Ненсі Г'юстон
| Ненсі Г'юстон | ||||
|---|---|---|---|---|
| Nancy Huston | ||||
 Ненсі Г'юстон (2006) | ||||
| Псевдонім | Louise Beausire[1] | |||
| Народилася |
16 вересня 1953 (70 років) Калгарі | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Канада,  Франція | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | коледж Сари Лоуренсd, High Mowing Schoold і Queen Elizabeth High Schoold | |||
| Мова творів | французька, англійська | |||
| Роки активності | 1980- | |||
| Magnum opus | Instruments of Darknessd і Fault Linesd | |||
| У шлюбі з | Цветан Тодоров[2][3] | |||
| Діти | Léa Todorovd[4] | |||
| Нагороди | Офіцер ордена Канади (2005) | |||
| Премії | Премія генерал-губернатора Канади (1993), премія Феміна (2006) | |||
|
| ||||
 Ненсі Г'юстон у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Не́нсі Г'ю́стон (англ. Nancy Huston; нар. 16 вересня 1953, Калгарі) — канадська письменниця, авторка романів та есе.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 1953 року в канадському місті Калгарі (провінція Альберта). Коли Ненсі було 6 років, мати покинула сім'ю. Після цього Ненсі тривалий час жила в своєї майбутньої мачухи в Німеччині, де опанувала німецьку. Сімейна травма позначилася також на ставленні Ненсі Г'юстон до рідної англійської.[7] Тема жінки й матері, яка покидає свою родину й шукає свого шляху в житті Ненсі Г'юстон тематизувала в романі «Контрданс» («La virevolte»).
Пізніше Ненсі разом з батьком та мачухою знову певний час жила в Калгарі. 1968 року вона переїхала з родиною до міста Вілтон у штаті Нью-Гемпшир (США). 1973 року приїхала до Парижа. Підготувала в EHESS магістерську роботу про лайливі вислови «Говорити й забороняти, основи лайкознавства» («Dire et interdire, éléments de jurologie») під керівництвом Ролана Барта.
Прозу пише французькою, а потім сама перекладає англійською. Г'юстон живе в Парижі разом з чоловіком, відомим філософом та істориком Цветаном Тодоровим, з яким має двох дітей.
Творчість[ред. | ред. код]
Ненсі зайнялася ґрунтовним вивченням французької мови під час навчання в Парижі. Тоді ж вона виявила, що використання мови, яка не є для неї рідною, дозволяє досягти особливого стилістичного ефекту: тексти французькою відрізнялися від текстів рідною англійською за рахунок більш усвідомлено, хоча часом і обмеженого, добору виражальних засобів.
У наступні роки Г'юстон опублікувала декілька романів, які позитивно сприйняли як критики, так і читаті. Особливо успіщними були романи «Печать янгола» та «Dolce Agonia». Загалом з 1980 року Г'юстон опублікувала більше 29 книжок прози й есеїстики. Перекладала художні твори з шведської (Йоран Тунстрем) та французької (Анрі Бошо та ін). Твори Г'юстон перекладено багатьма мовами світу.
Визнання[ред. | ред. код]
За свою літературну діяльність Ненсі Г'юстон була неодноразово відзначена державними та громадськити нагородами. 1993 року Г'юстон отримала спеціальну премію генерал-губернатора Канади, 2006 стала лауреатом престижної премії Феміна та премії Французького телебачення, 2007 року стала почесним доктором Льєзького університету, а 2010 року — почесним доктором Оттавського університету[8].
Нагороджена Орденом Канади (2005).
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Ненсі Г'юстон. Розколини. Переклад з французької Івана Рябчія. – Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2021. – 400 с.
- Ненсі Г'юстон. Печатка янгола. Роман / Переклад із французької Івана Рябчія. — Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2018. — 224 с. ISBN 978-617-7654-01-7
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ El País — Madrid: Grupo Prisa, 1976. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
- ↑ Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ https://www.radiofrance.fr/franceinter/podcasts/nouvelles-tetes/nouvelles-tetes-du-jeudi-07-mars-2024-2402109
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Інтерв'ю газеті The Independent, 22.02.2008
- ↑ Присвоєння почесного доктора Оттавського університету Ненсі Г'юстон. Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 29 січня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Alain Clairval, Nancy Huston: Les Variations Goldberg, Nouvelle Revue Française 346 (Nov. 1981), p. 128—130
- Anne Rivière und Xavière Gauthier, Des femmes et leurs oeubres, Magazine Littéraire 180 (Jan. 1982), p. 36-41
- Eugene Benson und William Toye, (Hg.) The Oxford Companion to Canadian Literature, Second Edition. Oxford University Press, Toronto 1997 ISBN 0-19-541167-6 p. 564…
- Eva Martin Sartori (Hrsg.), The Feminist Encyclopedia of French Literature, Greenwood Press, Westport, Conn. und London 1999, Artikel zu Nancy Huston von Patrice J. Proulx, p. 262 …, ISBN 0-313-29651-0
- Marta Dvořák & Jane Koustas: Vision, division. L'œuvre de Nancy Huston. PU Ottawa 2004 ISBN 2760305813
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ненсі Г'юстон |
- Бібліографія. Ненсі Г'юстон // Німецька національна бібліотека
- Ненсі Г'юстон на сайті IMDb (англ.)
- Huston, dea ex machina
- Г'юстон про Ромена Гарі (PDF; 136 kB)
- Про Ненсі Г'юстон(англ.)
