Обговорення:Мостове (Мостівська сільська громада)
| Ця стаття є частиною Проєкту:Населені пункти України (рівень: невідомий) | ||
|---|---|---|
|
Мета проєкту — покращувати усі статті, присвячені населеним пунктам та адміністративно-територіальним одиницям України. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні. | |
| ??? | Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Населені пункти України. | |
Чим допомогти:
| ||
Давня історія села Мостове
У результаті чергової російсько-турецької війни 1787-1791 р. і за умовами Яського мирного договору до Російської імперії відійшла велика територія між Південним Бугом і Дністром. Для захисту й освоєння її належало заселити, тому так звані «земельні дачі» надавалися різночинному люду безкоштовно на певних умовах.
У 1792 році земельну ділянку в долині річки Чичиклея, на древньому торговельному шляху до Чорного моря, у місці, відомому серед чумацтва як Ляхова Могила, земельну дачу одержав надвірний радник Федір Григорович Паскевич (1757-1832), дворянин і поміщик Єкатеринославської та Могильовської губерній. На момент одержання земельного наділу він служив радником в Єкатеринославській Палаті Карного Суду. У 1797 р. одержав черговий класний чин колезького радника. Останнім часом служив у Малоросійській колегії при адміністрації генерал-фельдмаршала графа П. Румянцева-Задунайського. Він – батько Івана Федоровича Паскевича, відомого як генерал-фельдмаршал князь Іван Федорович Варшавський, граф Паскевич-Ериванський, імператорський намісник на Кавказі й у Царстві Польському.
Відповідно до існуючих умов Ф.Г.Паскевич переселив сюди частину своїх кріпосних людей, у результаті чого утворилося поселення, яке отримало офіційну назву – село Привільне, що відносилося до Ольвіопольського повіту Новоросійської губернії. Таким чином, село, що пізніше було перейменоване в Мостове, було засноване в 1792 році.
У період між 1793 і 1797 роками земельний наділ уже у вигляді власницького маєтку «Привільне» був проданий Варварі Мілашевич, відомостей про яку немає. За підсумками 5-ї ревізії (1794 р.) у селі налічувалося 65 дворів, за поміщиком був записано 320 душ, у т.ч. чоловічої статі - 178, жіночої - 142. В околицях Привільного виникають нові земельні дачі й поселення: Змончиловка, хутір Терземанів, хутір Дворянка, хутір Томенка та ін. Усі вони потрапляють в орбіту притягання села Привільне.
У першому десятилітті XIX століття власником маєтку стає надвірний радник Іван Матвійович Боровський. Приблизно в 1808 році село Привільне було перейменоване в село Мостове, однак воно мало й іншу, неофіційну, назву "Ляхове" (за назвою місця - "Ляхова Могила"), яка довго використовувалася в деяких документах і на картах того часу, а в просторіччі – майже до самого кінця ХХ століття.
У 1806 році православними жителями села був відкритий молитовний будинок во ім'я Св. Апостола Іоанна Богослова. У грудні 1808 року власник маєтку Іван Матвійович Боровський звертається в єпархіальні інстанції із проханням про дозвіл на будівництво православного храму. У вересні 1809 року був отриманий дозвіл Святійшого Синоду, а в жовтні-грудні 1812 року нова церква була зведена й освячена в ім'я Святого Миколи Чудотворця.
Вірогідно в цьому ж 1812 році, вийшовши у відставку з військової служби, в Мостовому юридично з'являється новий власник – російський дворянин угорського походження поручик Яків Павлович Ерделі, родове гніздо якого знаходилося в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії. Відповідно до заповіту Я.П. Ерделі, с. Мостове переходить у спадкове володіння його сина відставного підполковника артилерії Володимира Яковича, який вступив у успадкування після смерті батька в 1821 році. Із цього моменту Мостове набуває статусу родового маєтку Ерделі.
Практично вся суспільно-торговельна інфраструктура Мостового була створена під час діяльності цього поміщика (нею користуються й сьогодні). У селі була добре організована магазинна й базарна торгівля, процвітали ремесла й промисли, діяла православна церква і єврейська синагога, було почате будівництво гостинного двору. Розвиток села досяг такого рівня, що дозволив В.Я.Ерделі звернутися в жовтні 1826 року в Херсонське губернське правління із клопотанням про надання селу Мостове статусу містечка. Клопотання було задоволене, і такий статус був наданий у 1827 році, однак, з причини бюрократичних зволікань і чиновницької безвідповідальності процедура затяглася на 23 роки й була юридично завершена лише в 1850 році. Тим не менше, впродовж усіх 23 років новий статус використовувався в офіційних правовідносинах і документах та вказувався на картах того часу.
У цей проміжок часу змінилося територіально-адміністративне підпорядкування Мостового. У зв'язку з ліквідацією Ольвіопольського повіту в 1828 році частина його території разом із містечком Мостове відійшли до Тираспольського повіту. У 1834 році із частини Тираспольського повіту був заснований новий повіт – Ананьївський, куди в новому статусі волосного містечка ввійшло Мостове. Цей статус зберігався аж до територіально-адміністративних реформ радянських часів.
Одночасно з початком земських реформ в 60-х роках XIX століття в Ананьївському повіті почалися прогресивні зміни у сфері сільської медицини та народної освіти. У 1866 році в Мостовому був заснований медичний пункт, а в наступному 1867-му – Мостівська міжволосна медична дільниця №4 з лікарнею на 8 ліжок, де працювали дільничний лікар і два фельдшери.
У 1868 році в Мостовому почала працювати земська школа або, як вона називалася офіційно, земське початкове народне училище. Із 1894 року в селі почала діяти й церковно-приходська школа, завідував якою і навчав Закону Божому місцевий священик Ф.Зельницький, а грамоті навчала вчителька І.Бортовська; у 1895/1896 учбовому році тут навчалися 14 хлопчиків і 10 дівчаток.
Усе, чим може пишатися сучасне село Мостове, створювалося представниками мостівської гілки роду Ерделі: від її засновника Якова Павловича до його правнуків - Бориса Миколайовича. Син Володимира Яковича - Микола Володимирович Ерделі - потомствений дворянин і корінний мостівчанин, першу родову садибу із землею й службово-господарськими будівлями подарував у 1882 році для потреб Мостівської земської лікарні, якою жителі сіл Мостівської сільради користуються й сьогодні.
Прийнято вважати, що в цьому ж 1882 році Микола Володимирович заклав великий садибний парк, який от уже 130 років є прикрасою села, а останнім часом – і об'єктом зеленого туризму. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 р. №105 йому був наданий статус «Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва». Парк є, також, об’єктом державного заповідного фонду України. Наказом Міністерства освіти й науки, молоді та спорту України №1243 від 31.10.2011 р. він рекомендований школам як місце для проведення учнівських природничих екскурсій у Миколаївській області.
У період 1880-1881 р. було завершене будівництво нової садиби з великим трирівневим палацом. Після жовтневого перевороту 1917 року він використовувався для різних потреб місцевої влади, а з 1952 року є головним корпусом Мостівської загальноосвітньої середньої школи.
У 1880 році в Мостовому з'явилася перша поштова скринька для відправлення кореспонденції, а в 1882-му, з ініціативи М.В.Ерделі, було відкрите поштове відділення – перше серед волосних центрів Ананьївського повіту. У 1909 році на його базі було відкрите телеграфне відділення. Ініціатором його заснування й фінансовим донором став син М.В.Ерделі – Борис Миколайович.
Мостове було одним із найбільших ринків найманої сільськогосподарської праці на півдні України. Якщо за сезон на одеському ринку брали участь до 5 тис. шукачів роботи, то в Мостовому - до 9 тис.
У 1916 році в містечку Мостове налічувалося 320 дворів і 1617 чоловік населення.
У 1920 році із частини Херсонської була заснована Одеська губернія, у зв'язку з чим Мостівська волость була підпорядкована Вознесенському повіту Одеської губернії.
У 1923 році в Одеській губернії був створений Первомайський округ, до якого входив Кантакузівський район із містечком Мостове.
У 1935 році в Одеській області було створено 20 нових районів , у т.ч. Мостівський із центром у с.Мостове. У 1954 році Мостівський район був переданий до складу Миколаївської області. Статус райцентру сприяв деякому розвитку села, але в результаті чергової територіально-адміністративної реорганізації Мостівський район був ліквідований, а саме Мостове ненадовго ввійшло до Веселинівського району. На початку 60-х років минулого століття село було перепідпорядковане Доманівському району, у складі якого перебуває й сьогодні.
Джерело: В.Калиновський, В.Чабанов. Навіяне Мостовим. Миколаїв, 2010.
--Владимир Калиновский (обговорення) 09:14, 13 грудня 2012 (UTC) --Володимир Калиновський (обговорення) 22:11, 6 грудня 2012 (UTC)