Несобя
| Несобя | |
|---|---|
 | |
| Деталі |
Несобя (пол. Niesobia, Krzywosąd, Słodziej, Złodzieje) – шляхетський герб. Один з найстаріших польських гербів. Увічнений у пам'ятках, зокрема монастирі в Лодзі.
Опис герба[ред. | ред. код]
Щит пересічено, у першому червоному півполі срібна рогатина, що переходить в іншому золотому півполі в чорний орлиний хвіст. Клейнод: три пера страуса
Найбільш ранні згадки[ред. | ред. код]
Відомий запис суду з 1424 року і середньовічна печатка від 1357 та 1363 років Вержбінта з Пеневіцу.
Генезис[ред. | ред. код]
Виникнення герба сягає XI ст. – часів правління Казимира Відновника. Ймовірною причиною надання геба було передбачення результату битви з Чехами одного з королівських полковників (передбачення того ж результату було пов'язано з відстріленням хвоста чорного орла – звідси і зображення стріли і чорного орлиного хвоста в гербі). Назва герба, ймовірно, походить від назви річки Несоб, над якою відбуласязгадана битва[1].
Роди[ред. | ред. код]
Список родів, що користувалися гербом Несобя відповідно до Гербовника польського Тадеуша Гейля[2]:
Bacewicz, Bilanowski, Biskupski, Bobrownicki, Domuchowski, Doroszewski, Doruchowski, Gąsczyński, Gąszczyński, Gąściński, Gęszczyński, Goszczyński, Gubakowski, Kempisty, Kępiński, Kępisty, Kępski, Kiempiński, Kierzyński, Kieszczyński, Kompaniec, Krzywosąd, Krzywosądecki, Krzywosądzki, Kuszlejko, Kuszłejko, Leczycki, Lenczycki, Liwski, Łęczycki, Łęczyński, Mijamski, Mijomski, Miromski, Mironienko, Mirowski, Myjemski, Myjomski, Niemczyk, Niesobia, Niesobski, Omenta, Ometo, Omęta, Piekarski, Ponęcki, Prejkint, Pryzkint, Pryżgint, Sępiński, Srocicki, Strubicz, Strzałkowski, Średnicki, Użwencki, Wichert, Wierzbięta, Zembocki, Zębocki, Złodzej[3][1].
Література[ред. | ред. код]
- ↑ а б Mariusz Niesobski, Popularny herbarz rodzin i rodów polskich, Kademm Sp. z o.o., 1993.
- ↑ Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
- ↑ Herb Niesobia i lista nazwisk w elektronicznej wersji Herbarza polskiego Tadeusza Gajla
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Piekosiński, Franciszek "Heraldyka polska wieków średnich", Kraków 1899