Обговорення:Запорізька область
Чергування і/о[ред. код]
Гадаю, у неназивному відмінку має бути "о" замість "і", як-от:
- Наз. "Запорі́зька область"
- Род. "Запоро́зької області"
- Дав. "Запоро́зькій області"
- Зн. "Запоро́зьку область"
- Ор. "Запоро́зькою областю"
- Місц. "Запоро́зькій області"
- Кл. "Запоро́зька областе"
Хто згоден? Хто проти? Якщо можете, обґрунтуйте.
Моє обґрунтування полягає у тому, що ніхто не каже "Запорі́жець", хіба що азірівці.
Кажуть "Запоро́жець", а отже, чергування голосної таки відбувається.
А ось іще одне обґрунтування:
В українській мові, є й багато випадків, коли в словах, що походять від давніх прасловянських сполук *olT, *orT, замість очікуваного за вищеподаним викладом <-оло-, -оро-> маємо таки »звуження« другого /о/ в <-олі-, -орі->: <голів, поріг, ворін, воріт>.
Спричинив се їнший історичний фонологічний чинник, а саме: в добі прасловянській єри в кінці слів, що згодом стали »слабкі, німі« й відпали, могли бути наголошені, зокрема се стосується родового відмінка множини ймен жіночого роду з наголосом на <-а> в закінченні називного відмінка.
Тобто, наприклад, слово <голова> в родовому множини в давньоруській мові мало форму <головъ>; з такого написання наголосу на /ъ/ невидно, та факти, засновані на порівнянні зі спорідненими мовами балтськими, та їншими словянськими, та й розвиток фонології самої вкраїнської мови прозраджують наголос тут на кінцевому /ъ/.
З утратою кінцевого /ъ/ зникла й можливість самого наголосу на тому місці, а втрату сю в українській мові було компенсовано додатковим »звуженням« того »вторинного, вставного« */о/, тобто: */голо`въ/ → <го`лів>.
Те саме стосується й форм <ворін (род.мн. від »ворона«), воріт (род.мн. від »ворота«) тощо.
Те саме могло відбутися й у разі форми <поріг>, яка походить від прасловянського *porg-, з якого мала би постати форма /порог/, якщо й тут був древній наголос на кінцевому /ъ/ (*/поро`гъ).
Слід завважити же одна з прикмет давнього наголошеного »слабкого, німого« єра в кінці слова може бути наголос на закінченні в сучасній українській мові, тож форма /поро`гів/ цілком може свідчити про наголос на кінцевому /ъ/ в давній формі */поро`гъ).
Коли так, то форма <поріг> у сучасній українській літературній мові є правильна з погляду йсторичної фонології.
Та чи була така сама умова, тобто наголос на »німому, слабкому« єрі в формах похідних від <поріг>?
Праформи сучасних <Запорожжя~Запоріжжя>, <запорозький~запорізький>, <запорожц-> були, відповідно: <запорожьє>, <запорожьскъи>, <запорожьц->.
Сталий наголос на /-ро-~-рі-/ в сих формах свідчить радше про відсутність наголосу на */ь/ в складі /-жь-/ в найдавніші часи, а тому й про відсутність передумови для форм <Запоріжжя, запорізький, запоріжц->.
Втім, покладаючи, на підставі вищенаведеного викладу, форми з <о> за первинно правильні, форми з <і> не можемо вважати неправильними, бо виникли вони, хоча й вторинно (інерційно-аналогійно) на тлі суто вкраїнському.
Таким чином, у першу чергу слід вважати за правильні, питомі вкраїнські, що цілком відповідають розвитку фонології вкраїнської мови, тут форми з <о>, а в другу чергу, хоча й як вторинні, але виниклі на тлі вкраїнському, форми з <і>. Тобто, правильні суть обидві форми, з першістю форм з /о/. — Це написав, але не підписав користувач Mivanchenko (обговорення • внесок).
- При написанні Вікіпедії ми не керуємося власним баченням. Ми керуємося авторитетними джерелами. Наведені нині джерела стверджують, що назва області має писатися через «і»:
- Розділ IX ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ // Конституція України
- Я. В. Верменич. Запорізька область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 266-267. — ISBN 966-00-0610-1.
- http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15424 // ЄСУ
- --VoidWanderer (обговорення) 17:43, 3 вересня 2018 (UTC)