Нискогуз Михайло Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нискогуз Михайло Юрійович
Нискогуз Михайло Юрійович
Нискогуз Михайло Юрійович
на сесії обласної ради
депутат Львівської обласної ради VII скликання
19 листопада 2015 — 1 грудня 2020
Народився 2 квітня 1996(1996-04-02) (28 років)
Червоноград, Львівська область, Україна
Виборчий округ 28 (мкрн. Нова Шахтарська, вул. Набережна, вул. Івасюка, вул. Стуса) Червоноград, Львівська область
Відомий як політик
Країна Україна
Політична партія ВО «Свобода»
Релігія греко-католик
 Медіафайли у Вікісховищі

Михайло Юрійович Нискогуз (нар. 2 квітня 1996(19960402), Червоноград, Львівська область) — український політик, громадський діяч; активіст Євромайдану та боєць АТО; від 19 листопада 2015 року по 1 грудня 2020 року депутат Львівської обласної ради 7 скликання, Голова депутатської групи «Міжфракційне об'єднання бійців АТО». Член президії Львівської обласної ради, Член виконавчого комітету Червоноградської міської ради. Член Всеукраїнського об'єднання «Свобода». У 2018 році увійшов до увійшов до «Топ-100 найвпливовіших осіб Львівщини» за версією Інформагентства «Медіастар»[1] у категорії «Прорив року». Приватний підприємець. Громадський діяч.

Освіта[ред. | ред. код]

2009-2011 роках навчався в Бучацькому колегіумі імені святого Йосафата. У 2014 році закінчив Червоноградський гірничо-економічний коледж за спеціальністю «Економіст-підприємець». У 2018 — отримав диплом магістра за спеціальністю «Підприємництво торгівля та біржова діяльність» Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне). У 2020 — здобув кваліфікацію архітектора за спеціальністю «Цивільна інженерія» факультету архітектури та містобудування Національного університету водного господарства та природокористування.

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

Із 2014 року — член Всеукраїнського об'єднання «Свобода».

У 2015 році обраний депутатом Львівської обласної ради за округом № 28 (Червоноград, висунутий ВО «Свобода»)[2].

З листопада 2015 — депутат Львівська обласна рада. Член постійної депутатської комісії з питань охорони здоров'я, материнства, соціального захисту, молодіжної політики, фізичної культури та спорту.

Уповноважений фракції ВО «Свобода» в Львівській обласній раді по Сокальському району та місті Червоноград.

З листопада 2015 — Член виконавчого комітету Червоноградської міської ради.

11 лютого 2016 депутат звернувся до губернатора Львівщини з вимогою компенсувати пільговикам проїзд у транспорті.[3]

31 травня 2016 депутат різко виступив з критикою провладної партії за кнопкодавство під час голосування за приватизацію об'єктів комунальної власності.[4]

Зовнішні відеофайли
депутат Нискогуз вимагає припинити кнопкодавство у Львівській обласні раді, 31 травня 2016

13 вересня 2016 депутата було обрано головою депутатської групи «Міжфракційне об'єднання бійців АТО»[5]

8 листопада 2016 за ініціативи депутата Львівська обласна рада звернулась до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з вимогою прирівняти діяльність у районі ведення бойових дій військових капеланів до статусу учасника бойових дій.[6]

16 березня 2017 на позачерговій сесії Львівської обласної ради Нискогуз заявив про необхідність проведення виїзного засідання, під стінами Парламенту засідання, через торгівлю з ОРДЛО й неприйняття законів про заборону торгівлі з окупантами [7]

Участь в Революції Гідності[ред. | ред. код]

Як активіст «Соколу», з перших днів брав участь у Революції гідності. У складі Самооборони Майдану була сформована окрема чота «Сокіл».[8] Був учасником боїв на вулиці Грушевського.

Розвиток подій[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Віче: Як це було. До водометів - 19.01.2014 / #Євромайдан, 5 канал, 19 січня 2014

19 січня 2014 року, за повідомленням BBC, у Києві на Народному Вічі зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленням «Законів про диктатуру».[9] Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами.[10]

Вулиця Грушевського, 19 січня, 15:07
Вулиця Грушевського, 19 січня, 23:17

19 січня 2014 року Бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили та затримали Михайла Нискогуза під час сутичок на вулиці Грушевського.[11]

22 січня 2014 суд постановив залишити хлопця під домашнім арештом на 2 місяці. Проти нього безпідставно відкрили справу за ст. 294, ч.2 КК. — організація масових заворушень, що призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків. Дана стаття передбачає позбавлення волі на срок від 8 до 15 років.[12]

17 лютого 2014 згідно з прийнятим законом про амністію (Закон про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань (на базі проекту № 4021-3).) кримінальна справа була закрита.[13]

24 червня 2016 року Генеральна прокуратура України заявила про затримання 4 екс-беркутівців, підозрюваних у вбивствах та побиттю активістів на Майдані. Ймовірно, що саме ці «беркутівці» брали участь в побитті Михайла Нискогуза.[14]

6 квітня 2017 року Підозрюваного у вбивстві та побитті активістів Майдану екс-«беркутівця» суд звільнив з-під варти[15]

14 квітня 2017 року четверо харківських екс-беркутівців, які фігурують у справі побиття активістів на Майдані втекли в Росію[16]

30 серпня 2019 року Суд виправдав екс-беркутівця Андрія Хандрикіна, якого обвинувачувпли у жорстокому побитті двох майданівців на стадіоні «Динамо» у Києві взимку 2014[17]

1 вересня 2019 року Керівник групи прокурорів Валерій Смирнов повідомив, що прокуратура оскаржить виправдання «беркутівця», якого звинувачували в тортурах активістів Майдану [18]

8 грудня 2020 року Київський Апеляційний Суд розпочав розгляд скарги на виправдання харківського «беркутівця», якого звинувачували в тортурах активістів Майдану [19]

Участь в АТО[ред. | ред. код]

Є учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[20][21]

В липні 2014 року добровольцем пішов в батальйон «Азов». Брав участь у Антитерористичній операції на півдні Донецької області, переважно в межах Приазов'я.

В серпні 2015 року разом з однопартійцями з окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ»  — брав участь в Антитерористичній операції на позиціях поблизу Донецького міжнародного аеропорту, та поблизу селища Піски в Ясинуватському районі Донецької області.[22]

Після повернення зі Сходу активно займається військовим вишколом та патріотичною підготовкою юнацтва. Проводить лекції та зустрічі з учнями шкіл Львівщини з розповідями про хід Російсько-Української війни[23][24]

12 квітня 2015 разом з волонтерами Червоноградської самооборони та священиком о. Михайлом Нискогузом їздив з волонтерською допомогою в селище Піски.[25]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Топ-100 найвпливовіших осіб Львівщини 2018 [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.] SYLA.news
  2. ↑ Хто став депутатами нової Львівської облради. 2015-18-11. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
  3. ↑ Депутат Нискогуз вимагає від Синютки компенсувати пільговикам проїзд у транспорті. 11 лютого 2016. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  4. ↑ Михайло Нискогуз: Кнопкодавство у Львівській облраді - повернення в часи Януковича. 31 травня 2016. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  5. ↑ У Львівській облраді створене об`єднання учасників війни. 13 вересня 2016. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.
  6. ↑ Львівська облрада закликає надати військовим капеланам статус учасників бойових дій. 8 листопада 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
  7. ↑ Львівська обласна рада повинна засудити застосування сили до учасників блокади, - Нискогуз. 16 березня 2017.
  8. ↑ Про ВМГО “СОКІЛ”. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  9. ↑ Ukraine protests: Clashes as thousands defy protest law in Kiev. Архів оригіналу за 19 січня 2014. Процитовано 31 серпня 2016.
  10. ↑ Сутички після Народного Віча у Києві. Архів оригіналу за 21 січня 2014. Процитовано 31 серпня 2016.
  11. ↑ Михаил Нискогуз: «А теперь пой свой гимн, патриот!» — потребовал командир «беркутовцев». 28 січня 2014. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  12. ↑ 17-річний студент розповів, як його катував «Беркут». 23 січня 2014. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  13. ↑ Закон про амністію набрав чинності. 17 лютого 2014. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  14. ↑ ГПУ заявляє про затримання 4 екс-беркутівців, підозрюваних у вбивствах та побиттю активістів на Майдані. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  15. ↑ Підозрюваного у вбивстві активістів Майдану екс-"беркутівця" суд звільнив з-під варти. 6 квітня 2017. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
  16. ↑ Четверо харківських екс-беркутівців, які фігурують у справі Майдану, втекли в Росію. 14 квітня 2017. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 4 червня 2017.
  17. ↑ Перший вирок у справі харківського Беркуту. Розповідаємо про Андрія Хандрикіна, якого суд виправдав. 30 вересня 2019. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  18. ↑ Прокуратура оскаржить виправдання "беркутівця", якого звинувачували в тортурах активістів Майдану. 1 жовтня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  19. ↑ Суд почав розгляд справи про оскарження виправдання "беркутівця", якого звинувачували в тортурах активістів Майдану. 1 жовтня 2019.
  20. ↑ Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 20 липня 2016.
  21. ↑ Створено комбатантське об'єднання "Легіон Свободи" з усіх свободівців, які в складі Збройних Сил України, Національної Гвардії, спецпідрозділів МВС та Добровольчих батальйонів беруть участь у війні з Росією. "Легіон Свободи" очолив командир "Карпатської Січі" Олег Куцин. 9 лютого 2015. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
  22. ↑ Відверта розповідь-судження про російсько-українську війну свободівця Михайла Нискогуза. 18 липня 2015. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2016.
  23. ↑ Розбирали автомати, накладали джгути, говорили про війну…. 12 березня 2015. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  24. ↑ Зустріч з Михайлом Нискогузом. 4 березня 2015.[недоступне посилання з липня 2019]
  25. ↑ Великдень у Пісках, Христос Воскрес!!!. 12 квітня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нискогуз Михайло Юрійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нискогуз_Михайло_Юрійович&oldid=41762065