Никифоров Олександр Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Никифоров.
Ф
Олександр Никифоров
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Валерійович Никифоров
Народження 18 жовтня 1967(1967-10-18) (56 років)
  Одеса, УРСР
Зріст 185 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР, Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
19??—1985 СРСР «Чорноморець» (Од)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1986—1987 СРСР СКА (О) 74 (4)
1988—1990 СРСР «Чорноморець» (Од) 57 (6)
1990—1992 Угорщина БВСК 26+ (2+)
1992—1993 Україна «Чорноморець» (Од) 17 (0)
1993—1994 Росія КАМАЗ 16 (0)
1994 Україна «Чорноморець» (Од) 9 (0)
1995 Україна «Миколаїв» 9 (0)
1995—1996 Угорщина МТК 15 (1)
1996 Росія КАМАЗ 11 (2)
1997 Росія СОЮЗ-Газпром 10 (1)
1998—1999 Україна СК «Одеса» 21 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2001—2002 Україна «Сигнал» (Од)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олександр Валерійович Никифоров (нар. 18 жовтня 1967, Одеса, УРСР) — радянський та український футболіст, півзахисник. Майстер спорту (1989).

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець СДЮШОР «Чорноморець» (Од). Перші тренери — Йозеф Клацман та Валерій Бокатов, а потім — Георгій Бурсаков. У 1984 році розпочав кар'єру в резервній команді одеського «Чорноморця». У 1986—1987 роках «проходив» військову службу в одеському СКА, після чого повернувся до одеського «Чорноморця». Наприкінці 1990 року виїхав до Угорщини, де захищав кольори столичного БВСК. Влітку 1992 року знову опинився в одеському «Чорноморці», в складі якого 25 вересня 1992 року дебютував у Вищій лізі в матчі з львівськими «Карпатами» (3:4). Влітку 1993 року перейшов до російського клубу КАМАЗ (Набережні Човни). За три роки, проведені у Вищій лізі Росії, зіграв 27 матчів та відзначився 2-а голами. Наступного року повернувся до «Чорноморця», а в березні 1995 року перейшов до СК «Миколаєва». Влітку 1995 року знову виїжджає за кордон, де спочатку захищає кольори будапештського МТК, а також російських клубів КАМАЗ (Набережні Човни) та першоліговому «Газовик-Газпрому» (Іжевськ). Влітку 1997 року повернувся в Україну, де виступав у складі аматорського клубу «Рибак-Дорожник» (Одеса). На початку 1998 року став гравцем СК «Одеса», в складі якого завершив кар'єру професіонального гравця. Потім грав одеських аматорських клубах «Сигнал» та «Digital».

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри розпочав тренерську діяльність. Ще в сезоні 2001/02 років граючи в «Сигналі» (Одеса) був помічником головного тренера (осінній раунд) та головним тренером клубу (весняний раунд). Влітку 2010 року зайняв посаду асистента тренера в штабі одеського «Чорноморця».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Олександр належить до родини, тісно пов'язаної з футболом. Брат Юрій — футболіст, який виступав за збірну Росії. Дядько Юрій Заболотний — гравець і тренер одеського «Чорноморця». Батько Валерій Нікіфоров грав за дубль «Чорноморця» в 1960-ті роки.

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Никифоров_Олександр_Валерійович&oldid=37376310