Обговорення:Пільгук Іван Іванович

Ця стаття є частиною Проєкту:Українська література (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані Українською літературою. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Українська література.
	Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Українська література» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із українською літературою.

До характеристики персонажа

Я згадую рік знайомства з Катериною Іванівною [Вовк], три роки тому [1940]. З її тодішнього «радянського гуртка», «східняків», «совєтів», що збиралися час від часу під привітною стріхою на Круп’ярській вулиці [Львів], в цій, сказати б, початковій для нас школі національної приналежности і національної гордости, не лишилося нікого. Евакуювався на схід Іван Пільгук, який, не маю сумніву, в почуваннях своїх не був далекий від «директора» нашої «школи», Катерини Іванівни, і який час від часу спромагався в роки відлиг на трохи сміливіший крок, як от, приміром, 1969 року видання «вибраного» (себто безжалісно обкраяного) Панька Куліша з тим, щоб кожного разу проходити жорстоку «проробку» за націоналізм. Але йому не вистачило сміливости розірвати з радянською системою чи, може, сказавши інакше і подивившися інакше — вистачило сміливости не розривати з нею. - Ю. Шевельов, "Я, мені, мене ... (і довкруги)".