Новоафонська печерна залізниця
| Новоафонська печерна залізниця | |
 | |
| Країна |
 Грузія і  Республіка Абхазія |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Ахалі-Атоні |
| Дата офіційного відкриття | 4 липня 1975 |
| Ширина колії | 900 ммd |
| Початкова чи кінцева точка | Новоафонська печера |
.png) | |
| Офіційний сайт | |
 Новоафонська печерна залізниця у Вікісховищі | |
43°06′ пн. ш. 40°48′ сх. д. / 43.100° пн. ш. 40.800° сх. д. Новоафонська печерна залізниця — залізниця відкрита 4 липня 1975 року у складі туристичного комплексу Новий Афон (Абхазія) для доступу у Новоафонську печеру. Призначена для доставки туристів до печери всередині Апсарської (Іверської) гори під час курортного сезону (з травня до листопада). Має довжину 1,3 км і три станції: «Вхідні ворота», «Зал Апсни» і «Зал Анакопія» (до 1992 — «Зал Тбілісі»).
Через підземне розташування цю залізницю іноді порівнюють із метрополітеном.
Для підвезення туристів до печери у 1975 році було побудовано транспортну систему — тунель із одноколійної електрифікованої залізниці (відкрита 4 липня 1975). Працює під час курортного сезону із травня по листопад. Залізниця довжиною 1291 м має 3 пасажирські станції. Перегони — 816 і 475 м. Поїзд проходить за 3 і 2 хв зі швидкістю до 30 км/год. Початкова станція «Вхідні ворота» експлуатується як посадково-вихідна, проміжна станція «зал Абхазія» — як вихідна, кінцева станція «зал Анакопія» — як посадкова. Залізниця є одно-, вузькоколійною. Ширина колії — 914 мм. Депо розташовано перед початковою станцією — з боку, протилежного тунелю до печери. Двоколійні роз'їзди є у тунелі близько початкової станції в залі станції. Є й 2 з'їзди між початковою та проміжною станціями: до службового тунелю та керівництва станціями. Невелика ділянка перед депо виходить назовні під навісом. Загальна довжина залізниці — близько двох км. Напруга в контактній мережі становить 300 В.
Штатний пасажирообіг — 0,7 млн осіб на сезон, тобто 2 тис. щодня. На більшій частині маршруту опорядження тунелю зроблено з залізобетонних блоків (не метрополітенівського стандарту), частину тунелю прокладено по природній печері. Будівництво метрополітену було виконано у 1965—1975 роках тунельним загоном № 9 і будівельно-монтажним поїздом № 212 управління «Тбілтоннельстрой» під керівництвом Г.Джакелі. Застосовувався буро-вибуховий спосіб.
Рухомий склад[ред. | ред. код]
Спочатку на печерній залізниці використовували склад, переобладнаний із шахтарських вагонеток. Працюючий нині електропоїзд «Турист» виготовили за спецпроєктом інституту «ГИПРОуглемаш» Міністерства вугільної промисловості СРСР на Ризькому вагонобудівному заводі RVR. Модель контактно-акумуляторного електропоїзда не має аналогів. До складу входять 1 моторний, 1 головний і 4 причіпні вагони. Моторний вагон не має пасажирських місць. Загальна місткість електропоїзда — 90 осіб. У 2005 році «Турист» було капітально відремонтовано і модернізовано на московському заводі СВАРЗ. При цьому трамвайний контролер замінили на сучасну транзисторну систему управління. Під час ремонту поїзд було перефарбовано з жовтого у блакитний колір.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Новоафонська печерна залізниця |
Посилання[ред. | ред. код]
- Новий Афон — метрополітен в печері. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 11 липня 2006. (рос.)
- Схема легкого метрополітену Нового Афона з сайту metroschemes.narod.ru. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 3 січня 2009.(рос.)