Никоненко Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никоненко Сергій Григорович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 грудня 1962(1962-12-21)
Миргород
Смерть 18 січня 2015(2015-01-18) (52 роки)
Трьохізбенка
Поховання Миргород
Псевдо «Косічка», «Сєдой»
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна в Афганістані (1979—1989)
Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Никоненко.

Сергі́й Григо́рович Никоне́нко (21 грудня 1962(19621221) — 18 січня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Учасник війни в Афганістані. Здобув дві вищі освіти. Працював у нафтогеологорозвідувальних експедиціях глибокого буріння — Полтавська область, крайня північ Росії.

З перших днів бойових дій на сході України брав активну участь в організації блокпостів на під'їздах до Миргорода. Один із перших волонтерів руху допомоги армії.

Від 3 червня 2014-го — доброволець, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Терористи оцінювали його життя в 450 тисяч доларів.

Загинув 18 січня 2015-го внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка. Після 3-ї години ночі кілька снарядів поцілили в приміщення сільської школи, 2 корпуси зруйновані повністю, 1 частково. Сергій прикрив собою комплекти набоїв, цим вберіг не одне життя. Зазнав важких поранень, помер в лікарні міста Щастя.

Похований в Миргороді 21 січня 2015-го з військовими почестями, у місті оголошено жалобу.

Донька Сергія Ярослава також зайнялася волонтерством. Загинула 15 жовтня 2019 року як солдат 101-ї бригади від кулі снайпера.[1][2] За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджена орденом «За мужність» III cт. (5 листопада 2019, посмертно).[3]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (14 березня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[4]
  • Почесний громадянин міста Миргорода (17 березня 2017, посмертно)
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня[5][6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Від снайперських куль загинули два воїни ЗСУ, серед них – солдат Ярослава Никоненко. Новинарня (укр.). 15 жовтня 2019. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  2. ↑ Цензор.НЕТ. Український воїн Ярослава Никоненко загинула 15 жовтня в зоні ООС. ФОТО. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  3. ↑ Указ Президента України від 5 листопада 2019 року № 804/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Указ Президента України від 14 березня року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  6. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 січня на YouTube

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Никоненко_Сергій_Григорович&oldid=34899634