Обговорення:Леонов Валентин Іванович

За матеріалами особистої справи Леонова Валентина Івановича

Леонов Валентин Іванович, народився у 1905 році в місті Москві, вул. Бутирська, будинок 3 го нижчого гір. училища, будинок б. Волова. Навчався з 1914 по 1917 р.р. в Московській 11 гімназії без оплати за навчання, як син вчительки нижчої школи. У 1923 році закінчив Уманську окружну радпартшколу (л.с. анкетні дані). Член ВКП (б) з 1937 року. Принятий парторганізацією Харківського обласного управління НКВС і Леонову В.І. виданий партійний квиток № 1716545.

Леонов В.І. прибув з Москви на територію України в 1919 році разом з матір'ю і дитячої колонією в село Ліщинівка, Уманський району, Київської області, де був вихованцем дитячої трудової колонії. Початкова освіта 1914 -1917 Моськовська 11 гімназія; 1923 р. Уманська окружна радпарт школа. Батьки Леонова В.І.: Мати - викладач, батько - земський лікар.

З 1922 року, Леонов В.І. співробітник, помічник уповноваженого політичного контролера; уповноважений і начальник відділення і окружного відділу ГПУ.

1929 році, у місті Дніпропетровську, Леонов В.І. рухаючись на автомобілі, не впорався з керуванням та скоїв ДТП, за результатами якого, скоїв наїзд на пішохода зі смертельним результатом. Був під слідством у ст.99 КК УРСР. Автотехнічна експертиза у справі не проведена і кримінальне переслідування, відносно Леонова В.І., необгрунтовано припинено.

1930 році Леонов В.І. працював на Дніпропетровщині де взяв участь в масових репресіях проти селян та інших громадян, колишніх білих офіцерів, куркулів,з яких засуджено 100 осіб, з них 41 розстріляні. Заарештував нелегальний міжрайонний з'їзд в складі 17 делегатів, особисто допитував і за допомогою тортур отримував показання обвинувачених Пазіна, Даниленко та ін. За ліквідацію цієї організації нагороджений бойовою зброєю "Маузер". У серпні - вересні 1930 року успішно ліквідував масові волинки в Дарічевском, Котовському районах.

У лютому - квітні 1931 року Леонов В.І., ліквідував організацію "Степки" на території двох районів, що складалася з 9 осередків, які перебували вздовж Дніпра; Леонов В.І. ліквідував організацію "Послідовників" якою охоплено 5 районів у складі 14 осередків;

Леонов В.І.ліквідіровал організацію "Нерішучі" охопила 6 районів складалася з 26 осередків.

Леонов В.І. ліквідував організацію "Змова", яка охопила 3 ​​райони і складалася з 6 осередків. Леонов В.І. особисто допитував і застосовував тортури і фізичне насильство по відношенню до головних фігурантів. Леонов В.І. ліквідував організацію "Організатори" на Павлоградщині.

У травні - липні 1931 року, Леонов В.І., будучи начальником міжрайонної оперативної групи по Мелітопольському округу "зразково" провів масове виселення куркульства, як в частині "безпомилкового класово-політичного відбору тих, кого виселяють", так і в частині агентурних і організаційних заходів щодо забезпечення порядку і попередження заворушень і виступів. Продовжував здійснювати виселення куркульства. (З характеристики Леонова).

Стан здоров'я Леонова відповідно акту ВВК: підвищений рефлекс доходить до судомних форм, різкий тремор вік і мови, діяльність серця прискорена, невроз серця, анемія, лівобічний плеврит, перебронхіт, психо-астенія у важкій формі, ревматизм, міокардит.

Проблеми з здоров'ям, це наслідки хвилювань під час тортур і вбивств людей під час репресій і Великого терору. З червня 1938 по вересень 1938 Леонов В.І. обіймає посаду начальника 4-го відділу Кам'янець - Подільського УДБ, де здійснює тортури, вбивства, незаконні арешти і незаконне методи дізнання і слідства і фальсифікує матеріали кримінальних справ і свідчення обвинувачуваних.

Про це на листі.справи № 32, довідка заступника особо уповноваженого НКВС УРСР лейтенанта держбезпеки Проніна: незаконні арешти секретаря Кам'янець - Подільського міському МК КПбУ Макогоненко і завбазою Кнігокульторгу Медик; застосування побиття та вибивання свідчень; фальсифікація акту смерті Медика. Зафіксовані випадки арештів Леоновим не виних осіб, які пізніше звільнені. Співучасники та посібники (поддільники) Леонова В.І. щодо тортур, побиттю, знущанням: Северин, Шинкарук, Горець, Тинськая у 1939 році звільнені з НКВС - ДБ.

Леонов В.І. особисто змінював свідчення затриманих в сторону збільшення контрреволюційної діяльності обвинувачених, за що притягувався двічі до дисциплінарної відповідальності: 1) 1939р. догану - за фальсифікацію матеріалів слідства і тяганину; 2) 1941 року в догану за побиття, вибивання свідчень з Паперного, який помер на допиті від цих тілесних ушкоджень.

Бюро Кам'янець - Подільського міськкому КП (б), у липні 1938 року винесло догану Леонову В.І. за притуплення більшовицької пильності, що виразилося в некритичному підході до вказівки колишнього начальника УНКВД, ворога народу, Жабрева з питання звільнення євреїв з УНКВС.

Довідка заступника особливоуповноваженого НКВС УРСР лейтенанта держбезпеки Проніна про події 1938-1941, складена в березні 1941 року і приєднана до особової справи Леонова в квітні 1941 року. 26.04.1941 року Леонову В.І. присвоєно звання капітана.

В цей час Леонов В.І. працював у Запорізькій області спочатку виконуючим обов'язки заступника начальника обласного управління НКВС, далі начальником управління НКДБ Запорізській області. Довідка могла б зупинити кар'єру Леонова В.І., але його підтримували заступник народного комісара НКВС УРСР по кадрам Крутов Роман Васильович, народний комісар Сєров І.А., народний комісар НКВС УРСР Сергієнко Василь Тимофійович.

Зв'язки Леонова і Крутова: Крутов обіймав посаду заступника начальника управління НКВС Камянець- Подільської області; Леонов В.І. займав посаду начальника 4 відділу УДБ при цьому поєднував з вказаною посадою і посаду голови особої ​​трійки і для просування по службі потрібні були кращі і найбільші результати репресій і розстрілов громадян і це залежало від роботи Леонова В.І.

Найбільші результати ним були досягнуті і Крутов Р.В., пізніше отримав посаду заступника народного комісара НКВС УРСР по кадрам, а Леонов В.І. заняв посаду Крутова Р.В. - заступника начальника обласного управління НКВС. Леонов В.І., на той час, проживав в місті Кам'янець - Подільському, вулиця Ленінградська, 73. за даними його особистої справи.

Результативність діяльності Леонова В.І. у репресіях і розстрілах досягалася, таким чином: спочатку репресували одну людину, нібито ворога народу, далі, не дуже лояльні свідки у кримінальних справах переходили з свідків у обвинувачених.

Так було у справі П-7207/1938 за ст.ст.54-1, ст.54-11 КК УРСР щодо репресованого, розстріляного Лучко Михайла Єфремовича, який у 1920 році був нагороджений орденом червоного прапора. Раніше, Лучко М.Г. був свідком у справі П-5935/1938 за ст. 54-2, 54-11 КК УРСР щодо Макарського Б.А., Полякевич І.Я., Попроцького М.Т. (За нібито членство в польській організації військової), потім Лучко, як і інші були розстріляні, саме за підписом Леонова В.І. та членів трійки.

Репресований Альберт А., латиш, виходець з Польщі, який був нібито агентом польської розвідки, і насаджував осередки ПОВ (польської організації військової). Військовий трибунал Прикарпатського військового округу посмертно виправдав Лучко М.Г. і постановив, що такої організації не існувало і це вигадка НКВС і ДБ. Саме обласне управління НКВС діяло під керівництвом Крутова Р.В., Леонова В.І. (Кримінальні справи П-5935/1938; П-7207/1938).

Репресовані і розстріляні: Макарський Броніслав Антонович, Полякевич Іван Якович, Попроцький Михайло Теофілович, Лучко Михайло Григорович, судом посмертно реабілітовані, як і багато інших.

Леонов В.І., у 1938 році, на посаді голови особливої ​​трійки, взяв участь у Великому терорі против українського народу, героїв громадянської війни, простих селян, підписував протоколи про розстріли не виним особам, які були пізніше посмертно виправдані судом.

Трупи репресованих, розстріляних в Хмельницькому (Проскурів) закопували в центрі міста. Так, у вересні 1966 року в Хмельницькому почалося будівництво ЦУМу. При викопуванні котловану виявлено багато останків тіл складених в штабелі з кулями в черепах.

Влада намагалася приховати масштаби поховань, приховуючи місце будівництва і котловани високим парканом звідки, вночі, трупи вивозили на околицю кладовища по вулиці Чехова, де в велику яму скидали останки людських тіл. На невеликій відстані, по вулиці, викопана траншея довжиною 50-60 метрів звідки підняли і перепоховали близько 3000 останків людських тіл. Останки тіл знаходили біля Палацу піонерів, будинка лялькового театру.

Під час копки котловану корпусу "легпрому", який знаходиться за кладовищем, на перетині вулиць Рибалко та проспекту Миру, виявлені людські останки (1990). У довоєнному будинку лялькового театру розміщувалося окружне відділення НКВС.

Очевидці стверджують, що між ЦУМом та будинком лялькового театру так і залишилися лежати сотні небіжчиків. Між зазначеними будинками були підземні ходи, які також були заповнені людськими тілами і замуровані. Через де кілька років, після війни, НКВД змінило свою будівлю на іншу, а в бувшій будівлі, на нульовому циклі, при проведенні ремонтних робіт, знайдені штабеля довоєнних трупів з явними слідами насильницької смерті. (Хмельницький портал. Продовжуючи тему "Склеп під ЦУМом»)

Таку спадщину в Хмельницькому залишили: заступник начальника обласного управління НКВС Крутов Р.В., голова особої трійки Леонов Валентин Іванович, члени особої трійки: другий секретар Кам'янець - Подільського комітету КП (б) У Гуруленко Михайло Васильович, прокурор області Самохін, секретар особої ​​трійки молодший лейтенант держбезпеки Чеснєйший Степан Володимирович та інші карателі (з архівної справи).

Всі кримінальні справи щодо репресій і розстрілов Леоновим В.І. людей знаходяться в Хмельницькому державному обласному архіві. У матеріалах кримінальних справ значиться, що до справ долучені документи репресованих і розстріляних: їх паспорти та інші документи, але в матеріалах кримінальних справ ці названі документи відсутні.

В даний час немає в цих кримінальних справах актів про знищення паспортів. Працівники архіву і компетентних органів не знають хто викрав або де вони поділися - паспорта з кримінальних справах (з архівної справи та листів обласного держархіву). За версією, ці документи були використані особами, які співпрацювали з німцями під час війни, з метою ухилитися від їх розшуку та покарання, після війни.

За переконливі результати у репресіях та розстрілах, за допомогою Крутова, Сєрова, Сергієнко, у вересні 1938 року, Леонов В.І., призначений заступником начальника Кам'янець - Подільського обласного управління НКВС.

У анкеті спеціального призначення працівника НКВС Леонов В.І. зазначив, що розлучився з першою дружиною Весково Оленою Володимирівною у 1928 році, яка живе в Києві, працює в Петровському райраді економістом, вона носить прізвище Леонова. Леонов В.І. більше не одружився (л.с.70).

Автобіографія Леонова І. (л.с.53-64) свідчить, що його дружина Леонова (Попова) Валентина Лаврентіївна, 01.03.1913 року народження, виховувалася у дитячому будинку з 1917 - 1930, а з 1935 року інженер-автомеханік (вчилася в Ленінграді) . Після війни і до 29.04.1998 року вона жила у Києві, вулиця Пушкінська, будинок 8, корпус 0, квартира 51.

Дочки Леонова В.І.: 1) Широкова Іскра Валентинівна, т.9306744, 09.11.1925 року народження, мешкала: місто Москва, вул. Будівельників, будинок 6, корпус 4, квартира 46, Гагарінського району, Південно-Західного округу (Перша її адреса: Ломоносовський проспект, будинок 14, квартира 403). 2) Леонова Людмила Валентинівна 1934 року.

Найближчі родичі дружини, її сестри: Попова Віра Лаврентіївна (працювала дитячому будинку); Попова Люба Лаврентіївна (працювала інспектор ЗАГСА); Троянова Надія Лаврентіївна одружена з військовим). Всі жили місто Острогожеск, Воронезької області.

Брати Леонова В.І .:

1) Леонов Леонід Іванович 1907 року народження, член ВКП (б) з 1928 року, навчався в Харківській промисловій академії ім. Сталіна. Раніше проживав в Дніпропетровську, працював на заводі ім. Петровського в якості інструктора токарної справи, є командиром взводу запасу, ударник. Його дружина - Диховічна Надія з робітничої родини.

2) Леонов Лев Іванович, 1911 року народження, комсомолець, працював на заводі №183 у місті Харкові інструктором слюсарної справи. Далі проживав на Далекому Сході на острові Сахалін.

У липні місяці у 1938 році, бюро Кам'янець - Подільського МК КПбУ винесло Леонову В.І. догану за притуплення більшовицькій пильності, що виразилося в не кретічному підході до вказівок, колишнього начальника УНКВС, ворога народу, Жабрева, з питання звільнень євреїв з апарату УНКВС. За допомогою Сєрова, Сергієнко, Крутова і інших-Леонов В.І. отримував такі посади:

1939-1941 р.р. Леонов займав посаду заступника начальника управління НКВС Запорізьській області і 26.04.1941 року йому присвоєно звання капітана держбезпеки.

1941 році Леонов В.І.прізначеній начальником управління НКДБ Запорізьській області, де під його керівництвом, для зупинення наступу німецьких військ, підірвана Запорізька ГЕС. Під час підриву ГЕС затоплено багато населених пунктів і загинуло багато людей, але наступ німецьких військ не затримався.

1941 - 1942 роках Леонов В.І. обіймає посаду начальника 1-го управління НКВС УРСР (розвідка). За офіційною версією, Леонов загинув, 15.03.1942 р, на сході міста Харкова, в селищі Старий Салтів, у будинку, під час бомбардування авіацією.

Офіційна версія загибелі Леонова В. І. схильна великому сумніву з таких підстав:

1) Лист дочки Леонова - Іскри від 11.05.1964 р. на адресу КДБ Московської області про те, що намагалися провести перепоховання Леонова і за результатами розкопок його могили не знайшли поховання Леонова В. І. у місті Старобільську (л.с.106-107) і її прохання вказати точне місце і місто де дійсно похований Леонов В .І.

2) В матеріалах особової справи Леонова В. І. є зареєстроване звернення його доньки до КДБ СРСР, але відсутня копія відповіді на це звернення. Можливо відповідь була дана усна з зазначенням точного, дійсного місця поховання. Після чого сім'я Леонова припинила пошук його могили у міському парку міста Старобільська і там вони більш не з'являлися.

3) Під час нібито загибелі Леонова В.І. від бомбардування авіацією, був, нібито, поранений його водій Левикін. Левикін, в 1975 році звернувся по збільшенню йому виплат за поранення, але відповідь від 12.09.1976 р, свідчить, що "поранення Левикіна документально не знайшло свого підтвердження". Таким чином, поранення Левикін можливо не було і не було бомбордування будинку, де знаходився Леонов, теж не було і можливо Леонов В.І. Гончар, залишилися живими.

4) не взято пояснення у Тичини, Левікіна, Кельнера, які були, нібито свідками загибелі Леонова.

5) При виявленні, заступником начальника відділу 2 управління НКВС УРСР старшим лейтенантом держбезпеки, Хаєтом, під руїнами будинку, трупа Леонова В.І., не вказана точна адреса (будинку), де відбулися зазначені події.

6) При огляді місця подій, нібито місця загибелі Леонова, Гончара, (без Власенко) не складався протокол огляду місця подій, і не здійснювалося фотографування, відсутня фототаблиця. Можливо нічого було фотографувати?

7) Не знайдені, у 1942 році, на місці події і загибелі Леонова В. І., документи загиблих і їх зброю. Але, партквиток Леонова і його пропуски: в міста: Старобільська, Куп'янська, Ворошиловограда і загальна перепустка в прифронтову смугу знаходяться в матеріалах особової справи Леонова. Логічно ці перепустки, партквиток повинні перебувати у Леонова для здійснення службової діяльності, а не в особовій справі у відділі кадрів. Тоді, коли партквиток знаходиться в особовій справі, то де знаходиться службове посвідчення Леонова?

У той час, перший оригінал особистого справи Леонова був в Москві, а її копія захоплена у 1941 році німцями у Києві. Після війни, копія справи Леонова у Києві була відновлена. На питання: - «як ці перепустки, партквиток, після нібито загибелі Леонова, потрапили до матеріалів особової справи і де поділося його службове посвідчення, чому воно відсутнє в матеріалах особової справи?» - відповіді немає.

Партквиток в ті часи усі особи носили на грудях. З інформації в.о. НКВС УРСР Савченко у 1942 році виходить, що при огляді трупів Леонова, Гончара, документів і зброї у них не знайдено (л.о. с. Леонова №89).

8) Не проведена процесуальна перевірка за фактом нібито загибелі Леонова В.І. і через 3 дня, після, нібито його загибелі, 18.03.1942р., видано наказ №89 / л.о.с. про виключення зі списків начальника управління НКВС УРСР капітана, а не підполковника Леонова В. І. (л.с.99).

9) У місті Старобільську Луганської області, в міському парку, встановлена пам'ятна плита Леонову Валентину Івановичу і там написано його звання - підполковник держбезпеки. Даний факт свідчить, що можливо Леонов В.І., Власенко, Гончар не загинули в той час, а це була оперативна комбінація з метою приховати осіб: Леонова, Власенко, Гончара під інші прізвища, так як у 1941 році, німецькі війська у Києві захопили всі особисті справи по особистому складу в тому числі і особисті справи по кадрам Леонова, Власенко, Гончара і після цього, працювати їм в розвідці не мало сенсу. Звання підполковник введено в дію у 1949 році ( у 1942 році такого звання не було).

Можливо, Леонов В.І., під іншим прізвищем продовжив службу в розвідці і дослужився до підполковника і загинув після 1949 року. Тому при виготовленні пам'ятника і були надані такі секретні дані про звання підполковника держбезпеки Леонова В. І. і такі були виготовлені написи. Про це була проінформована родина Леонова В.І. і після цього вони у місті Старобельську не з'являлися.

10. На листі особистої справи Леонова № 83-85 знаходиться лист заступника НКВС УРСР Крутова Р.В. адресованого дружині Леонова І. - Леонової В. у місто Актюбінськ, де вона з дочками була в евакуації.

У листі Крутов повідомляє, що Леонов В.І. похований в міському парку міста Старобільська, Ворошиловоградської (Луганської) області та до цього листа ним прикладені фото поховання загиблого Леонова В. І. (В особовій справі Леонова фотознімки його поховання відсутні). На цьому місці, після війни, дружина і дочка провели розкопки могили Леонова В.І. з метою перепоховати його у Москві, але поховання Леонова не знайшли.

Наведені факти свідчать про ознаки можливої фальсифікації загибелі і поховання Леонова В.І. в міському парку у місті Старобільську Луганській області.

11.Інформація про дійсне місце поховання Леонова В.І. засекречена і знаходиться в центральному архіві ФСБ РФ за місцем зберігання відомостей про співробітників органів державної безпеки СРСР за адресою вул. Велика Луб'янка, 2, місто Москва, інд.101100.

У місті Запоріжжя є вулиця названа на честь Леонова В.І. і встановлена ​​пам'ятна табличка на його честь на одному з будинків, а у краєзнавчому музеї зберігаюється годинник Леонова В.І., який здала його дружина. У місті Старобільську, Луганській області в міському парку встановлений пам'ятник загиблим воїнам - фронтовикам, які померли від ран у шпиталі. Поруч з пам'ятником загиблим воїнам фронтовикам знаходиться мармурова плита на честь не фронтовика, а чекіста Леонова В.І., який приймав участь в Великому терорі, репресіях, розстрілах тисячі невиних громадян УРСР, що ображає славну пам'ять і честь невинних його жертв і підтверджує торжество терору відносно народу.

За матеріалами особистої справи Леонова Валентина Івановича.

(перенесено зі статті ред. № 23817207) --AMY (обговорення) 09:33, 27 червня 2019 (UTC)