королівство, Австро-Угорщина, нині — Берегівський район, Україна) у багатодітній селянській родині.
Був кошовим січового осередку в рідному селі. Проводив затримання угорських та польських терористів. 1939 року рятував українські книги від гонведів.[1]
15 березня 1941 року, з нагоди другої річниці бою на Красному полю, бувши 7 класником разом з А. Шеверею отримав завдання встановити 5-метровий дубовий хрест на січовій могилі. За це їх та ще 7 членів ОУН (Д. Бандусяк, М. Бісун, П. Кришка, В. Обручар, М. Орос, I. Романець, М. Човганин) у липні 1942 було звинувачено в «антидержавній зраді, яка проявлялась в активній діяльності та відокремленні Закарпаття від Угорщини та приєднання Закарпаття до самостійної Української держави шляхом революційної боротьби, а при потребі й військовим переворотом»[2] та зарештовано угорською жандармерією. Після допитів був відправлений до концентраційного табору м. Надьканіжа. Після звільнення у грудні 1942 року продовжив навчання у Хустській гімназії.[3]
1946 року заарештований радянською контррозвідкою СМЕРШ і засуджений до 8 років концтабору Воркути за «український націоналізм». На батьківщину повернувся лише 1962 року. Реабілітований у 1991 р.
Помер 22 березня 2007 року.[4]
Нагороди[ред. | ред. код]
Орден «За заслуги» III ступеня «за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність» (2005)[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карпов, Віктор (2010). ВОЄННА ІСТОРІЯ ГАЛИЧИНИ ТА ЗАКАРПАТТЯ (українською) . Т. 2. Львів. с. 388—390.
- ↑ Вегеш, Микола (2021). ДУХОВНИЙ ПОВОДИР ЗАКАРПАТТЯ (PDF) (українською) . УЖГОРОД. с. 28—29.
- ↑ Реабілітовані історією. Закарпатська область (PDF). Т. 2. 1992. с. 495. ISBN ISBN 966-7703-88-6.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Сохань, Павло, ред. (2013). Історичний архів. Наукові студії : Збірник наукових праць (PDF) (українською) . Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили. с. 53. ISSN 2077-5709.
- ↑ Указ Президента України від 26 листопада 2005 року № 1653/2005 «Про відзначення державними нагородами України колишніх політичних в'язнів і репресованих»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |