Нікола Петров
| Нікола Петров | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
20 серпня 1881[1][2] Видин, Болгарія | |||
| Смерть | 10 грудня 1916[1] (35 років) | |||
|
Софія, Болгарія (туберкульоз) | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Жанр |
живописець графік ілюстратор монументаліст | |||
| Навчання | Національна художня академія Болгарії | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роки творчості | 1900[1] — 1916[1]–1916[1] | |||
| Твори | Erma River by the Town of Trand, Q55235237? і Q55235244? | |||
| Роботи в колекції | Vidin art galleryd і Національна художня галерея (Софія) | |||
|
| ||||
 Нікола Петров у Вікісховищі | ||||
Нікола Петров (болг. Никола Петров 20 серпня 1881, Видин — 10 грудня 1916, Софія) — болгарський художник-пейзажист, графік, що звертався також до жанру портрета. Один із оригінальних представників нового болгарського мистецтва початку XX століття, Нікола Петров встиг за відпущений йому короткий термін не тільки повністю оволодіти акварельною і масляною живописною технікою, а й знайти у живописі свою особливу ноту.
Життя і творчість[ред. | ред. код]
Нікола Петров народився 20 серпня 1881 року у Видині [3], маленькому місті-фортеці на березі Дунаю, що служить природним кордоном між Болгарією і Румунією. Із заходу від Видина проходить сухопутний кордон між Болгарією і Сербією.[4]
Уже в початкових класах шкільні вчителі виявили у хлопчика нахили до мистецтва. Змужнівши, юнак їде в Софію. На час формування другого набору студентів (1899) у нещодавно організовану Державну школу малюнка (згодом Софійська Академії Мистецтв) Нікола Петров приступив до освоєння професії художника [5].
Навчався у відомого скульптора Марина Василева і у прославленого болгарського баталіста чеського походження, Ярослава Вешина (чеськ. Jaroslav Věšín, 1860-1915). Однак Нікола Петров, замість того щоб піти за своїм наставником Вешиним в розробці тем битв і в передачі яскравих пристрастей, залишився вірним власному, ліричному сприйняттю світу, зосередившись головним чином на пейзажі [6].
У 1903 році Петров приєднався до Товариства сучасного мистецтва, в яке входили молоді противники академізму [7]. У живописі він вважав за краще, як уже було сказано, жанр пейзажу, звертався як до вуличних сцен Софії, так і до приміських ландшафтів або гірських видів. Його манеру відрізняє м'яке сплавлення фарб у єдиний гармонійний акорд, він відтворює на полотні світ стримано-емоційний і цілісний ( «Площа Народних зборів в Софії», 1910; «Стиснена нива», 1914). Художник використовує гранично точні стосовно тону, кольору і форми зображуваного об'єкта барвисті мазки, але нансить їх ніби поволі, невловимими рухами пензля. Нікола Петров писав також портрети. Зазнав певного впливу імпресіонізму і дівізіонізму.
Помер у віці 35 років від туберкульозу [8].
<…> тонко вловлений момент мінливого життя природи, пережитий і осмислений так, що він створює якесь нове поетичне поняття.
Зображення в мережі[ред. | ред. код]
- Пейзаж із монастирською стіною. 1904 [1] картон, акварель 35.4 × 27 см.
- Портрет поета [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Пейчо Славейкова. Полотно, олія 40 × 32 см. [9]
- Пам'ятник царю-визволителю в Софії [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] [3] [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] . Полотно, олія 23 × 40 см.
- Жіночий портрет [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] [4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] . Полотно, олія
- Пейзаж, 1914 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] [5] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] . Полотно, олія 29 × 40 см.
- Поштова марка Болгарії 1978 року: Нікола Петров. Національний театр, 1912 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] [6] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Річка Ерма біля Трина. 1910. -
Національний театр, 1912 Полотно, олія 73 × 73 см -
Софійський собор, 1909.
.jpg)
Література[ред. | ред. код]
на батьківщині художника, в місті Видин.
- Mihalcheva, Irina. Nikola Petrov : Unknown Binding. — Sofia Press, 1970. — 31 p. — ((The Pleiades library)). (англ.)
- Вълкова, М. Палитрата на Никола Петров (болг.) // Проблеми на изкуството. — 2010. — Бр. 3. — С. 37-41.
- Ellington, Lucien. Eastern Europe: An Introduction to the People, Land, and Culture / Frucht, Richard. — ABC-CLIO, 2004. — P. 824. — 928 p. — ISBN 1576078000.
- Маринска, Р.,. Никола Петров в кръга на Пенчо Славейков (болг.) // Проблеми на изкуството. — 1992. — Бр. 3/4. — С. 29-46.
- Балтева, Божана. Никола Петров. — София: Български Художник, 1989. — С. 87. (болг.)
- Никола Петров (Папка с репродукциями) / Сост: Рангелова, Бистра. — С.: Български художник, 1981.
- Михалчева, Ирина. Никола Петров / Джурова, Аксиния; Коцева, Йонка. — София: Български художник, 1976. — 190 p. (болг.) (англ.) (рус.) (нем.) (фр.)
- Михалчева, Ирина. Никола Петров. — Български художник, 1956. — 110 p. (болг.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Картини на Никола Петров в галерия „Арт Домино“ [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д RKDartists
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Полотна Миколи Петрова, представлені в галереї його імені [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.], в м Відін, на батьківщині художника.
- ↑ У пору дитинства Миколи Петрова поруч з його будинком розгорталися події кривавого прикордонного конфлікту між Болгарією і Сербією.
- ↑ Есе про динамічну ситуацію в культурі Софії, і в цілому Болгарії на початку XX століття і про місце художника Миколи Петрова в цій динамічній картині см : Dobrev, Dobrin. Никола Петров : Естетика и изкуство Коментари и анализи. «Magna aula». Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Про пристрасть Миколи Петрова до пейзажного живопису : АУДІО / Радіо Болгарія - з 7 хв. 15 с. до 10 хв. 40 с. [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Директор Юлія Фільов, куратор виставки в Городской галерее искусств Софии(болг.), приуроченої 130-річчю Миколи Петрова розвінчує міфи про, нібито, езотеричний, усамітнений спосіб життя художника: Първанова., Мариана. (2011.09.21). Никола Петров – художникът на София : Ретроспективна изложба. «Monitor». Процитовано 2 липня 2015.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Детальна біографія Миколи Петрова, з точними датами життя: Владимирова, Лора. (8 грудня 2010). Никола Петров (1881—1916) : История — Граждани. «Видин Онлайн». Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 2 липня 2015.(болг.)
- ↑ Тодоров, Ангел. Бележки (към "На Острова на блажените" от П. П. Славейков). «LiterNet». Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 2 липня 2015.(болг.)
- ↑ Галерея «Нікола Петров» заснована в 1961 році в будівлі XIX століття. У галереї понад 1300 творів живопису, графіки і скульптури провідних болгарських художників, включаючи роботи самого Н. Петрова. У відділі графіки зберігаються 40 оригінальних відбитків всесвітньо відомих майстрів: Дюрера, Рембрандта, Гойї, Делакруа, Дорі.