Нульова відмова
Нульова відмова - це філософія освіти, яка стверджує, що жодній дитині не може бути відмовлено в освіті через те, що вона "нездатна до навчання".[1] Вона є частиною Закону про освіту осіб з обмеженими можливостями англ. Individuals with Disabilities Education Act (IDEA), який є основним законом про спеціальну освіту, що має на меті гарантувати безкоштовну та державну освіту для учнів з обмеженими можливостями.[2] Завдяки цій політиці послуги, які раніше були недоступні для цієї групи учнів, вже надаються на постійній основі.[3] Нульова відмова також включає додаткові компоненти, такі як вимога, щоб місця в загальноосвітніх навчальних закладах відповідали віку та класу, що відповідає філософії інклюзії.[2]
Передумови[ред. | ред. код]
Політика нульових відмов та Закон про освіту осіб з інвалідністю (IDEA) беруть свій початок від Закону про освіту всіх дітей-інвалідів, прийнятого Конгресом США в 1975 році.[4] У 1990 році на зміну цьому закону прийшов IDEA, до якого з 1997 року було внесено кілька поправок.[4] Закон IDEA має на меті полегшити перехід кваліфікованих осіб з обмеженими можливостями з дому та школи до звичайної трудової діяльності.[4]
Один із шести основних принципів IDEA стверджує, що жодній дитині з інвалідністю не може бути відмовлено в безкоштовній належній державній освіті.[5] Він вимагає, щоб школи, які отримують федеральне фінансування, навчали всіх дітей з інвалідністю без будь-яких умов і винятків.[5] Цей принцип застосовується незалежно від характеру або тяжкості інвалідності; жодна дитина з інвалідністю не може бути виключена з системи державної освіти. Вимога щодо надання спеціальної освіти всім учням з інвалідністю є абсолютною у віці від 6 до 17 років. Якщо держава надає освітні послуги дітям без інвалідності у віці від 3 до 5 років і від 18 до 21 року, вона також зобов'язана навчати всіх дітей з інвалідністю в цих вікових групах. Кожен орган освіти штату відповідає за пошук, ідентифікацію та оцінку всіх дітей від народження до 21 року, які проживають на території штату і мають інвалідність або у яких є підозра на інвалідність. Ця вимога називається системою пошуку дітей.
Принцип нульової відмови також гарантує, що учні з інфекційними захворюваннями (наприклад, СНІД) не можуть бути виключені зі школи. По-друге, цей принцип також захищає дітей, які скоїли серйозні правопорушення, тому їх не відсторонюють від навчання на тривалий час.
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Rosenfeld, S. James (8 лютого 1989). Role of Schools For Handicapped Children at Issue. Education Week. Процитовано 25 березня 2009.
- ↑ а б Sparapani, Ervin (2013). Differentiated Instruction: Content Area Applications and Other Considerations for Teaching in Grades 5-12 in the Twenty-First Century. Lanham, MD: University Press of America. с. 233. ISBN 9780761860846.
- ↑ Walsh, Jim; Kemerer, Frank; Maniotis, Laurie (2014). The Educator's Guide to Texas School Law: Eighth Edition. Austin, TX: University of Texas Press. с. 123. ISBN 9780292760837.
- ↑ а б в Reynolds, Cecil R.; Fletcher-Janzen, Elaine (2007). Encyclopedia of Special Education: A Reference for the Education of Children, Adolescents, and Adults with Disabilities and Other Exceptional Individuals, 3 Volume Set. Hoboken, NJ: John Wiley & Sons. с. 2183. ISBN 9780471678021.
- ↑ а б Russo, Charles J. (2008). Encyclopedia of Education Law. Thousand Oaks, CA: SAGE. с. 916. ISBN 9781412940795.