Обговорення:Артеменко Андрій Вікторович
Що це за панегірик? Це Артеменко сам про себе писав? V.lukyanyuk (обговорення) 19:36, 19 лютого 2017 (UTC)
Ploxo napisana biografia. Nabor ne stykuyushixsia faktov. V 1986 godu uzhe v Armiu ne brali iz KPI Vy dazhe ne napisali kto ego zhena - imia, familia, a eto vazhno - Kuchma. Spetsialno skryli skoree vsego.
Написав сам - про себе рідного. ЗАКОМЕНТОВАНО[ред. код]
внесок у статтю мабуть самого пана Артеменка. Достатньо підстав до вилучення.
Поки що внесок сабжа-автора (приблизно 22,5 кілобайт з 26-ти всієї статті), як і шаблони недоліків, - закоментовано.--78.50.208.226 09:11, 22 лютого 2017 (UTC)
Зміст закоментованих та перенесених на СО розділів, що написав сам сабж і БЕЗ Джерел[ред. код]
Довге обговорення | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Освіта[ред. код]В дитинстві навчався у київській школі № 43[джерело?], пізніше перейшов у школу № 178. У шкільні роки мав схильність до гуманітарних дисциплін. Пізніше, надавав різноманітну матеріальну допомогу школі № 178. У 1986 році Андрій Артеменко вступив до Київського політехнічного інституту на електро-енергетичний факультет, фах інженер-енергетик.[джерело?] В тому ж році з невідомих причин був змушений покинути навчання і протягом двох років проходив строкову службу в радянській армії як мотострілець у військових частинах на території України та Вірменії. Після закінчення строку служби у травні 1989 повернувся до навчання у КПІ. Закінчив КПІ у 1993 році на факультеті інформатики та обчислювальної техніки, де отримав диплом магістра за фахом інженер-системотехнік[джерело?]. Перша трудова діяльність[ред. код]
На початку 90-х років під час студентських канікул Артеменко їздив на заробітки до Бельгії Шаблон:Як?, де працювавав мийником сирих шкір на фабриці шкіргалантерейних виробів. «Це була дуже шкідлива і небезпечна робота з використанням хімікатів, але я тоді отримував 3 долари за годину, фактично 42 долари щодня, в результаті, за місяць отримав 1200 доларів. А така сума в 1990 році — це квартира, машина і все решта», — зазначив А. Артеменко. Пізніше, під час літніх канікул, він знову поїхав до Бельгії, де спершу працював збирачем огірків, але згодом став начальником зміни, а ще через місяць — водієм трактора, а ще через 2,5 місяці — фактично повністю виконував функції та обов'язки власника ферми, у підпорядкуванні якого було майже 400 працівників. «На цей раз привіз уже 12 тисяч доларів. І зрозумів, що з такою сумою у Києві я можу купити цілий світ і створив першу компанію», — зазначив Андрій Артеменко. Заснована А. Артеменком компанія «КРІСТА» здійснювала експортні та імпортні операції із сировиною легкої промисловості. У 1994 Андрій Артеменко вперше відвідав США. Під час цієї поїздки Андрій Артеменко прослухав курси підготовки на тему «Міжнародне спортивне право», що і спонукало його у 1996 році заснувати в Україні адвокатське об'єднання «Перший правовий клуб». Ця структура була першою на теренах СНД, яка обслуговувала більшість спортсменів з України, Росії, Білорусі та займалася їхнім юридичним супроводом, а також працевлаштуванням закордоном. Зокрема, клієнтами юридичної компанії були брати Клички, ціла плеяда відомих футболістів, серед яких Андрій Шевченко, Юрій Максимов, Сергій Ребров, Олег Лужний, тенісист Андрій Медвєдєв і баскетболіст Олександр Волков. Адвокатське об'єднання «Перший правовий клуб», фактично, було монополістом на ринку спортивних послуг такого ґатунку. Також, його клієнтами були Федерації майже усіх основних видів спорту України, Росії, Білорусі. Андрій Артеменко організував першу групу агентів, які офіційно займалися спортивною агентською діяльністю. Він активно долучився до створення першої міжнародної спортивної профспілки FIFPro, яка на сьогодні є членом FIFA. А. Артеменко є одним із засновників міжнародної спортивної профспілки і до 1999 року був її офіційним представником від України. У середині 90-х років почав займатися продажем авторських прав на трансляцію футбольних матчів та боксерських поєдинків центральним телеканалам України. У 1999 році очолив футбольний клуб ЦСКА (Київ), президентом якого залишався до 2000 року. Початок політичної діяльності[ред. код]
У 1998 році познайомився із громадсько-політичним діячем, головою Київської міської державної адміністрації Олександром Омельченком. Того ж року взяв участь у виборчій кампанії О. Омельченка, який в підсумку здобув посаду міського голови Києва. Разом із ним А.Артеменко заснував політичну партію «Єдність». У 2000 році він був призначений на посаду радника міського голови Києва. Цю службу Андрій Артеменко залишив у 2004 році. У 2001 році, коли проти О. Омельченка розвернулася кампанія щодо його дискредитації, Андрій Артеменко потрапив у сферу інтересів Генеральної прокуратури, як людина, що була достатньо близькою до міського голови і його довіреною особою. ГПУ неодноразово викликала його на допит. Навесні 2002 року, для посилення тиску на О. Омельченка, Андрій Артеменко був заарештований. «Це було зроблено навмисно. Мене тримали у різних СІЗО, інколи в камері із хворими на туберкульоз. Приходили керівники силових відомств та вимагали від мене одного — аби я підписав свідчення про те, що Олександр Омельченко незаконно перераховував кошти із рахунків КМДА на свій політичний проект, а також на будівництво об'єктів свого сина. Я не володів такою інформацією, тож не міг здійснити наклеп на свого політичного партнера та друга». За таку стійку позицію був переведений у СІЗО СБУ в одиночну камеру, де перебував протягом 9 місяців без права зустрічі з сім'єю та адвокатами. Впродовж 2002 й 2003 року на нього чинили тиск з вимогою підписати необхідні свідчення. Зрозумівши, що таку людину їм не зламати, його було скеровано в Лук'янівське СІЗО та ув'язнено ще на 1,5 роки. Там він познайомився з членами родини Юлії Тимошенко та керівником УНА-УНСО Миколою Карп'юком. 22 жовтня 2004 року його було звільнено на поруки народних депутатів. Незабаром усі звинувачення проти Андрія Артеменко були зняті і неправомірність їх висунення була підтверджений судами України. Всього Андрій Артеменко провів у в'язниці 2 роки 7 місяців 21 дня. Згодом, на прохання Ю. Тимошенко, став одним із керівників її виборчого штабу, де продемонстрував високі результати щодо виборчих округів, за які відповідав. У 2006 році обраний депутатом Київської міської ради, очолив фракцію БЮТ, був членом екологічного комітету Київради. Брав участь у розробці та реалізації численних екологічних програм, що були впроваджені в міську інфраструктуру і працюють донині. Підриємництво[ред. код]
З 2007 року Артеменко створив кілька[які?][скільки?] логістичних та транспортних компаній, які у 2008-2012 займалися вантажними перевезеннями у «гарячих точках», де діяли збройні сили України, Росії та країн НАТО. У рамках цієї діяльності Артеменко відвідав Сирію, Лівію, Єгипет, а також Ірак, Ліван, Афганістан та інші. У 2012 році брав участь у реалізації інноваційного проекту по створенню штучного вплива у Катарі. У листопаді 2012 Артеменко сприяв відкриттю посольства України в Катарі та посольства Катара в Україні. Участь у Революції гідності[ред. код]
1 грудня 2013 взяв участь у марші — протесті проти побиття студентів на Майдані Незалежності. На запрошення своїх колишніх колег із БЮТ увійшов до штабу Національного спротиву, що знаходився на другому поверсі Будинку Профспілок. Використовуючи свої контакти за кордоном, активно брав участь[яку?] у боротьбі проти режиму[якого?][кого?]. 18 грудня 2013 року вийшов із Штабу національного спротиву, не поділяючи кулуарну та закриту політику офіційних опозиційних лідерів. Займаючи тверду позицію щодо неможливості будь-яких таємних домовленостей із Віктором Януковичем. Фінансово підтримав «Правий сектор». Депутатська діяльність[ред. код]
Як заявляв Андрій Артеменко, за своїми світоглядними переконаннями він є неоконсерватором та дотримується правих ідеологічних поглядів, проте рішуче налаштований щодо потреби нагальних змін в країні. Тому, за його словами, він відгукнувся на запрошення лідера Радикальної партії Олега Ляшка та погодився балотуватися за їхніми списками на позачергових виборах Верховної Ради України в жовтні 2014 року. Отримав 16-й номер в списку. Розуміючи потребу в створенні саме ідеологічної партії в Україні, на відміну від чисельних і штучних передвиборних проектів, аналізуючи світовий досвід функціонування політичних систем, беручи за приклад діяльність таких політичних організацій, як Республіканська партія США та Консервативна партія Великої Британії, — Андрій Артеменко, разом із своїми однодумцями, згідно своїх засадничих ідеологічних переконань, заснував політичну партію «Солідарність правих сил», яка поставила собі за мету брати участь у всіх майбутніх виборах: місцевих, парламентських, президентських. Веде активну депутатську діяльність. Є заступником голови комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради України, членом підкомітету з питань співробітництва з НАТО та питань спільної політики безпеки та оборони ЄС, членом підкомітету з питань економічного і секторального співробітництва та зони вільної торгівлі з ЄС. Андрій Артеменко активно відстоює свою особисту точку зору щодо позаблокового статусу України, про добросусідські, дружні й взаємовигідні відносини з країнами-сусідами. Він не є прихильником вступу України до будь-яких наддержавних структур, об'єднань або формувань. Очолює міжпарламентську групу дружби з Катаром, в яку входить 23 народних депутата, а також є співголовою міжпарламентської групи дружби зі Словенією. За ініціативи політика 25 грудня 2014 в парламенті було створено міжфракційне депутатське об'єднання «Солідарність правих сил», лідером якого і був обраний Андрій Артеменко. Саме спільні погляди на розвиток України об'єднали народних депутатів у цю структуру. Парламентарії спільно розробляють законопроекти, які спрямовані на вирішення проблем середнього класу в Україні. Це — ініціативи, що стосуються створення сприятливого бізнес-клімату, захисту власності та справедливого судочинства. Є автором наступних законопроектів: проект постанови № 1601 «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Попаснянського і Слов'яносербського районів Луганської області», проект Закону№ 1310 про внесення змін до статті 41 Закону України «Про акціонерні товариства» (щодо кворуму загальних зборів акціонерних товариств з мажоритарними корпоративними правами держави), № 1736 «Про Звернення до Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, національних парламентів країн-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні», № 2066 проект постанови «Про проведення парламентських слухань на тему: „перспективи запровадження європейським союзом безвізового режиму для громадян України“» (15 квітня 2015 року). Громадська діяльність[ред. код]
Є засновником громадської організації «Солідарність правих сил». Об'єднання створено як громадсько-політичний рух аби діяти в кожній площині суспільного життя. Основним напрямком роботи є мобілізація громадськості і вплив на владу з метою вирішення конкретних завдань та вироблення альтернативних програм життєдіяльності суспільства. Також, А.Артеменко є ініціатором заснування «Благодійного фонду Андрія Артеменка». Фонд займається збором гуманітарної допомоги, підтримкою підрозділів Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ України, збором продуктів харчування і теплого одягу для переселенців з Луганської та Донецької областей, будівництвом містечок для біженців, передачею українським лікарням медичного обладнання. |
Пропаганда або деза? - ЧИСТИТИ![ред. код]
Заяви на кшалт - «...виконував функції та обов'язки власника ферми» - Це мабуть розраховано на дітей.
Так само як і вільне подолання кордонів СРСР - до Західної Єврои, у Бельгію і назад - і це у 1990 році! Автор тексту навмисно не вказав точну дату («у 1990-ті роки»), але потім таки проговорюється - «у 1990».--78.51.59.221 11:27, 21 лютого 2017 (UTC)
Шаблони: Без Джерел, Недостатньо джерел[ред. код]
Жодне з «фактів» біографії сабжа має посилання на джерело. (крім останніх планів «оренди» Криму у 2017)
ЖОДНОГО нейтрального ДЖЕРЕЛА про біограію в загальному розділі =Посилання=.
Якщо ВП:АД не будуть наведені, більша частина текста статті, згідно правил, буде вилучена.--78.50.208.226 08:13, 22 лютого 2017 (UTC)
Якась мутно-темна «біографія»[ред. код]
Студент-солдат[ред. код]
«В 1986 закінчив школу, поступив до КПІ, в тому ж році забрали на строкову службу в Армію. Повернення у 1988, продовження в КПІ з 1989..» —- Поступали в ВНЗ в СРСР після закінчення школи влітку - вступні іспити як правило в липні, зарахування в студенти в серпні, початок занять/навчального року - 1 вересня. Денне=очне навчання давало «бронь» від служби в Армії, вечірнє або заочне - ні. Якщо він поступив не на денне відділення КПІ, а заочне/вечірнє, — то повинен був до призиву у Армію десь кимось працювати (і надати відповідну справку в канцелярію Вишу) - Але про це в статті ні слова. Щоб потрапити з денного відділення ВНЗ того ж року у Армію (осінній призив це жовтень-листопад) треба було, щоб його відчислили з вишу не пізніше жовтня (щоб райвоєнкомат встиг вчасно обробити його картку-справу), інакше вже потрапляє у весняний призив наступного (1987) року.
- а) Якщо б Артеменко виключали з вишу за академічну неуспішність — це мало б статися не раніше кінця 1го семестра у грудні. Але після 1го семестра у виші тоді серьйозних іспитів не здавали, в осному це були "заліки". І якщо їх "завалив", то була можливість «тягнути резину» і кілька разів спробувати перездавати до самої весни-літа.// Отже на осінній призив 1986 року у Армію з академічного ґрунту сабж ніяк не міг встигнути. Тільки не раніш весни-літа 1987.
- б) Виганяли з ВНЗ у СРСР на перших двох місяцях навчання 1го семестрі -- за «політику», дуже сильну «аморалку» або за кримінал. Ось в такому разі він одразу потрапляв якщо не на нари, то у Радянську Армію.
- =Темна "біографія" в цього сабжа і сам він якийсь мутний. Тому ця стаття за змістом дійсно заказна панегік-реклама.--78.51.59.221 17:20, 21 лютого 2017 (UTC)
ВП:НЕРЕКЛАМА[ред. код]
Користувач з айпі 78.50.208.226 закоментив біографію даного політика. Розкоменчую її, тому що після останніх подій цікавість до даної особи і в тому числі його біографії зросла, а стирати її якою б поганою та біографія не було - недоцільний крок тому що обивателі йдуть в вікіпедію саме за його біографією. Якщо хтось щось має проти пишіть тут, а не закоменчуйте далі. August (обговорення) 13:43, 28 лютого 2017 (UTC)
- August, все вірно, читачам потрібна біографія, а не вигадки і фантазії. Тож краще нехай читачі шукають в іншому місці і, можливо, доповнять тут з джерелами, ніж ми будемо поширювати недостовірні відомості про суперечливу особу. --Ветер (обговорення) 19:02, 28 лютого 2017 (UTC)
- August- Вже було вище↑ сказано - це не «біографія» для Вікіпедії, це він сам про себе написав (видно ж з історії редагувань) і добре прибрехав - ↑вище це вже КОНКРЕТНО доведено в прикладах і деталях. . Це нагле порушення ґрунтовний Вікіправил. Ніяких АД від нього не було і не будо. Самореклама. Вилучено.--78.51.169.22 14:04, 1 березня 2017 (UTC)
- Ну то хоть щось добавте товариші, якщо ви такі удалятори. Бо я як заходжу поцікавтись біографією якоїсь особи і не бачу її в нормальному вигляді, то відразу переключаю на російьку, а там о ба! маленька але біографія і зразу видно що куди, і зразу падає бажання заходити на укрвікі. А той напис під катом треба прибрати, бо читачам цікава саме біографія, а не деталі написання статті. August (обговорення) 09:06, 2 березня 2017 (UTC)
- August- Вже було вище↑ сказано - це не «біографія» для Вікіпедії, це він сам про себе написав (видно ж з історії редагувань) і добре прибрехав - ↑вище це вже КОНКРЕТНО доведено в прикладах і деталях. . Це нагле порушення ґрунтовний Вікіправил. Ніяких АД від нього не було і не будо. Самореклама. Вилучено.--78.51.169.22 14:04, 1 березня 2017 (UTC)