Обговорення:Мао Цзедун

Стаття «Мао Цзедун» входить до спільного для всіх мовних розділів Вікіпедії списку необхідних статей. Її покращення й доведення до статусу вибраної є важливим напрямком роботи проєкту.

Статистика відвідуваності сторінки «Мао Цзедун»

Рік	2010	2011	2012	2013
Переглядів	5265	8503	12063	14640

додати:

Прізвище - Мао. Ім'я - Цзедун. Походження - з селян. Партійність - комуніст. Хобі - любительський спорт. У віці 73 років переплив річку Янцзи. Автор двох десятків віршів. Один з тих, хто мріяв славитися Великим Вчителем, а став великим мучителем. 80 років тому Мао Цзедун очолив в Китаї «Повстання осіннього урожаю». Чотири рази одружений. Сексуальну активність зберігав і в похилому віці. Володів секретом зваблювання народних мас і неабияких жінок. Мао Цзедун - володар «червоної» Піднебесної. Якщо свого часу вам не представилося випадок побувати в Китаї, обагреному відсвітами криваво-червоних полотнищ, зайдіть в київський Музей однієї вулиці на Андріївському спуску. Тут відкрилася виставка плаката часів «великого стрибка» і «культурної революції», ініційованих Мао Цзедуном. Ви випробуєте трепет, а хтось, можливо, і жах, якою випробовували нащадки мудрого Конфуція, опинившись в кліщах жорстокого примітивізму революційної епохи. Музейні співробітники привезли плакати з Китаю і говорять, що в Києві таких не знайти. Так само, як і творів колись самого нерозлучного друга СРСР. Під звуки нехитрої пісні, що ллється з динаміка, «Москва - Пекін, Москва - Пекін, йдуть, йдуть вперед народи, Москва - Пекін, Москва - Пекін, під прапором свободи», популярної в 50-і роки, годинами можна розглядати плакат «Вперед за великим Головою Мао! Перемога за нами!». Як і Сталіном, Мао Цзедуном володіла пристрасть до керування масами. Обидва уміли приручати їх, іноді ваблячи пряником, частіше застосовуючи палицю. Але Мао був удачливіший за Сталіна в особистому житті, хоча почалася вона не так, як йому б хотілося. «Коли мені було 14, батьки одружували мене на 20-річній дівчині, але ми з нею ніколи не жили разом. Я не вважаю її своєю дружиною». Диктатор дозрілий до першого кохання в свої 20. Предмету зітхань, дочці його колишнього вчителя, було тоді 12. Її звали Ян Кайхуей, а прозвали Гордою Тополею. Через п'ять років їх платонічного листування у віршах справа закінчилася законним браком. У 1922 році у молодої пари з'являється перший син, якого назвали по-китайськи Аньін і по-російськи Се-еежа. Через полгода Мао переслідують, і він біжить з будинку. Потім сім'я возз'єдналася, і на світло з'явився другий син - Аньцин, по-російськи Коля. У рік «Повстання осіннього урожаю» у Мао і Кайхуей народився третій хлопчик. Повстання було пригнічене військами партії Гоміньдан під керівництвом Чан Кайши, і із залишками розгромленої армії червоноармійців Мао біг в гори, а Кайхуей потрапила до рук гоміньдановцев. Жінку катували, вона відмовилася видати місцезнаходження чоловіка і була розстріляна. Зі всіх дітей Мао і Тополі вижив тільки Аньін. Згодом батько переправив його на навчання в СРСР. Розповідали, що на весілля Аньіну батько, що любить, подарував своє старе пальто. Коли почалася війна в Кореї, Мао послав Аньіна на фронт, де той і загинув в 1950 році. «Народна армія завжди безстрашно йде вперед. Вона повна рішучості здолати будь-якого ворога, сама ж ніколи не підкориться ворогові». Це - цитата з Мао. Десятки подібних безбарвних висловів, дослівно - з мов вождя, були розібрані на цитатники - червоні книжечки кишенькового формату, що видавалися мільйонними тиражами. З цитатниками ніколи не розлучалися, їх заучували напам'ять. Музей однієї вулиці зібрав їх зразки, в одній з вітрин можна споглядати застарілу червону книжечку Після тривалих боїв Чан Кайши здав ворогам-комуністам велике стародавнє місто Яньан. Напередодні нового, 1937 року, на чолі червоних загонів до нього увійшов Мао Цзедун. Десятиліття, прожите їм в цьому місті, китайські історики назвали Яньанськім періодом. Тут стали вимальовуватися риси зрілого Мао. «У Яньане Мао не відмовляло собі в «радощах життя». Всюди його оточували красиві освічені молоді жінки... Своєму приятелеві він признався, що міг обійтися без сексу «найбільше сорок днів» (З книги «Невідомий Мао»). Мао не приховував свого романа з ефектною і темпераментною 26-річною актрисою Лили У, хоча в цей час був одружений на фронтовій подрузі Хе Цзичжень, в обіймах якої і зустрів звістку, про страту Гордої Тополі і загибелі двох синів. Деякі джерела стверджують, що утретє Мао став нареченим, коли друга дружина тужила в застінках Гоміньдана. Третя дружина народила Мао шістьох дітей. Чоловік жартував над нею: мовляв, народжує так само легко, як курка несе яйця. Три відправили до села, де їх слід загубився, Хе Цзичжень в одному з боїв була поранена 17-тьма осколками, що попали в живіт. Її відправили до Москви на лікування, де вона народила шосту дитину, названу по-російськи Льом. Через полгода він помер в морозній Росії від пневмонії. У Москві їй було призначено дізнатися, що чоловік одружувався в четвертий раз, причому при досить незвичайних обставинах - перекладач читав їй газетну статтю режисера Романа Кармена про його зустріч з Мао. Кармен писав, як Мао з дружиною вишли його проводити... У цей момент Хе Цзичжень захотілося крикнути: «Дружина - це я! Я! Я - тут!». За рік до нападу фашистів на СРСР Мао відправив до матері Чи їх трирічну дочку Мінь, а та віддала її в Івановський інтернат. Через деякий час Хе повідомили, що дочка захворіла пневмонією. Мати кинулася до неї, знайшла її в палаті при морзі, забрала і сама виходила. Повернення додому тілесно і душевно пораненої жінки було ще більш безрадісним. Її мучили депресії. Колишній чоловік і соратник по революційній боротьбі відправив непотрібну дружину до психіатричної лікарні. Чи Мінь звинувачувала батька в тому, що він проміняв її матір на актрису з Шанхаю. До речі, партія теж була незадоволена моральною зовнішністю керівника, що раз у раз міняла дружин і коханок, і в 1939 році насилу дала згоду на його розлучення і новий брак. У актриси Лань Пін (Блакитне Яблуко - такий її дивний сценічний псевдонім) це теж був далеко не перший брак, а, не дивлячись на молодість, третій. Мао стукнуло 46 років, їй - 25. Закоханий Мао дав Блакитному Яблуку нове ім'я - Цзян Цин, що означало Зелена Річка. Пам'ятаючи проблеми з однопартійцями, вона, як написала в своїх спогадах, ніколи не називала його чоловіком, а тільки Головою. До речі, це з її легкою, «лілейною», як мовляв поет Мао, руки він затіяв в країні «культурну революцію». Під її прапори встали 12 мільйонів хунвейбінов - «червоні охоронці», дійсні «діти дракона». Зелена Річка, що володіла віллами, літаком, кіньми, напучувала хунвейбінов на боротьбу з буржуазністю: «Будьте сильними, руйнуйте, знищуйте, повставайте!». Колишня актриса, вона із знанням справи розгромила «реакційну» китайську оперу. По її вказівці культурні опортуністи влаштовували автодафе із старовинних книг, вщент розбивали дорогоцінні статуї. Всюди вивішували лозунги-дацзибао: «Десять років наполегливої праці дадуть десять тисяч років щастя». У закон була зведена проце дурка щовечірніх сповідей перед трудовим колективом про погані вчинки і неправильні думки. Мао не відставав від дружини... «Ті, хто носить окуляри, дуже багато думають», - якось упустив він, і хунвейбіни оголосили очкариків ворогами народу прописавши їм працетерапію. Професорам особливо ефективно допомагало одне засобі після лекцій їх примусово направляли драїти сортири. Вождь висунув гасло: «Вогонь по штабах!» і розвернув боротьбу проти неугодних партійних керівників. «Якщо кожна китайська сім'я, - говорив диктатор, - у дворі свого будинку побудує невелику плавильну пекти, то за три місяці ми займемо по виробництву стали перше місце в світі!». Всі китайці стрімко перекваліфіковувалися в сталевари. Ось тільки нікому стало займатися рисом, і наступив голод. Тоді Мао сказав: «Це горобці поїдають наш мал. Треба позбавитися від цих шкідливих птахів», після чого всі кинули плавити метал і почали стукати в калатала, щоб жоден горобець не зміг приземлитися на полі. Коли і після цього ситніше не стало, встановили норму: кожна китайська сім'я до певного терміну повинна була здавати мішок мертвих горобців. «Культурна революція» була своєрідною відповіддю Мао на хрущовську «відлигу» і викриття культу особи Сталіна. Побоюючись, що і його культ спіткає та ж доля, Мао і червона імператриця удалися до революційного маневру, який поніс життя 34 тисяч чоловік. Сотні тисяч були кинуті за грати, піддані цькуванню і тортурам. Відносини між СРСР і КНР були зіпсовані на десятиліття. Старезний «дракон» вів виключно здоровий, як він вважав, спосіб життя: спав без матраца, зуби не чистив, а полоскав рот сподіваємося, головним блюдом в своєму меню вважав диню з перцем. Говорили, що у нього молода коханка... «Культурна революція» зміцнила позиції Цзян Цин, яку вибрали членом Політбюро ЦК Компартії Китаю. Але між нею і Мао пробігла чорна кішка, і вони роз'їхалися в різні кінці Пекіна. У серцях Мао сказав: «Цзян Цин - що паперовий тигр, ткни і розірвеш». Після кончини Мао Цзедуна в 1976 році Цзян Цин спробувала встати на його місце. Але однопартійці чинили опір, заарештували її і передали до суду справу про змову «банди чотири», де їй відводилася головна роль. На суді вона сказала: «Я була собакою Мао і кусала того, на кого він указував». Не дивлячись на цю пом'якшувальну провину обставину, Зелену Річку засудили до страти, але через деякий час страту замінили довічним висновком. Проте Цзян Цин все одно не змогла змиритися і повісилася. Можна сказати, що долі всіх диктаторів дуже схожі в одному - ці сильні чоловіки не приносять щастя ні своїм дружинам, ні своїм народам.

- Фамилия — Мао. Имя — Цзэдун. Происхождение — из крестьян. Партийность — коммунист. Хобби — любительский спорт. В возрасте 73 лет переплыл реку Янцзы. Автор двух десятков стихотворений. Один из тех, кто мечтал слыть Великим Учителем, а стал великим мучителем. 80 лет тому назад Мао Цзэдун возглавил в Китае «Восстание осеннего урожая». Четырежды женат. Сексуальную активность сохранял и в преклонном возрасте. Владел секретом обольщения народных масс и незаурядных женщин. Мао Цзэдун — властелин «красной» Поднебесной. Если в свое время вам не представилось случая побывать в Китае, обагренном отсветами кроваво-красных полотнищ, зайдите в киевский Музей одной улицы на Андреевском спуске. Здесь открылась выставка плаката времен «большого скачка» и «культурной революции», инициированных Мао Цзэдуном. Вы испытаете трепет, а кто-то, возможно, и ужас, какой испытывали потомки мудрого Конфуция, оказавшись в клещах жестокого примитивизма революционной эпохи. Музейные сотрудники привезли плакаты из Китая и говорят, что в Киеве таких не найти. Так же, как и произведений некогда самого закадычного друга СССР. Под звуки льющейся из динамика нехитрой песни «Москва — Пекин, Москва — Пекин, идут, идут вперед народы, Москва — Пекин, Москва — Пекин, под знаменем свободы», популярной в 50-е годы,часами можно рассматривать плакат «Вперед за великим Председателем Мао! Победа за нами!». Как и Сталиным, Мао Цзэдуном владела страсть к повелеванию массами. Оба умели приручать их, иногда маня пряником, чаще применяя палку. Но Мао был удачливее Сталина в личной жизни, хотя началась она не так, как ему бы хотелось. «Когда мне было 14, родители женили меня на 20-летней девушке, но мы с ней никогда не жили вместе. Я не считаю ее своей женой». Диктатор дозрел до первой любви в свои 20. Предмету воздыханий, дочери его бывшего учителя, было тогда 12. Ее звали Ян Кайхуэй, а прозвали Гордым Топольком. Через пять лет их платонической переписки в стихах дело закончилось законным браком. В 1922 году у молодой пары появляется первый сын, которого назвали по-китайски Аньин и по-русски Се-эежа. Через полгода Мао преследуют, и он бежит из дома. Потом семья воссоединилась, и на свет появился второй сын — Аньцин, по-русски (оля. В год «Восстания осеннего урожая» у Мао и Кайхуэй родился третий мальчик. Восстание было подавлено войсками партии Гоминьдан под руководством Чан Кайши, и с остатками разгромленной армии красноармейцев Мао бежал в горы, а Кайхуэй попала в руки гоминьдановцев. Женщину пытали, она отказалась выдать местонахождение мужа и была расстреляна. Из всех детей Мао и Тополька выжил только Аньин. Впоследствии отец переправил его на учебу в СССР. Рассказывали, что на свадьбу Аньину любящий отец подарил свое старое пальто. Когда началась война в Корее, Мао послал Аньина на фронт, где тот и погиб в 1950 году. «Народная армия всегда бесстрашно идет вперед. Она полна решимости одолеть любого врага, сама же никогда не покорится врагу». Это — цитата из Мао. Десятки подобных бесцветных изречений, дословно — из речей вождя, были разобраны на цитатники — красные книжечки карманного формата, издававшиеся миллионными тиражами. С цитатниками никогда не расставались, их заучивали наизусть. Музей одной улицы собрал их образцы, в одной из витрин можно лицезреть обветшалую красную книжицу, После длительных боев Чан Кайши сдал врагам-коммунистам большой древний город Яньан. В канун нового, 1937 года, во главе красных отрядов в него вошел Мао Цзэдун. Десятилетие, прожитое им в этом городе, китайские историки назвали Яньанским периодом. Здесь стали вырисовываться черты зрелого Мао. «В Яньане Мао не отказывал себе в «радостях жизни». Повсюду его окружали красивые образованные молодые женщины... Своему приятелю он признался, что мог обойтись без секса «самое большее сорок дней» (Из книги «Неизвестный Мао»). Мао не скрывал своего романа с эффектной и темпераментной 26-летней актрисой Лили У, хотя в это время был женат на фронтовой подруге Хэ Цзычжень, в объятиях которой и встретил известие, о казни Гордого Тополька и гибели двоих сыновей. Некоторые источники утверждают, что в третий раз Мао стал новобрачным, когда вторая жена томилась в застенках Гоминьдана. Третья супруга родила Мао шестерых детей. Муж подтрунивал над ней: мол,рожает так же легко, как курица несет яйца. Троих отправили в деревню, где их след затерялся, Хэ Цзычжэнь в одном из боев была ранена 17-тью осколками, угодившими в живот. Ее отправили в Москву на лечение, где она родила шестого ребенка, названного по-русски Львом. Через полгода он скончался в морозной России от пневмонии. В Москве ей было суждено узнать, что муж женился в четвертый раз, причем при довольно необычных обстоятельствах — переводчик читал ей газетную статью режиссера Романа Кармена о его встрече с Мао. Кармен писал, как Мао с женой вышли его проводить... В этот момент Хэ Цзычжэнь захотелось крикнуть: «Жена — это я! Я! Я — здесь!». За год до нападения фашистов на СССР Мао отправил к матери их трехлетнюю дочь Ли Минь, а та отдала ее в Ивановский интернат. Через некоторое время Хэ сообщили, что дочь заболела пневмонией. Мать бросилась к ней, нашла ее в палате при морге, забрала и сама выходила. Возвращение домой телесно и душевно израненной женщины было еще более безрадостным. Ее мучили депрессии. Бывший муж и соратник по революционной борьбе отправил ненужную жену в психбольницу. Ли Минь обвиняла отца в том, что он променял ее мать на актрису из Шанхая. Кстати, партия тоже была недовольна моральным обликом руководителя, то и дело менявшим жен и любовниц, и в 1939 году с трудом дала согласие на его развод и новый брак. У актрисы Лань Пин (Голубое Яблоко — таков ее странный сценический псевдоним) это тоже был далеко не первый брак, а, несмотря на молодость, третий. Мао стукнуло 46 лет, ей — 25. Влюбленный Мао дал Голубому Яблоку новое имя — Цзян Цин, что означало Зеленая Река. Памятуя проблемы с однопартийцами, она, как написала в своих воспоминаниях, никогда не называла его мужем, а только Председателем. Кстати, это с ее легкой, «лилейной», как говаривал поэт Мао, руки он затеял в стране «культурную революцию». Под ее знамена встали 12 миллионов хунвейбинов — «красных охранников», истинных «детей дракона». Зеленая Река, владевшая виллами, самолетом, лошадьми, напутствовала хунвейбинов на борьбу с буржуазностью: «Будьте сильными, разрушайте, уничтожайте, восставайте!». Бывшая актриса, она со знанием дела разгромила «реакционную» китайскую оперу. По ее указанию культурные оппортунисты устраивали аутодафе из старинных книг, вдребезги разбивали драгоценные статуи. Повсюду вывешивали лозунги-дацзыбао: «Десять лет упорного труда дадут десять тысяч лет счастья». В закон была возведена проце дура ежевечерних исповедей перед трудовым коллективом о плохих поступках и неправильных мыслях. Мао не отставал от супруги... «Те, кто носит очки, слишком много думают», — как-то обронил он, и хунвейбины объявили очкариков врагами народа прописав им трудотерапию. Профессорам особенно эффективно помогало одно средстве после лекций их принудительно направляли драить сортиры. Вождь выдвинул лозунг: «Огонь по штабам!» и развернул борьбу против неугодных партийных руководителей. «Если каждая китайская семья, — говорил диктатор, — во дворе своего дома построит небольшую плавильную печь, то за три месяца мы займем по производству стали первое место в мире!». Все китайцы стремительно переквалифицировались в сталевары. Вот только некому стало заниматься рисом, и наступил голод. Тогда Мао сказал: «Это воробьи поедают наш рис. Надо избавиться от этих вредных птиц», после чего все бросили плавить металл и принялись стучать в колотушки, чтобы ни один воробей не смог приземлиться на поле. Когда и после этого сытнее не стало, установили норму: каждая китайская семья к определенному сроку должна была сдавать мешок мертвых воробьев. «Культурная революция» была своеобразным ответом Мао на хрущевскую «оттепель» и разоблачение культа личности Сталина. Опасаясь, что и его культ постигнет та же участь, Мао и красная императрица прибегли к революционному маневру, который унес жизни 34 тысяч человек. Сотни тысяч были брошены за решетку, подвергнуты травле и пыткам. Отношения между СССР и КНР были испорчены на десятилетия. Престарелый «дракон» вел исключительно здоровый, как он считал, образ жизни: спал без матраца, зубы не чистил, а полоскал рот чаем, главным блюдом в своем меню считал дыню с перцем. Говорили, что у него молодая любовница... «Культурная революция» упрочила позиции Цзян Цин, которую избрали членом Политбюро ЦК Компартии Китая. Но между нею и Мао пробежала черная кошка, и они разъехались в разные концы Пекина. В сердцах Мао сказал: «Цзян Цин — что бумажный тигр, ткни и разорвешь». После кончины Мао Цзэдуна в 1976 году Цзян Цин попыталась встать на его место. Но однопартийцы воспротивились, арестовали ее и передали в суд дело о заговоре «банды четырех», где ей отводилась главная роль. На суде она сказала: «Я была собакой Мао и кусала того, на кого он указывал». Несмотря на это смягчающее вину обстоятельство, Зеленую Реку приговорили к смертной казни, но спустя некоторое время казнь заменили пожизненным заключением. Однако Цзян Цин все равно не смогла смириться и повесилась. Можно сказать, что судьбы всех диктаторов очень похожи в одном — эти сильные мужчины не приносят счастья ни своим женам, ни своим народам.

Мао не покажется… В Киеве открылась выставка, посвященная Мао Цзэдуну//Любовь Хазан «Бульвар Гордона», февраль, 2007, №6(94)—A l b e d o ^® 19:29, 26 березня 2007 (UTC)