Обговорення:Аксентьєва Зінаїда Миколаївна

Ця стаття є частиною Проєкту:Українська наука (рівень: 3, важливість: висока)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з наукою в Україні. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
III (у розвитку)	Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Українська наука має рівень «стаття у розвитку».
Висока	Важливість цієї статті для проєкту Українська наука: «висока»
	Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Українська наука}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики. Статистика відвідуваності статті «Аксентьєва Зінаїда Миколаївна»

Текст

Зінаїда Миколаївна Аксентьєва народилася 25 липня 1900 року в Одесі у родині земського лікаря. Тут минуло її дитинство та шкільні роки, здобула вищу університетську освіту і розпочала свій трудовий шлях в Астрономічній обсерваторії Одеського університету.

У 1926 році З. Аксентьєву запросили на роботу у Полтавську гравіметричну обсерваторію (ПГО), яку організував академік А. Орлов. Тут вона пропрацювала до останнього дня свого життя. Розпочала свою наукову роботу на посаді спостерігача-обчислювача, згодом обіймала посади астронома-метеоролога, старшого наукового співробітника, завідувачки відділу, заступника директора з питань наукової роботи і врешті-решт стала директором обсерваторії.

Перші наукові роботи Аксентьєвої в ПГО були пов'язані зі створенням гравіметричної карти України, яка була потрібна для вивчення природних геологічних ресурсів і пошуку корисних копалин на її території. На початку 30-х років вона розпочала регулярні спостереження за припливними нахилами земної поверхні в Полтаві з метою вивчення пружних властивостей земної кори.

У 1934-1939 роках З. Аксентьєва разом з провідними співробітниками обсерваторії вимушена була залишити Полтаву і перебратися до Підмосков'я, рятуючись від мітли енкаведистських чисток. Переховуванню співробітників Полтавської гравіметричної та інших обсерваторій СРСР у Підмосков'ї і їх працевлаштуванню в різних наукових установах сприяв відомий московський професор астрономії, впливовий партійний працівник Державного астрономічного інституту Костянтин Куліков. У Підмосков'ї З. Аксентьєва проводила дослідження припливів у атмосфері з метою вивчення змін стану атмосфери і магнітного поля Землі. Повернувшись у Полтаву 1939 року, вона продовжила вивчення припливних нахилів земної поверхні.

Уже маючи вчений ступінь доктора фізико-математичних наук, у 1951 році Аксентьєва була обрана членом-кореспондентом АН УРСР і призначена директором ПГО. На цій посаді вона гідно замінила свого вчителя - засновника обсерваторії академіка А. Орлова. Директор ПГО З. Аксентьєва невтомно дбала про розширення традиційних для обсерваторії досліджень і організацію нових.

Зокрема, були організовані спостереження за припливними змінами величини сили тяжіння, суттєво розширені дослідження припливних нахилів і деформацій земної поверхні, розширені роботи з вивчення обертання Землі, започатковані спостереження покритя зірок Місяцем, зросла участь ПГО у міжнародних наукових програмах.

За директорства З. Аксентьєвої не тільки значно розширилися програма і тематика наукових досліджень в ПГО, але й зміцнилися її матеріальна база і кадровий потенціал. Було придбано чотири нових телескопи, два високоточні гравіметри "Асканія", вісім нахиломірів системи Островського; збудовано новий службовий корпус, дослідну майстерню, три житлових будинки, прокладено нові лінії електрозабезпечення; подвоїлася чисельність штату обсерваторії.

Паралельно з науковою і науково-організаційною роботою З. Аксентьєва виконувала велику громадську роботу. Вона була депутатом Верховної Ради УРСР двох скликань, Полтавської обласної ради кількох скликань, брала активну участь у діяльності різних громадських об'єднань науково-технічного спрямування (Товариство "Знання", Всесоюзне астрономо-геодезичне товариство та інші). До своїх депутатських і громадських обов'язків ставилася так відповідально, як і до обов'язків директора обсерваторії.

Своє високе депутатське звання використовувала тільки для того, щоб відстоювати і захищати права виборців. Вона допомагала всім, хто потребував її допомоги як директора державної наукової установи, депутата чи просто як людини.

Ось приклад. Науковим керівником аспіранта був академік А.Я. Орлов, з яким він не міг часто зустрічатися, бо керівник тоді мешкав у Києві. Аспірант розповів про цю свою проблему директорові З. Аксентьєвій, і вона відраховувала йому певну суму грошей на відрядження у Київ. Аспірант вважав, що це гроші із бюджету обсерваторії, але з часом виявилося, що то були власні кошти директора.

Інший випадок. Депутатові З. Аксентьєвій розповіли, що на Київському залізничному вокзалі холодної осінньої пори вже кілька днів сидить жінка з малими дітьми, одягненими по-літньому. Вона не має при собі грошей, щоб виїхати до родичів у Росію. Зінаїда Миколаївна доручила одній із співробітниць обсерваторії допомогти цій жінці.

Депутат передала власні кошти на придбання квитка, одягу для дітей та на харчі в дорогу. Це були не популістські вчинки, а дбайливе ставлення до людей, які потрапили в скрутне становище. Таких випадків було багато. За чуйність і доброту З. Аксентьєву поважали всі громадяни, хто звертався до неї за допомогою. І вона завжди йшла їм на зустріч.

Виборці Павленків були дуже здивовані, коли на чергових виборах до Верховної Ради УРСР шанованої ними Зінаїди Аксентьєвої не виявилося у списках кандидатів у депутати Верховної Ради. До неї приходили виборці і питали, чому вона відмовилася від депутатства. З. Аксентьєва всім по-діловому розтлумачувала, що від депутатства не відмовлялася, але ж у держави виникла потреба, щоб у новому складі Верховної Ради замість жінки-вченої була жінка-доярка.

Цікаво, що Зінаїда Миколаївна була непартійним директором державної установи, що було надзвичайно рідкісним для тих часів явищем. Більш того, в епоху тотального розгулу войовничого атеїзму вона була ще й побожною людиною і у великі релігійні свята відвідувала богослужіння, чим завдавала чимало клопотів парторгам обсерваторії, яких полтавські партійні керівники звинувачували у слабкій антирелігійній пропаганді та низькому рівні партійного виховання в обсерваторії.

Плідна наукова, науково-організаційна і громадська робота З. Аксентьєвої була відзначена урядовими нагородами, їй присвоєно звання "Заслужений діяч науки УРСР". Вона мріяла про перетворення в 1975 році Полтавської гравіметричної обсерваторії на спеціальний Інститут астрономії, геодезії та геофізики у складі Академії наук УРСР.

І дуже ймовірно, що так би воно й сталося, якби 8 квітня 1969 року смерть не знайшла її прямо на роботі. Цього дня Зінаїда Миколаївна готувалася до чергового відрядження (здається, аж у Середню Азію), щоб на всесоюзній нараді вирішувати важливі для життя обсерваторії науково-організаційні проблеми.

Прийшовши зранку на роботу, у свій кабінет на другому поверсі вона не пішла, а сіла на хвильку у робочій кімнаті на першому поверсі. Привіталася, сказала: "Так мені стало погано, і так це несвоєчасно", - то були останні слова, що їх почули від директора співробітники обсерваторії.

У 1999 і 2000 роках у полтавській пресі були опубліковані статті про полтавку Зінаїду Миколаївну Аксентьєву, ім'я якої світова наукова громадськість увічнила у назві кратера "Аксентьєва" на карті планети Венера. У цих публікаціях також ішлося про те, щоб ім'я З. Аксентьєвої вшанували і в Полтаві. Згадувалося, що її могила на центральному цвинтарі міста занедбана. На ці публікації звернули увагу у Полтавській міській раді і пообіцяли увічнити ім'я З. Аксентьєвої в назві вулиці на Половках.

З того часу минуло 6 років, а обіцянки так і залишилися на папері. Залишена без догляду могила З. Аксентьєвої перетворилася на місце, куди зносять старі вінки, букети, посуд та інший цвинтарний непотріб. Виникла реальна загроза, що могила повністю загубиться, оскільки в жодних реєстрах і описах поховань вона не значилася.

Щоб не допустити такого сумного і ганебного для міста фіналу, вихованка і колишня співробітниця Полтавської гравіметричної обсерваторії, кандидат фізико-математичних наук, доцент Валентина Миколаївна Сінческул ініціювала спорудження пам'ятника на могилі Зінаїди Аксентьєвої за власні кошти. Їй допоміг у цьому син Руслан.

Підтримали і зробили невеликі внески в доброчинну акцію Валентини Миколаївни академік НАНУ Ярослав Яцків, професор Петро Двуліт, доценти Павло Корба і Анатолій Філіппов, кандидат фізико-математичних наук Алла Корсунь, наукові співробітники Борис Сінческул і Світлана Корба та автор цих рядків. Упродовж жовтня було виконано всі роботи, а 10 листопада отець Сергій із Макарівського кафедрального собору освятив встановлений пам'ятник.

Символічні зображення на надмогильній плиті означають таке: в голові плити - схематичне зображення горизонтального маятника, що символізує причетність покійної до розвитку спостережень за припливнимими нахилами і деформаціями земної кори в Полтаві і в Україні, збоку - схематичне зображення виска, найдавнішого і найпростішого геофізичного інструмента для визначення напрямку дії сили тяжіння, в кутах - схематичне зображення чотирьох фаз Місяця, що символізує причетність до організації спостережень покриття зірок Місяцем у Полтаві.

Вчинок добродійки Валентини Сінческул заслуговує найвищої громадської похвали і є гідним прикладом для наслідування. З посиланням на http://tp.net.ua/ --A l b e d o ^® 21:26, 31 грудня 2006 (UTC)