Обговорення:Сугестія

уууу..., а можна трохи зрозуміліше, як для хомо-вікіуса примітивуса . Купа незрозумілих слів та словосполучень - "передлюдина", "голосова заборона", "гомінізація"... Можливо варто взяти щось з http://www.intensive.com.ua/ukr/ab_learn.htm та з рос. Вікіпедії)--A1 17:23, 20 серпня 2006 (UTC)

еее... та начеб-то інтуїтивно-зрозумілі слова.. на них навіть не обов'язково створювати окремі статті.. мабуть треба розтлумачити їх прямо в ції статті --Павло Вознюк-Останній 19:36, 20 серпня 2006 (UTC)

дійде час, перепишу.мені вона зараз теж не подабається--A l b e d o ^@ 18:06, 10 вересня 2006 (UTC)

Мілтон-модель в психолінгвістиці (переніс сюди інформацію із статті)

Я думаю, цей текст повинен бути переміщений кудись у статтю стосовну психолінгвістики.--Alfashturm (обговорення) 13:35, 21 вересня 2018 (UTC)

Мілтон-модель в психолінгвістиці

• Впливовий механізм Мілтон-моделі базується на положеннях трансформаційної граматики Н. Хомського про невідповідність між глибинними структурами повідомлення та їхніми поверхневими репрезентаціями, реалізованими у мовленні, що відображають виокремлені у НЛП процеси упущення, узагальнення та викривлення інформації.

Процес упущення демонструє виключення з поверхневої репрезентації певних значущих частин глибинної структури, що фіксується в таких елементах Мілтон-моделі, як: номіналізації :

• віддієслівні іменники, використання яких призводить до редукування динаміки в дієслівній семантиці, результатом чого є значна сенсова невизначеність повідомлень: "Покращення вашого життя", "Забезпечено продовження зростання економіки";
• неспецифічні дієслова – пасивні дієслова та присудкові форми на -но, -то, які нівелюють інформацію про суб’єкт дії: "було розгромлено підприємства", "було вкрадено все, що можна було вкрасти";
• неспецифічні номени – абстрактні іменники, семантична специфіка яких уможливлює різновекторність сприйняттєвих тлумачень: "Свободу не спинити", "Справедливість перемогла"; та займенники, що деконкретизують суб’єкт комунікації й характеризуються семантичною дифузністю (Т. Ю. Ковалевська): "Вони зраджують, Вона працює";
• компаративно-суперлативні конструкції, в яких зумисно редукується один із членів порівняння, у результаті чого семантичне обґрунтування такої конструкції залишається нечітким, провокуючи значну сенсову розшарованість і змушуючи реципієнта сприймати подані характеристики об’єкта як внутрішньо притаманні його семантичній структурі (Т. Ю. Ковалевська):

"Ми зробимо краще", "Правда сильніше". Процес узагальнення відображає заміщення цілої категорії явищ певним елементом, наявність якого в заміщуваній категорії є лише одиничним випадком (Р. Бендлер, Дж. Гріндер). До процесу узагальнення уналежнюють:

• універсальні квантифікатори, експліковані означальними займенниками та деякими кількісно-означальними й обставинними прислівниками, семантика яких характеризується відсутністю чітких локально-темпоральних меж, представляючи собою гіпер-узагальнення: "Всюди те саме", "Почую кожного". Сюди також уналежнюємо й використання підсилювальних часток тільки, лише: "Тільки Литвин вартий вашої довіри", "Лише справжній лідер зможе вивести нас з цього безладу";
• модальні оператори можливості/необхідності фіксують універсальні модальнісні аспекти суб'єктивної мапи мовця, наприклад : "Так повинно бути, і так буде", "Разом ми зможемо їх зупинити", які унеможливлюють поведінкову варіативність особистості.

Процес викривлення являє собою вербалізацію гіпотетично змодельованого довкілля з неідентифікованими в попередньому досвіді складниками (Т. Ю. Ковалевська), що виявляється в таких синтаксичних сполуках, як:

• пресупозиції, ідентифіковані в мовознавстві як комплекс попередніх знань, прихована реалізація яких у мовленні припускає суб’єктивно-об’єктивну адекватність та істинність комунікації (Н. Д. Арутюнова, О. В. Падучева).

Пресупозиція як впливовий патерн також вимагає наявності певного "жорсткого" апріорного змісту, що і визначає поведінкову перспективу реципієнта (Т. Ю. Ковалевська): "Єдиний спосіб змінити ситуацію – обрати Віктора Януковича" (пресупозиція "ситуація потребує змін"), "Щоб нас поважали – наведемо лад у нашому домі" ("нас не поважають");

• читання думок – висловлення, які створюють ілюзію обізнаності сугестора у внутрішніх переживаннях, думках, почуттях, намірах сугерента: "Ти знаєш, у якій країні хочеш жити, ми знаємо, як її побудувати", "Люди знають і не дозволять ошукати себе знову!";
• вмонтовані команди – приховані накази, які сприймаються краще, ніж категоричні імперативні форми, яким свідомість дорослої людини чинить опір (Р. Бендлер, Дж. Гріндер): "Час обирати чесну владу", "Настав час об'єднатися".

Джерелом, очевидно, було це: Станкевич Ю. В. Мовні сугестогени в текстах політичної реклами: Автореф. дис. канд. філол. наук/ 10.02.01. – Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2011. --Alfashturm (обговорення) 13:04, 21 вересня 2018 (UTC)