Несвіцький Олександр Олександрович
| Несвіцький Олександр Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 липня 1855 Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
16 квітня 1942 (86 років) Полтава, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Монастирське кладовище (Полтава) |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater |
Імператорська медико-хірургічна академіяd Імператорський університет Святого Володимира |
| Галузь | медицина |
| Партія | Конституційно-демократична партія |
| Нагороди | Герой Праці |
 Несвіцький Олександр Олександрович у Вікісховищі | |
Олександр Олександрович Несвіцький (21 липня 1855, Кременчук, Полтавська губернія — 16 квітня 1942, Полтава) — український громадський діяч, лікар, хронікер.
Ранні роки та освіта[ред. | ред. код]
Олександр Несвіцький народився 21 липня 1855 року в місті Кременчук Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Його батько був міським архітектором.
Освіту здобув у Полтавській гімназії. Після цього Олександр вступив до Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії. На п'ятому курсі його заарештували за активну участь у студентському революційному русі, а пізніше — вислали із Санкт-Петербурга та відрахували з академії. Він вступив до Київського університету Святого Володимира, який закінчив 1882 року з дипломом лікаря.
Лікарська діяльність[ред. | ред. код]
Лікарську практику з 1880 року проходив у загоні з боротьби з епідемією дифтериту в Полтавській губернії, працюючи його завідувачем.
Після завершення навчання Несвіцький вступив на службу земським лікарем у Кременчуці. 1902 року разом із родиною він переїхав до Полтави, де працював міським лікарем, лікарем-консультантом внутрішніх хвороб при інституті шляхетних дівчат. У місті Несвіцький організував безкоштовну амбулаторію, якою керував понад 30 років. Після цього він керував амбулаторією трикотажної фабрики. У дитячих навчальних закладах Несвіцький започаткував санітарно-гігієнічний нагляд[1]. Також він запровадив ведення паперових карток пацієнта. Загалом Олександр Несвіцький пропрацював лікарем 61 рік.
Несвіцький був автором наукових праць та статей з медицини
.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Несвіцький входив до Конституційно-демократичної партії. Брав участь в організації сільських кооперативів, дитячих ясел, шкіл. Був обраний членом повітової вчительської ради.
Під час Української революції та національно-визвольних змагань 1917—1921 років Олександр Несвіцький занотовував події, що відбувалися в Полтаві, до свого щоденника. На початку 1990-х років рукопис віднайшов робітник Микола Пелих серед макулатури. 1995 року твір опублікував Державний архів Полтавської області під назвою «Полтава у дні революції та в період смути 1917—1922»[2].
За участь у громадському житті в радянські часи Несвіцького визнали ветераном праці, а його ім'я занесли на Червону дошку пошани. Полтавська окружна рада профспілок присвоїла йому звання «Героя праці».
Останні роки[ред. | ред. код]
1938 року Полтавське обласне управління НКВС сфабрикувало проти Несвіцького та його дочки Лідії справу за начебто організацію комітету з надання допомоги арештованим та їхнім сім'ям.
Помер 16 квітня 1942 року в окупованій нацистами Полтаві від інфаркту міокарда[2]. Був похований на Монастирському цвинтарі. 9 грудня 2022 року на Монастирському цвинтарі віднайдено могилу Олександра Несвіцького[3].
Родина[ред. | ред. код]
Олександр Несвіцький був одружений із Марією Ерастівною (Ерастимівною). У шлюбі народилися сини Олександр і Борис та донька Лідія[4].
-
Родина полтавського лікаря Олександра Несвіцького. Зліва направо сидять: дочка Лідія, О. О. Несвіцький, дружина Марія Ерастівна, син Борис; стоїть син Олександр. Фотографія 1915 року -
Лікар Олександр Несвіцький із сином Олександром у Полтаві
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У Полтаві запропоновано встановити меморіальну дошкуна честь Олександра Несвіцького[1].
За результатами онлайн-голосування, проведеного серед мешканців Полтави 14-28 серпня 2023 року, за перейменування вулиці Герцена на вулицю Олександра Несвіцького висловилася більшість учасників (42,6 %)[5]. 26 січня 2024 року рішення про перейменування ухвалила Полтавська міська рада[6].
Праці[ред. | ред. код]
Олександр Несвіцький був автором наукових праць на санітарно-лікарські теми у тогочасних періодичних виданнях[7].
- «Исследование гигиенической обстановки народных школ Кременчугского уезда» («Вестник общественной гигиены, судебной и практической медицины», 1893 та окремо)
- «Ящур у человека» (журнал «Врач», 1891)
- «Меры для борьбы с эпидемией дифтерита» (1890)
- «Земская ветеринарная помощь» («Вестник южно-русского. животноводства», 1908)
- «Медико-статистический отчёт о движении населения и о состоянии земской медицины в Кременчугском уезде» (1898)
- «К вопросу о земской медицине в Кременчугском уезде» (1898)
- «Чума» (1910)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б У Полтаві хочуть встановити меморіальну дошку лікарю та хронікеру подій Української революції Олександру Несвіцькому. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 11 грудня 2022. Процитовано 20 серпня 2023.
- ↑ а б Новатор медицини Полтавщини Олександр Несвіцький. Хто він і чому віднайдення його могили – подія. ЗМІСТ (укр.). Процитовано 20 серпня 2023.
- ↑ У Полтаві відновлюють знайдену могилу співзасновника медицини в області та хронікера Олександра Несвіцького. ЗМІСТ (укр.). 3 січня 2023. Процитовано 20 серпня 2023.
- ↑ Особливий фонд лікаря Олександра Несвіцького — цінне джерело з історії краю. Державний архів Полтавської області.
- ↑ Результати онлайн-голосування за нові назви 61 вулиці Полтавської громади. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 28 серпня 2023. Процитовано 28 серпня 2023.
- ↑ У Полтавській громаді офіційно перейменували ще 61 вулицю (перелік). Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 26 січня 2024. Процитовано 24 лютого 2024.
- ↑ Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. — Харьков : САГА, 2009. — С. 137.
Джерела[ред. | ред. код]
- Білоусько О. А. Новітня історія Полтавщини (перша половина XX століття) : підручник для 10 кл. загальноосвіт. шк / О. А. Білоусько, О. П. Єрмак, В. Я. Ревегук. — Полтава : Оріяна, 2005. — С. 20.
- Несвицкий, Александр Александрович // Деятели революционного движения в России : Био-библиографический словарь : От предшественников декабристов до падения царизма. Т. 2 : Семидесятые годы : Вып. 3 : М - Р / Под ред. Вл. Виленского-Сибирякова, Феликса Кона, А. А. Шилова [и др.] ; Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльно-поселенцев. — М. : Всесоюз. о-во полит. каторжан и ссыльно-поселенцев, 1934. — С. 1020-1021. (рос.)
- Несвіцький Олександр Олександрович, (1855—1942 рр.) — полтавський лікар, хронікер подій Української революції у м. Полтаві (1917—1921 рр.) // Державний архів Полтавської області. Ф. Р-9188. Оп. 1.
- Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. — Харьков : САГА, 2009. — С. 137. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Документи та фотографії Олександра Несвіцького на сайті ДАПО
