Ніколя Казаль
| Ніколя Казаль | |
|---|---|
| фр. Nicolas Cazalé | |
 Ніколя Казаль. Студійне фото, 2008 | |
| Дата народження | 24 квітня 1977 (47 років) |
| Місце народження | По, Атлантичні Піренеї, Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | актор, модель |
| Alma mater | Курси Флоран |
| IMDb | ID 1002627 |
 Ніколя Казаль у Вікісховищі | |
Ніколя́ Каза́ль (фр. Nicolas Cazalé; нар. 24 квітня 1977, По (Атлантичні Піренеї), Франція) — французький актор і модель.
Біографія[ред. | ред. код]
Ніколя Казаль народився 24 квітня 1977 року в місті По, що в департаменті Атлантичні Піренеї на півдні Франції. Його батько був родом з Беарна, а мати — алжирка за походженням[1]. Ніколя провів дитинство в околицях Вільнев-сюр-Лот[2]. У віці 18 років Ніколя якось пішов за компанію зі своїм приятелем в театральну студію, і з цього розпочалася його акторська кар'єра. Закінчивши студію, він вирушив до Парижа, де поступив до школи драматичних мистецтв «Курси Флоран».
Кар'єра[ред. | ред. код]
Свою кар'єру кіноактора Ніколя Казаль розпочав з телевізійних постановок: грав епізодичні ролі в серіалах «Жулі Леско» і «Фабіо Монтале»[3]. 2001 року він знявся у своєму першому фільмі — «Бувай, красуне» Стефані Джіусті. Через два роки отримав роль П'ятниці в телевізійній постановці «Робінзона Крузо», головну роль в якій виконував знаменитий французький комік П'єр Рішар. Після цієї роботи на Ніколя звернули увагу й інші режисери: Гаель Морель запросив його у свої фільми «Дороги в пустелі» і «Клан», де Казаль грав одного з трьох братів, навколо яких розгортається історія. Його партнерами по фільму стали Стефан Рідо і Ор Аріка. 2004 року Ніколя знявся у фільмі Ісмаеля Феррухі «Велика подорож».
Популярність актор здобув у 2005 році, коли знявся в драмі «Сен-Жак… мечеть» Коліна Серро і в трилері «Насіння смерті» Режиса Варньє. 2006 року Ніколя став обличчям французької марки модного одягу Chevignon. Наступного року Ніколя грав разом з Анн Кайон і Лаурою Смет у драмі «Убивчий ультрафіолет» Жиля Паке-Бреннера. 2008 року Казале був номінований на «Сезара» як найперспективніший актор за роль у фільмі «Син бакалійника» Еріка Гіродо. Після цього Ніколя знявся у двох іспанських стрічках — «Неспокійна Анна» Хуліо Медема і «Співачка танго» Дієго Мартінеса Віньятті. 2011 року Чарльз де Мо запросив актора на головну роль у фільмі «Фінішна пряма», де Ніколя зіграв роль молодого жокея.
У 2010-му Казаль представив в Каннах свою першу режисерську роботу — короткометражку «Що було потім» («Le Temps dapres») з Данієлем Дювалем. У другій короткометражній стрічці Казаля 2013 року «Вірити» знялася Еммануель Сеньє.
Паралельно з роботою в кіно Ніколя Казаль продовжує зніматися в телевізійних постановках і в серіалах.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Ролі в кіно
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 2001 | ф | Бувай, красуне | Bella ciao | Жан |
| 2002 | ф | Дороги в пустелі | Les chemins de l'oued | Самі |
| 2003 | ф | Небезпечне кохання | L'amour dangereux | Симон |
| 2004 | ф | Клан | Le clan | Марк |
| 2004 | ф | Велика подорож | Le grand voyage | Реда |
| 2005 | ф | Сен-Жак... мечеть | Saint-Jacques... La Mecque | Саїд |
| 2007 | ф | Насіння смерті | Pars vite et reviens tard | Давас |
| 2007 | ф | Убивчий ультрафіолет | UV | Борис |
| 2007 | ф | Син бакалійника | Le fils de l'épicier | Антуан Сфорца |
| 2007 | ф | Неспокійна Анна | Caótica Ana | Саїд |
| 2009 | ф | Біографія Віктора Янга Переса | Mensch | Сам Азак |
| 2011 | ф | Фінішна пряма | Stretch | Крістоф |
| 2012 | кф | Марі М. | Marie M. | Самір Лартіго |
| 2015 | кф | Вік безрозсудності | L'âge de déraison | Люка |
- Ролі на телебаченні
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1992 | с | Жулі Леско | Julie Lescaut | Фарід |
| 1997—2009 | с | Луї Паж | Louis Page | Антоніо |
| 2001 | с | Фабіо Монтале | Fabio Montale | молодий боксер |
| 2002 | тф | Маленький Лукас | Les p'tits Lucas | Нуколя |
| 2002 | тф | Робінзон Крузо | Robinson Crusoë | Вендреді |
| 2003 | тф | Занадто повний любові | Trop plein d'amour | Симон |
| 2004 | тф | Життя зовні | La vie dehors | Хосе |
| 2009 | с | Історії життів | Histoires de vies | Данієль |
| 2010 | тф | Повість розчарування | Conte de la frustration | Данієль |
| 2011 | тф | Раз, два, три, злодії | 1, 2, 3, voleurs | Луї |
| 2015 | с | Північна трибуна | Virage Nord | Ніколя Кутюр'є |
- Режисер і сценарист
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2010 | к/м | Що було потім | Le temps d'après |  |
|
| 2013 | к/м | Вірити | Croire | |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія/Нагорода | Фільм | Результат | ||
|---|---|---|---|---|---|
| 2005 | Приз журі найкращому акторові | Велика подорож | Номінація | ||
| 2008 | Приз EFP Shooting Star | Перемога | |||
| 2008 | Найперспективніший актор | Син бакалійника | Номінація | ||
| 2008 | Найкращий молодий актор | Син бакалійника | Номінація | ||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Interview with Nicolas Cazalé from Le Grand Voyage. Monsters and Critics. 22 вересня 2005. Архів оригіналу за 04.04.2012. Процитовано 14.05.2016.
- ↑ Entretien Nicolas Cazalé — «Le Fils de l'épicier» — 07/07[недоступне посилання] Les Inrockuptibles, 24 липня 2007 (фр.)
- ↑ Levieux, Michèle (19 квітня 2003). Nicolas Cazalé : "Il faut savoir diriger sa rage". L'Humanité (фр) . Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 14.05.2016.
- ↑ Нагороди та номінації Ніколя Казаля на сайті IMDb(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ніколя Казаль на сайті IMDb (англ.)
- Ніколя Казаль на сайті AlloCiné (фр.)
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
