Новицький Іван Петрович
| Новицький Іван Петрович | |
|---|---|
| Народився |
1840 або 1844 Тараща, Київська губернія |
| Помер | 12 (24) серпня 1890 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | історик, етнограф, журналіст |
| Галузь | історія[1], етнографія[1] і журналістика[1] |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університету[d] |
| Знання мов | російська[1] і українська[1] |
| Заклад | Імператорський університет Святого Володимира |
Іва́н Петро́вич Нови́цький (нар. 1844, м. Тараща, Київської губернії — пом. 31 липня (12 серпня) 1890) — український мовознавець, фольклорист, етнограф, історик, журналіст[2]. Використовував псевдоніми й криптоніми: Індрик, Жовтий Ір., Й. Н., Ив. Н.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався в київській гімназії та на історико-філологічному факультеті університету.
Автор багатьох статей в виданнях: газета «Кіевлянинъ», «Київські губернські вісті» та «Кіевская старина». Працював у центральному архіві Київського університету святого Володимира, Археографічній комісії, київському статистичному комітеті, та київському відділі Імператорського географічного товариства.
Надрукував близько десяти описів актових книг центрального архіву; видав два томи матеріалів з історії селянства XV — XVIII століть (1877), зокрема «Нарис історії селянського стану Південно-Західної Росії в XV—XVIII ст.» (1876), «Адам Кисіль — воєвода київський» (1885). Склав два розгорнутих покажчики, особовий (1878) та географічний (1883), до всіх видань Археографічної комісії, починаючи з 1844 року. Останній покажчик становить спробу історично-географічного опису краю.
Уклав «Довідковий словник юридичних термінів давньої актової мови Південно-Західної Росії» («Университетские известия». К., 1871, № 8; 1872, № 3) — перший термінологічний словник української мови того часу. У словнику подано 465 статей до слів з юридичного побуту на українських землях, що перебували під владою Великого князівства Литовського та Польщі в 15—17 століттях[2].
Брав участь в експедиції Павла Чубинського, в ході якої зібрав близько 5000 пісень (опубліковані у п'ятому томі праць експедиції). Цінне історико-етнографічне значення має його публікація «Жінка та її становище в малоросійських народних піснях» що вийшла в альманасі «Кіевлянка» (виданий редакцією газети «Кіевлянин») у 1889 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- Українська мова. Київ: Українська енциклопедія. 2000. с. 415. ISBN 966-7492-07-9.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- І. О. Ворончук. Новицький Іван Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 452. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література[ред. | ред. код]
- Новицький Іван Петрович // УРЕ
- Сумцов M. Малюнки з життя українського народного слова. — X., 1910.
- Булахов М. Г. Новицкий Иван Петрович // Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды. Биобиблиографический словарь, т. 1. — Минск, 1976. (рос.)
- Майданович І. І. Новицький Іван Петрович // Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення (1834—2004 рр.) / КНУТШ ; за ред. Г. Д. Казьмирчука. — Київ: Прайм-М, 2004. — С. 262. — ISBN 96966-8060-04-0
- Некролог. «Киевская старина», 1990, № 8, с. 329 (у кінці документа).
- Каманин И. Памяти Ивана Петровича Новицкого. «Киевская старина», 1890, № 9. — С. 486. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Новицький Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1150. — 1000 екз.