Новогрецьке Просвітництво
Новогрецьке Просвітництво (грец. Διαφωτισμός, дос. «Просвітництво»), також Неоеллінське Просвітництво[1] — ідеологічна, літературна, лінгвістична і філософська течія Просвітництва, що проявилася у Греції в другій половині XVIII — на початку XIX століття.
Витоки[ред. | ред. код]
Поштовх Новогрецькому Просвітництву дало переважання Греції у торгівлі та освіті в Османській імперії. Це дозволило грецьким купцям фінансувати навчання молодих грецьких студентів в Італії та Німеччині. Там вони познайомилися з ідеями Просвітництва та Французької революції[2]. Саме заможність грецького купецтва стало матеріальною основою інтелектуального відродження, яке тривало в Греції протягом понад пів століття, до 1821 року. Напередодні Грецької революції 1821—1829 років центрами грецької освіти та комерції, в яких знаходилися школи-університети, були Яніна, Хіос, Смірна (Ізмір) та Айвалик[3].
Роль фанаріотів[ред. | ред. код]
Фанаріоти — невелика група грецьких родів, що отримали своє ім'я від кварталу Фанар у Стамбулі, де знаходиться резиденція Константинопольського патріарха. Вони обіймали різні адміністративні посади в Османській імперії, найважливішими з яких були титули господаря (князя) в Дунайських князівствах Молдавії та Валахії. Більшість господарів були патронами грецької культури, освіти, друку. Ці академії залучали вчителів та учнів із усього православного світу і мали певний контакт з інтелектуальними трендами в Габсбурзькій монархії. Більшість їх підтримувала османську систему врядування, що не дозволяло їм відіграти значну роль у грецькому національному русі; проте завдяки їхній підтримці навчання за кордоном з'явилося багато високоосвічених грецьких науковців, які скористалися космополітичним середовищем, культивованим фанаріотами[4].
Це середовище було привабливим для молодих, амбітних та освічених греків з Османської імперії, сприяючи їхньому національному просвітленню. Князівські академії в Бухаресті та Яссах також відіграли значну роль в цьому русі. Даніель Філіппідіс та Григоріос Константас, автори «Географія неотерікі», однвєї з найвизначніших тогочасних грецьких наукових праць, добули освіту саме в такому середовищі[5][6].
Наслідки[ред. | ред. код]
Одним з наслідків Новогрецького Просвітництва було створення мовними пуристами аттичної форми грецької мови, яка стала державною мовою Греції і відома як катаревуса. Це спричинило диглосію в Греції, коли катаревуса та народна мова (димотика) конфліктували до другої половини XIX століття[2].
Проникнення ідей Просвітництва в грецьку культуру сприяло також розвиткові національної самосвідомості. Видання журналу «Гермес о Логіос» сприяло розвитку просвітницьких ідей. Метою видавання журналу був розвиток грецьких науки, філософії та культури. Дві головні фігури Новогрецького Просвітництва, Рігас Фереос та Адамантіос Кораїс, заохочували грецьких націоналістів до впровадження тогочасної політичної думки[7].
Новогрецьке Просвітництво стосувалося не лише лінгвістичних та гуманітарних, а й природничих наук. Такі науковці як Методіос Антракітіс, Євгеній Булгаріс, Атанасіос Псалідас, Баланос Васілопулос та Ніколаос Дарбаріс мали знання з фізики та математики і публікували наукові праці з цих дисциплін грецькою мовою для грецьких шкіл. Рігас Фереос видавав також «Антологію фізики».
У мистецтві[ред. | ред. код]
Новогрецького Просвітництва також стосувалася Семиострівна школа живопису. Відомими митцями часів Новогрецького Просвітництва були Панайотіс Доксарас, Ніколаос Доксарас, Ніколаос Кантуніс, Ніколаос Кутузіс, Герасімос Піцаманос. Грецьке мистецтво почало відходити від традиційної Maniera Greca, різко переходячи до живопису в стилі венеційської школи. У мистецтві почав формуватися власний стиль. До епох грецького живопису належать грецькі рококо, неокласицизм та романтизм. Завдяки Новогрецькому Просвітництву грецький живопис трансформувався та осучаснився. Більшість істориків називають цей період Новогрецьким діафотизмом.
Багато художників, пов'язаних із цією епохою, не були вихідцями з Іонічних островів. Ці живописці працювали в різних частинах Османської імперії та Венеційської республіки. Деякі з них працювали на Кікладах (Крістодулос Калергіс, Еммануель Скорділіс). Іоанніс Коронарос переселився з Криту до Єгипту, а згодом — на Кіпр. Попри те, що епоха Критського Відродження закінчилася, на острові було ще кілька активних майстерень. Ці діячі також належать до Новогрецького діафотизму.
Новогрецьке Просвітництво в мистецтві стосувалося не лише Семиострівної школи живопису, але й усіх грецьких громад і так званих нащадків давньогрецької цивілізації. У Стамбулі також діяло багато грецьких художників. Новогрецький інститут досліджує грецьке мистецтво, і сотні грецьких та інших митців були каталогізовані від XV століття до Грецької революції.
Персоналії[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Patiniotis M. (2015) "Neo-Hellenic Enlightenment: In Search of a European Identity, " in Arabatzis T., Renn J., Simões A. (eds), Relocating the History of Science. Boston Studies in the Philosophy and History of Science, vol 312. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-319-14553-2_9
- ↑ а б Encyclopædia Britannica, Greek history, Intellectual Revival, 2008 ed.
- ↑ Encyclopædia Britannica, Greek history, The mercantile middle class, 2008 ed.
- ↑ Encyclopædia Britannica, Greek history, Transformation toward emancipation, The Phanariotes, 2008 ed.
- ↑ Ersoy, Ahmet; Trencsényi, Balázs; Kopeček, Michal; Górny, Maciej; Kechriotis, Vangelis (15 червня 2006). Late Enlightenment: Emergence of modern national ides (англ.). Central European University Press. ISBN 978-963-7326-52-3.
- ↑ Sussex, Roland; Eade, John Christopher (1985). Culture and Nationalism in Nineteenth-century Eastern Europe (англ.). Slavica Publishers. ISBN 978-0-89357-146-7.
- ↑ The Dialectic of Intolerance: Ideological Dimensions of Ethnic Conflict. web.archive.org. 22 жовтня 2013. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 18 березня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Dimitris Michalopoulos, «Aristotle vs Plato. The Balkans' Paradoxical Enlightenment», Bulgarian Journal of Science and Education Policy (BJSEP), 1 (2007), pp. 7–15. ISSN 1313—1958.
- Anna Tabaki, «Enlightenment», Encyclopedia of Greece and the Hellenic Tradition, Editor Graham Speake, Volume vol.1 A-K, Fitzroy Dearborn Publishers, London-Chicago, 2000, pp. 547—551.
- Anna Tabaki, «Greece», Encyclopedia of the Enlightenment, Alan Charles Kors Editor in Chief, Volume 2, Oxford University Press, 2003, pp. 157—160.
- Anna Tabaki, «Neo-hellenic Enlightenment. An introduction»
- Anna Tabaki, «Les Lumières néo-helléniques. Un essai de définition et de périodisation», The Enlightenment in Europe, Les Lumières en Europe, Aufklärung in Europa. Unity and Diversity, Unité et Diversité, Einheit und Vielfalt. Edited by /édité par / hrsg. von Werner Schneiders avec l'introduction générale de Roland Mortier, [European Science Foundation] Concepts et Symboles du Dix-huitième Siècle Européen, Concepts and Symbols of the Eighteenth Century in Europe, BWV • Berliner Wissenschafts — Verlag, 2003, pp. 45–56.
