Никанорівка
| село Никанорівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Покровський район |
| Громада | Шахівська сільська громада |
| Облікова картка | Никанорівка |
| Основні дані | |
| Населення | 469 |
| Поштовий індекс | 85030 |
| Телефонний код | +380 6277 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°25′05″ пн. ш. 37°15′28″ сх. д. / 48.41806° пн. ш. 37.25778° сх. д.Координати: 48°25′05″ пн. ш. 37°15′28″ сх. д. / 48.41806° пн. ш. 37.25778° сх. д. |
| Відстань до обласного центру |
61,1 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 85030, Донецька обл., Добропільський р-н, с. Никанорівка, вул. Миру, 1 |
| Карта | |
  Никанорівка | |
 Никанорівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Никано́рівка (Новоолексіївка, Олексіївка, Новоселівка)— село Шахівської сільської громаді Покровського району Донецької області, в Україні.
Неподалік від села розташоване заповідне урочище— Никанорівський ліс.
Історія[ред. | ред. код]
Заснування[ред. | ред. код]
Село Новоолексіівка (це перша офіційна назва поселенню) була заснована ще в середині ХІХ сторіччя. В шостому томі "Сведения о помещичьих имениях" (1860 рік) село Новоолексіївка указана, як володіння спадкоємців Коптєвих і Бабєнкових.
Село Никанорівка виникло у витоках Гектовой балки, між балкою Пугачова (яр Луки) і Чапліним яром. Спочатку називалося Новоолексіївка на честь пана Олексія Коптєва, племінника поміщика Мерцалова. На захід розташовувався хутір Дубровка. Однак перший хутір у цій місцевості (початок XIX сторіччя) виник не біля Чаплін яру, а північніше — у балці Пугачова, у той час частково заболоченої.
У 1878 році в селі відкрита церковноприходська школа, а в 1890 році — загальноосвітня школа.
Визвольні змагання[ред. | ред. код]
Після більшовицького перевороту 1917 року село перейменували на честь есера Никанора Скорика.
У 1917 році матрос-чорноморець Никанор Скорик організував та очолив у селі революційний комітет. Члени ревкому роздали поміщицьку землю, зерно й інвентар селянам-біднякам. У роки громадянської війни Скорик загинув від рук білогвардійців.
УРСР[ред. | ред. код]
У пам'ять про нього в 1924 році село назвали Никанорівкою. У 1928 році була збудована школа, яка мала 6 кімнат. Першим директором працював Аджубаліс.
На зорі радянської влади в селі почало роботу поштове відділення. Перший колгосп "Промінь" з'явився у селі 1930 року. На станції Мерцалове працювала МТС.
Після німецько-радянської війни були відкриті: неповна середня школа в селі Никанорівці, початкова середня школа в Суворові, сільський клуб у Никанорівці. У 1950 році село було електрофіковане.
У 1951 році виконком сільради затвердив проєкт планування, забудови та благоустрою села, складений виїзною бригадою №02 Сталінського облсільпроєкту. Із середини 50-х років ХХ сторіччя у селі Никанорівці працював міжколгоспний літній піонерський табір на 200 місць.
У 1986 році утворена Никанорівська сільська рада. Її першим головою став Яковенко.
Незалежна Україна[ред. | ред. код]
17 липня 2016 року в селі пройшли перші вибори старости села Никанорівки, який повинен був представляти жителів колишньої Никаноровской ради у виконкомі Шаховської територіальної громади (дільниця №140239, села Никанорівка, Вільне, Іванівка, Суворове, Нове Шахове, селище Дорожнє) – з 4 кандидатів громада обрала старостою Іваняк Віру Володимирівну[1].
27 липня 2015 року село ввійшло до складу новоствореної Шахівської сільської громади.
Наприкінці 2019 року стало відомо, що село має бути перейменовано згідно із Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів"[2]. Нажаль Закон України про декомунізацію на території старостинського округу та і Шахівської ОТГ не виконаний. Люди, які першим обов'язком повинні дотримуватися виконання Законів України - ігнорують виконання посилаючись на небажання населення.
10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Заповідне[3].
Никанорівська ЗОШ І—ІІІ ступенів[ред. | ред. код]
У 1878 році в селі відкрилась 3-класна церковноприходська школа в звичайній селянській хатині. У 1890 році збудували нове приміщення 4-класної школи, яка працювала до 1919 року. Серед перших учителів були дочка св'ященника Олександра Андріївна та К.А.Жаботинська.
У 1919 році в село прибув учитель А.П.Аджубаліс і став працювати в старій школі. З часом він організував будівництво нової школи на місці панського маєтку, яке було завершене в 1928 році. З того часу він став директором школи і працював на цій посаді 30 років.
У 1973 році завершене будівництво нової двоповерхової школи.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У Никанорівці працюють: школа (побудована в 1973 році), дитсадок (з 1970 року), будинок культури. Раніше функціонували: бібліотека, будинок учителя, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин. З 60-х роках ХХ сторіччя село користується водопроводом. У центрі села є Меморіал загиблим воїнам і односельчанам у німецько-радянській війні.
Релігія[ред. | ред. код]
Іллінський храм. Престольне св'ято: пам'ять пророка Іллі (2 серпня). Настоятель протоієрей Сергій Кравченко. Адреса: 85053 село Никанорівка, Покровський район, вулиця Матросова, будинок 4.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
На схід від Никанорівки — заповідні урочища «Никанорівський ліс» (39 га) і «Гектова балка» (40 га) з прохолодними ставками і великою кількістю півонії-воронця. У районі станції Мерцалове і села Новошахове також є ліси. Лісовим господарством завідує Покровський держлісгосп.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Коптєв Олексій Іванович - дворянин, засновник села.
- Гутник Йосип Михайлович — Герой Радянського Союзу. Працював головою колгоспу імені 40 років Жовтня (село Никанорівка), а потім— керуючим відділенням птахорадгоспу в селищі Маяк Никанорівської сільради.
- Шевелєв Михайло Васильович — голова колгоспу імені 40 років Жовтня (село Никанорівка).
- Жеребцов Іван Федорович — полковник, учасник другої світової війни. 199-й гвардійський артилерійський полк під його командуванням першим увійшов в Берлін через Бранденбурзькі ворота. Тому йому присвоєне почесне звання — Бранденбурзький ордена Червоного Прапора Артилерійський полк.
- А.П.Ажубаліс — перший учитель, учасник будівництва Никанорівської школи в 1927—1928 роках і її директор протягом 30 років.
- М.В.Заварзін— воїн-інтернаціоналіст, військовий льотчик, учасник бойових дій в Єгипті і Афганістані, працював головою Никанорівської сільської ради.
- Є.Г.Мартиненко — нагороджена орденом «Материнська Слава». Народила і виростила 12 дітей. Шестеро її синів воювали на фронтах другої світової війни і повернулись додому живими.
- М.О.Редчиць — директор Никанорівської ЗОШ з 1990року.
- Чекришкіна Наталя Миколаївна мати шести дітей «Мати— героїня»
Жертви сталінських репресій[ред. | ред. код]
- Ліщин Іван Кузьмич, 1898 року народження, Таврійська губернія, українець, освіта початкова, безпартійний. Хлібороб. Проживав у селі Никанорівка Добропільського району Донецької області. Заарештований 7 березня 1931 року. Особливою нарадою при колегії ДПУ УРСР 10 травня 1931 року засуджений на 3 роки заслання у Північний край. Реабілітований у 1989 році.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 1 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Добропільська района централізована бібліотечна система Центральна бібліотека . "Береже память село" Матеріали історіко-краєзнавчих конференцій (травень, вересень 2015 року). Випуск 6 Збірник у двох частинах . Частина 2 . Добропілля 2016.
- http://nikanorivka.at.ua/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.postvorskla.pp.ua/index.php?topic=611.0 [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Подолян В. В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В. В. Подолян. — Донецьк: Престиж-party, 2009. — 367
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
