Ніклаус Шрадін
| Ніклаус Шрадін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
15 століття Алленсбах[1] | |||
| Помер |
1531[1] Люцерн, Швейцарія | |||
| Країна | Швейцарія | |||
| Діяльність | нотаріус, письменник | |||
| Роки активності | з 1491 | |||
|
| ||||
Ніклаус Шрадін (нім. Niklaus Schradin або Nicolaus Schradin; близько 1470[2], Алленсбах — між 14 лютого 1506 та 1518[3][4], Люцерн) — швейцарський хроніст, писар канцелярії абатства Санкт-Галлена та міської ради Люцерна, автор «Хроніки Швабської війни» (1500), першої історичної праці, виданої у Швейцарії.
Біографія[ред. | ред. код]
Походження точно не встановлено, народився близько 1470 року в Алленсбасі на Боденському озері. Гіпотеза швейцарського історика ХІХ століття Вольфганга Фрідріха Мюлінена[de] про походження його з Ройтлінгена (Баден-Вюртемберг) не знайшла переконливих доказів. Вперше згадано в документах бенедиктинського абатства Святого Галла в Санкт-Галлені у вересні 1491 року як писаря монастирської канцелярії. Мабуть, освіту здобув у цій же обителі.
1499 року вважався в Санкт-Галлені нотаріусом[4], у квітні 1500 року переїхав до Люцерна, в червні поступив там на службу помічником міського писаря, а від 1503 року став третім писарем місцевої міської ради. 14 квітня 1505 року став громадянином Люцерна[5]. Обіймав посаду до 14 лютого 1506 року, після чого сліди його губляться.
Помер не пізніше 1518 року, коли вдова його Анна Гізін, уроджена Вагнерін, замовила за ним поминальну службу в люцернській францисканській Церкві Босоногих[de][6]. Твердження, що зустрічалося раніше, що він був живим ще 1531 року[7][8][9] і вважався в Люцерні господарем готелю «У ведмедя», нині більшість дослідників відкинули.
Твори[ред. | ред. код]
Автор римованої «Хроніки Швабської війни» (нім. Chronik des Schwabenkriegs), в основу якої покладено прозову хроніку цього конфлікту, що належить перу його колеги за канцелярією Санкт-Галлена Каспара Фрея[3]. Крім твору останнього, Шрадін, без сумніву, використав усні оповіді очевидців та учасників воєнних дій.
Написана між жовтнем і груднем 1499 року[4] верхньоалеманським діалектом[ru] ранньонововерхньонімецкої мови[ru] і складена з 1292 віршів із прозовими вставками[2], хроніка Шрадіна докладно описує практично всі події війни швейцарських кантонів зі Швабським союзом, який підтримав імператор Священної Римської імпрерії Максиміліан I, включно з історичними битвами при Гарді[de] 22 лютого, при Швадерло[de] 11 квітня, при Дорнаху[de] 11 липня 1499 року тощо.
У передісторії війни Шрадін, зокрема, викладає, очевидно, запозичену ним із «Хроніки Старої Цюрихської війни» Ганса Фрюнда (1447) і «Штреттлізької хроніки» Елогія Кібургера (1487) розхожу легенду про шведське походження населення кантону Швіц, який став ядром майбутньої конфедерації[6].
Вперше хроніку Шрадіна видано 1 вересня 1500 року[10] в Зурзее (кантон Люцерн) і проілюстровано 42 гравюрами на дереві, присвяченими історії всіх десяти (на той час) кантонів Швейцарського союзу. Раніше помилково стверджувалося, що її надрукували ще 14 січня 1500 року, напередодні свята Антонія Великого, як це здавалося з колофону, проте нині прийнято вважати, що на той час автор ще перебував на службі в Санкт-Галлені і не міг перебувати в Люцерні, зазначене ж свято насправді є днем св. Антонія Апамейського[ru], який того року відзначали у Констанцській єпархії[de] 2 вересня.
Ім'я видавця хроніки в Зурзее досі не встановлено; хоча використаний у публікації стиль друку характерний для друкарні базельського видавця Міхеля Фюртера, а монограма «DS» на 42 гравюрах, що її прикрасили, нагадує роботи майстрів, які також працювали в Базелі після Альбрехта Дюрера.
«Хроніка Швабської війни» Шрадіна мала авторитет у сучасників, її використали кілька пізніших швейцарських літописців, зокрема, Петерманн Еттерлін[ru] у «Хроніці Швейцарської конфедерації» (1507), Диболд Шиллінг Молодший[ru] у «Люцернській хроніці», Йоганн Штумпф[de] у «Швейцарській хроніці» (1548) тощо.
Як перший надрукований у Швейцарії історичний твір, хроніка Шрадіна свідчить про безумовне зростання національної історичної свідомості, хоча відверто реакційні погляди та професійні симпатії її автора викликали гостру критику з боку сучасників, наприклад, страсбурзького гуманіста Якоба Вімпфелінґа.
Збереглося щонайменше 12 примірників першого видання хроніки, 6 із яких зберігаються у зібраннях публічних бібліотек Швейцарії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #103156763 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Schmid R. Schradin, Niklaus // Encyclopedia of the Medieval Chronicle. — Leiden; Boston, 2016.
- ↑ а б Gutmann A. Niklaus Schradin // Historisches Lexikon der Schweiz. — Bd. 11. — Basel, 2012.
- ↑ а б в Zapf V. Schradin, Nikolaus // Deutsches Literatur-Lexikon. Das Mittelalter. — Bd. 3. — Berlin; Boston, 2012. — Sp. 1113.
- ↑ Schradin, Nicolaus // Repertorium «Geschichtsquellen des deutschen Mittelalters». — Bayerische Staats Bibliothek, 2012.
- ↑ а б Georg von Wyß. Schradin, Niklaus // ADB. — Bd. 32. — Leipzig, 1891. — S. 440.
- ↑ Немецкая национальная библиотека, Берлинская государственная библиотека, Баварская государственная библиотека и др. Record #103156763 // Общий нормативный контроль (GND) — 2012—2016.
- ↑ CERL Thesaurus — Консорциум европейских научных библиотек.
- ↑ Record #32403799 // VIAF — 2012.
- ↑ Chronik des Schwabenkrieges // Repertorium «Geschichtsquellen des deutschen Mittelalters».
Видання[ред. | ред. код]
- Nikolaus Schradin. Schweizer Chronik. Surse 1500. Faksimile Neudruck, cur. E. Weil. — München: Harro Jessen, 1927.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Georg von Wyß. Schradin, Niklaus // Allgemeine Deutsche Biographie. — Band 32. — Leipzig: Duncker & Humblot, 1891. — S. 440.
- Wanner Konrad. Schreiber, Chronisten und Frühhumanisten in der Luzerner Stadtkanzlei des 15. Jahrhunderts // Jahrbuch der Historischen Gesellschaft Luzern. — Band 18. — Luzern, 2000. — S. 2-44.
- Gutmann Andre. Niklaus Schradin // Historisches Lexikon der Schweiz. Akademie der Geistes- und Sozialwissenschaften. — Band 11. — Basel: Schwabe AG, 2012. — ISBN 978-3-7965-1911-6.
- Zapf Volker. Schradin, Nikolaus // Deutsches Literatur-Lexikon. Das Mittelalter. — Band 3: Reiseberichte und Geschichtsdichtung, hrsg. von Wolfgang Achnitz. — Berlin; Boston: de Gruyter, 2012. — Sp. 1113—1116.
- Schmid Regula. Schradin, Niklaus // Encyclopedia of the Medieval Chronicle, ed. by Graeme Dunphy and Cristian Bratu. — Leiden; Boston: Brill, 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Cronigk diß kiergs gegen dem allerdurchlüchtigisten hern Romschen konig als ertzhertzogen zu Osterich und dem schwebyschen pundt (Бібліотека герцога Августа у Вольфенбюттелі)
|
