Нижньотуломська ГЕС
| Нижньотуломська ГЕС | |
|---|---|
 | |
| 68°49′18″ пн. ш. 32°49′09″ сх. д. / 68.82166667002778127° пн. ш. 32.819166670027776433° сх. д.Координати: 68°49′18″ пн. ш. 32°49′09″ сх. д. / 68.82166667002778127° пн. ш. 32.819166670027776433° сх. д. | |
| Країна |
 Росія |
| Стан | діюча |
| Річка | Тулома |
| Каскад | каскад на Туломі |
| Початок будівництва | 1934 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1937 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 57,2 МВт |
| Середнє річне виробництво | 250 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | руслово-греблева |
| Розрахований напір | 17 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | пропелерні |
| Кількість та марка турбін | 4 ЛМЗ ПР30/881-В-360 |
| Витрата через турбіни | 4х90 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Електросила СВ-546/90-40 по 15 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 4х14,3 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна + бетонна |
| Висота греблі | 29 м |
| Довжина греблі | 268 + 58 м |
| ЛЕП | 35 + 110 + 150 |
| Власник | ТГК-1 |
  Нижньотуломська ГЕС | |
| Мапа | |
 | |
 Нижньотуломська ГЕС у Вікісховищі | |
Нижньотуломська ГЕС — гідроелектростанція у Мурманській області Росії. Знаходячись після Верхьотуломської ГЕС, становить нижній ступінь каскаду на річці Тулома, яка впадає до Кольської затоки Баренцового моря.
У районі станції ліву протоку річки перекриває комбінована гребля висотою 29 метрів, яка включає земляну ділянку довжиною 268 метрів та бетонну водопропускну секцію довжиною 58 метрів з трьома шлюзами. У правій протоці (підвідному каналі довжиною 1,5 км) розміщений русловий машинний зал довжиною 84 метра, сполучений з дамбами довжиною 240 та 168 метрів. Разом ці споруди утримують водосховище довжиною 16 км з площею поверхні 38 км2 та об'ємом 390 млн м3 (корисний об'єм 37 млн м3), в якому припустиме коливання рівня у операційному режимі між позначками 17 та 18 метрів НРМ (під час повені до 18,5 метра НРМ).
Станцію ввели в експлуатацію у другій половині 1930-х з чотирма турбінами типу Каплан потужністю по 12,5 МВт. Під час Другої світової війни дві з них були евакуйовані, а в 1948—1949 роках замість них змонтували нові. У кінці 1980-х провели модернізацію станції, яка включала заміну турбін на пропелерні зі збільшеною до 14,3 МВт потужністю. Гідроагрегати використовують напір у 17 метрів та забезпечують виробництво 250 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьований ресурс потрапляє у нижній б'єф, в якому для нормального проходження води прокладено відвідний канал довжиною 1 км.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 35 кВ, 110 кВ та 150 кВ.