Нікітін Юрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікітін Юрій Олександрович
рос. Юрий Александрович Никитин
Ім'я при народженні рос. Юрий Александрович Никитин
Псевдонім Гай Юлий Орловский
Народився 30 листопада 1939(1939-11-30)[1] (84 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, письменник наукової фантастики, прозаїк
Мова творів російська
Роки активності 1973 — тепер. час
Жанр наукова фантастика, слов'янське фентезі і соціальна фантастика
Сайт: nikitin.wm.ru
CMNS: Нікітін Юрій Олександрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікітін.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Нікітін Юрій.

Ю́рій Олекса́ндрович Нікі́тін (30 листопада 1939, Харків, УРСР) — російський письменник, художник українського походження. Пише російською мовою твори у жанрах слов'янської фентезі, наукової фантастики, історичного роману і створеного ним нового напряму в літературі — когістіки[2]. Рівнень переважної більшості творів Нікітіна на думку авторитетних критиків рідко перевищує середній[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Ю. Нікітін народився в 1939 році в Харкові. Поїхав на Крайню Північ, де працював на лісорозробках. Був чокеровщіком, плотогоном. Працював в геологорозвідці: Сіхоте-Алінь, Уссурійський край, Далекий Схід, Примор'я. У 1964 році він повернувся в Україну, почав працювати ливарником на заводі. Зайнявся спортом, отримав звання майстра спорту з веслування на каное, кілька перших розрядів, у тому числі з легкої атлетики, боксу і самбо. Ю.Нікітін також брав участь у створенні і роботі клубів любителів фантастики. Вчився грати на скрипці. Працював художником.

Одночасно Ю. Нікітін почав писати і публікувати фантастичні оповідання. Перша опублікована книга — збірник фантастичних оповідань «Людина, яка змінила світ». За книгу «Вогнепоклонники» (про роботу ливарників) він отримав високі літературні премії і був прийнятий до Союзу письменників СРСР, а в 1979 році після видання книги «Шпага Олександра Засядька» («Золота шпага») був підданий гонінням і близько семи років не брав участь у літературному житті.

Після закінчення Вищих Літературних курсів у Літінституті Ю. Нікітін у 1981 році повернувся до Харкова. Однак, через кілька років переїхав до Москви, проте остаточно залишив Харків у середині 1990-х років. Деякий час Ю. Нікітін працював головним редактором видавництва «Отечество». На початку 1990-х років разом з Лілією Шишикіною він організував видавництво «Змій Горинич» («Равлик»), яке займалося виданням спочатку зарубіжної фантастики, а потім перейшло майже виключно на видання книг самого Юрія Нікітіна. В даний час воно не функціонує, а книги виходять у видавництвах «Центрполиграф» і «Ексмо».

Всього Ю. Нікітін вже випустив понад 60 книг. Загальний наклад зрівнявся з публікаціями таких популярних письменників, як Василь Головачов і Сергій Лук'яненко.

Крім жанру, умовно названого «наукова фантастика», Ю. Нікітін яскраво виступив у жанрі гострополітичного трилера (цикл «Росіяни йдуть»), філософського, психологічного та соціального роману («Дивні романи»), класичного історичного твору («Історична серія»), епічного і героїчного фентезі («Троєцарствіє», «Троє з лісу»), в кращих традиціях радянської, в тому числі дитячої, фантастики («Мегасвіт») та багатьох інших жанрах.

Юрій Нікітін став творцем нового жанру слов'янська фентезі. Найбільш ранні з популярних творів Юрія Нікітіна — перші книги в цьому жанрі з циклу «Троє з Лісу».

Осібно у творчості письменника Ю. Нікітіна стоїть цикл «Дивні романи». З нього, в свою чергу, виокремлюється трансгуманістичний підцикл, що складається з книг «Транслюдина», «Я живу в цьому тілі», «Той, що проходить крізь стіни», «Я — сингуляр», «Сингомейкєри» і «2024-й». В «Дивних романах» Юрій Нікітін піднімає актуальні соціальні, філософські та психологічні проблеми — зміна суспільства під впливом нових технологій, зміна суспільної моралі і моральності («Імаго», «Імортист»), місце людини в майбутньому, можливість і перспективи безсмертя («Транслюдина»), інформаційні війни («Великий маг»).

Також Ю. Нікітінім була написана автобіографічна книга «Мені — 65» та навчальний посібник «Як стати письменником».

Бібліографія[ред. | ред. код]

Юрій Нікітін представляє свої книги на ММКВЯ-2010
  • Цикл «Гіперборея»
  • Цикл «Зуби навстіж»
  • Цикл «Княжий бенкет»
  • Цикл «Мегасвіт»
  • Цикл «Росіяни йдуть»
  • Цикл «Дивні романи»
  • Цикл «Троє з Лісу»
  • Цикл «Троєцарствіє»
    • У цикл В. Д. Романовським (Техасцем) також написаний роман «Трицарство: Рік Мамонта» (ЕКСМО, Москва, 2005)

Авторські неологізми[ред. | ред. код]

  • Байма (производн. байм, баймер, баймить, баймерство) — комп'ютерна гра. Неологізм вперше з'явився в романі «Баймер», пізніше використовується і в інших книгах циклу «Дивні романи»[4], а також у книзі «Відповідь (Баймер)» Сергія Садова[5]. Основна мета — замінити слова «гра» («гейм», «геймер» і т. ін.) відносно даної індустрії з таких причин[6]:
  1. Необхідність боротьби з забобонами щодо комп'ютерних ігор[7].
  2. Для підняття престижу комп'ютерних ігор[8].
У книзі «Творці світів», що вийшла пизніше, дається таке тлумачення:
Байма (похідні. Баймити) - велика гра нового покоління, частіше застосовується до ММОРПГ.
  • Ейнастія — термін, що вживається в ряді творів Юрія Нікітіна[9]. Питання про значення цього слова є одним з найбільш популярних серед шанувальників творчості Ю. Нікітіна, що стало джерелом численних жартів і анекдотів. Сам письменник на прямо поставлені запитання про ейнастії категорично відмовчується.
Фрагмент анекдоту з передмови до книги «Вежа-2» (серія «Троє з Лісу»):
Віщого Олега запитали про Яан Ейнасто.
- Знов за рибу гроші! - обурився він. - Скільки можна повторювати одне й те ж саме! Просто коли одна храмова дівка запитала у прихожан, хто її хоче, а та ті підняли руки, я здуру крикнув: «Гей, Настя, і я!»
...
Версії можливого значення:
  1. Очищення через ще більший гріх.
  2. Визначення з розділу вторинного хаосу, підрозділ випадково керованих впливів малого порядку, з випадково періодичною структурою. Це явище — де один або декілька елементів домінуючого співтовариства (біологічного чи іншого), деформують явища природи, фізичні закони, а також деформують соціальні, етичні та інші явища всередині власного та інших спільнот, виходячи з власних логічних, етичних, психічних переваг, не ставлячи при цьому якогось кінцевого результату або мети. Наприклад:
Щось зажерлась ця Америка, не погано було б, щоб їх там струсонуло… Ураган там або тайфун… Не, краще, щоб терористи які-небудь і щоб туди, де у них центр влади… Було б зашибісь!
  • Юсовці (вир. від англ. USA) — первісним призначенням терміна було, мабуть, виділення з населення США, Північної Америки або всього світу групи людей, проти якої і спрямована агітація в його книгах. Відмінні ознаки цієї групи:
  1. Прихильність до «загальнолюдських цінностей»;
  2. Наплювацьке ставлення до всіх, крім себе;
  3. Життєві принципи: «Своя шкура дорожче», «Не будь героєм» і т. д.[10]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Юрій Нікітін, вересень 2010
  • Шанувальники творчості Юрія Нікітіна у спілкуванні між собою часто іменують його за ініціалами — «ЮАН».
  • Юрій Нікітін — прихильник трансгуманізму і кріоніки, має контракт з кріонічною компанією «КриоРус»[11][12].
  • За книгами Юрія Олександровича створена браузерна багатокористувацька рольова онлайн-гра «Троєцарствіє».
  • Ю. Нікітін уникає використання знака пунктуації «крапка з комою», вважаючи його «пережитком позаминулого століття»[13].
  • Студії «Дід Мороз» (День радіо, Азіріс Нуна, Ліквідація) Ю. Нікітіним продані права на зйомки фільму з циклу «Троє з Лісу», зйомки повинні були початися влітку 2008-го, а фільм повинен був вийти в 2009 році[14].
  • Автор принципово довгий час не давав інтерв'ю, але деякі недобросовісні сайти фабрикували інтерв'ю власноруч[15]. Однак у 2007 році в Інтернеті було опубліковано його перше, особисто підтверджене інтерв'ю[16].
  • Гай Юлій Орловський — літературний псевдонім Юрія Нікітіна, хоча аж до видання 47-го тому пригод сера Річарда Довгі Руки інтрига зберігалася. Схожість стилістики, зворотів мови і ідей, що просуваються в їхніх романах, а також наявність Гая Юлія, як псевдоніма героя одного з оповідань Нікітіна — все це наводило на закономірну думку про тотожність Нікітіна і Орловського. Версія підтримувалася деякими поважними літературними сайтами[17]. 29 березня 2014 року на фестивалі фантастики «РОСКОН» Юрій Нікітін зняв шолом і визнав, що він і є Гай Юлій Орловський.

Твори за мотивами творів Юрія Нікітіна[ред. | ред. код]

Музика
  • Пауер-метал-група Арда випустила пісню «Морок» на міні-альбомі «Екзорцист», написану за мотивами однойменної книги з циклу «Троє з Лісу».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ Интервью с Юрием Никитиным. Группа Быстрого Реагирования. 2007. Архів оригіналу за 17 липня 2014. Процитовано 17 липня 2014. Юрий Никитин создал новое направление в литературе, когистику. Или, по крайней мере, первым назвал так свои труды.
  3. ↑ Творчість Юрія Нікітіна в «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995»
  4. ↑ «Великий маг», «Проходящий сквозь стены», «Сингомэйкеры», «Трансчеловек», «Чародей Звездолета Агуди» и др.
  5. ↑ [Сергей Садов. Ответ (Баймер). — (Повести и рассказы)].
  6. ↑ [Юрий Никитин. Глава 26 // Баймер. — М.: Эксмо, 2007. — 512 с. — (Странные романы). — ISBN 5-699-19535-1.]
  7. ↑ "Сосед по банкетному застолью, это тупейшее существо, сразу же начал смотреть на меня с полнейшим чувством превосходства, как только узнал, что я… ну, что знаю компьютерные игры.
  8. ↑ "Хорошо бы принять ряд мер, чтобы повысить престиж игр.
  9. ↑ Романы «Откровение», «Возвращение Томаса», «Башня-2», «Человек с топором»
  10. ↑ Мурз. (16 августа 2002). Про юсовцев. Корчма. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 5 лютого 2010.
  11. ↑ Автор сенсационного романа получает в награду бессмертие[недоступне посилання з червня 2019]
  12. ↑ ТРАНСЧЕЛОВЕК — Вручение Юрию Никитину диплома Российского Трансгуманистического Движения
  13. ↑ Ответ о точке с запятой. t-human.com. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 30 листопада 2010.
  14. ↑ Сайт студии «Дед Мороз». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.
  15. ↑ Наталья Анохина. Сфабрикованное интервью с Никитиным: «Юрий Никитин: „Человек изменивший мир“». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.
  16. ↑ Антон Пайкес. Интервью с Юрием Никитиным. «Группа Быстрого Реагирования». Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 20 січня 2010.
  17. ↑ Гай Юлий Орловский. Лаборатория фантастики. Архів оригіналу за 5 листопада 2009. Процитовано 20 січня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікітін_Юрій_Олександрович&oldid=41884719