Нетруненко Артем Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нетруненко Артем Віталійович
Загальна інформація
Народження 7 жовтня 1989(1989-10-07)
Ворошиловград, УРСР
Смерть 12 липня 2014(2014-07-12) (24 роки)
передмістя Луганська, Україна
Alma Mater Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Псевдо Умар, "Валькірія"
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Арте́м Віта́лійович Нетру́ненко[1] (нар. 7 жовтня 1989, Ворошиловград, УРСР — пом. 12 липня 2014, передмістя Луганська, Україна) — український військовик, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» ЗСУ, позивний «Умар». Загинув у ході війни на сході України у передмісті Луганську. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Артем Нетруненко мав історичну освіту, закінчив Луганський університет імені Тараса Шевченка 2006—2011 рр за спеціальністю «Історія та основи права». Брав участь у луганському Євромайдані. Мав україно-чеченське походження, мусульманин за віросповіданням та відвідував мечеть[2]. З 2012 року був членом політичної партії «Громадянська позиція».

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Із першого дня створення став до лав батальйону «Айдар», що в складі Збройних Сил України. 25 травня брав участь у бойовій операції із затримання 14 терористів, що пробували зірвати вибори президента України в Новоайдарському районі. Надалі брав участь у визволенні міста Щастя від російських терористів, у боях за селища Металіст та Жовте у передмістях Луганська. Був поранений осколком в ногу.

12 липня 2014 розвідгрупа «Каца» поблизу села Жовте (Слов'яносербський район), під Луганськом, спустилась з висоти вниз, щоб пошукати місце для встановлення «секрету». Група була на чорній Ниві, в машині було п'ять чоловік — «Нельс» за кермом, поруч «Кац» (командир групи). На задньому сидінні «Валькірія» та «Умар», і в багажнику з кулеметом сидів «Святозар». Внизу, у полі, вони спробували розвернутись і підірвались на фугасі, який було закладено в тому місці. За силою вибуху то скоріше була протитанкова міна, хоча були і версії про керований фугас. Сергій Карпенко («Нельс») і Олександр Подрезенко («Кац») загинули одразу, «Валькірію» і «Святозара» викинуло вибуховою хвилею, Артем Нетруненко («Умар») за декілька годин помер у шпиталі від поранень і крововтрати[3][4][5][6][7].

Задля поховання в рідному місті, до визволення Луганська українськими військами від терористів тіло Артема Нетруненка перебувало в морзі Старобільська.[2]

26 лютого 2015 року посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Герої не вмирають!. «Facebook». Процитовано 29 липня 2014.
  2. а б «Український чеченець віддав життя, захищаючи Батьківщину», 15 липня 2014 року
    http://umma.ua/ru/news/ukraine/Ukrainskiy_chechenets_otdal_zhizn,_zashchishchaya_Rodinu/26576 [Архівовано 30 липня 2014 у Wayback Machine.]
  3. На Луганщині від мінометного пострілу загинув член «Громадянської позиції» Артем Нетруненко. Світла і вічна йому пам'ять… // «Персональний сайт Анатолія Гриценка», 13 липня 2014. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 27 липня 2014.
  4. Спочатку вони потрапили під обстріл Граду… // Nastya Stanko, 13 липня 2014
  5. У зоні АТО загинув боєць батальйону «Айдар» з Нетішина // «Незалежний громадський портал», 14 липня 2014
  6. «Айдар», друга ходка. День третій. Три 200х // «LB.ua», 13 липня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 27 липня 2014.
  7. Вручення нагороди бабусі КАЦа
  8. Указ Президента України від 26 лютого 2015 року № 109/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]