Обговорення:Піо з П'єтрельчини
Коротка біографія отець Піо
Франческо Форджіоне (святий отець Піо) народився 25 травня 1887 року в містечку П’єтрельчіно в побожній сім’ї Граціо та Марії Джузеппи. Вже з дитинства відчув Божий поклик до священства, а про намір посвятитись на службу Господеві розповів своїм батькам 1901 року. 1 січня 1903 року, на Новий Рік, Франческо мав об’явлення, з якого довідався, що його життя буде постійною боротьбою з силами зла. У січні того ж року він вступив до новіціяту Капуцинів у Морконе, де вже через рік одягнув монаший одяг і прийняв ім’я Піо. А 27 січня 1907 року склав довічні обітниці послуху, чистоти та убогості.
У 1908 році брат Піо був змушений перервати навчання через погіршення свого здоров’я, оскільки настоятелі вислали його до П’єтрельчіно на лікування. Після того він продовжив своє навчання. 18 липня 1909 року в Морконе монаха Піо було висвячено на диякона, а 10 серпня наступного року в кафедральному храмі Беневенто з рук єпископа Паоло Скінозі він отримав священицькі свячення. Згодом настав час фізичного випробування важкими недугами, а після одужання отець Піо розпочав нелегку духовну боротьбу з демонами, які часто вночі надокучали йому в його чернечій келії.
18 березня 1918 року отця призначено до монастиря у Сан Джованні Ротондо. 20 вересня 1918 року, після роздумів над страстями і смертю Ісуса Христа під час молитви на розарію, він отримав стигмати на руках, ногах і боці, а також інші ознаки Христових мук. Однак, не зважаючи на отримані надзвичайні дари (дар зціляти, навертати, дар білокації, безперервної молитви та сповідництва), у житті отця Піо розпочався період переслідувань, адже численні вірні почали прибувати до Сан Джованні Ротондо.
У 1947 році, прагнучи вчинити щось, що могло б стати знаком любові до бідних і терплячих, отець Піо заснував лікарню - Дім Полегшення Терпінь. Саме «Дім», бо ж задумом засновника було, щоб немічні почували себе там, як удома, і щоб цей осередок був дійсно місцем полегшення страждань за допомогою молитви і науки. Завдяки щедрості численних вірних цей задум вдалось реалізувати. 22 вересня 1968 року святий Піо відслужив свою останню Святу Літургію, а наступної ночі відійшов по вічну нагороду в обійми Небесного Отця, Якому продовж життя був вірним сином. У момент смерті з тіла святого зникли стигмати, які він носив протягом 50 років.
20 березня 1983 року на дієцезіяльному рівні розпочався його канонізаційний процес. У 1999 році він був проголошений блаженним, а вже 2002 року, на площі Святого Петра у Ватикані, у присутності багатотисячного натовпу вірних, Папа Іван Павло ІІ проголосив його святим.