Обговорення:Український громадський комітет рятунку України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Найсвіжіший коментар: Bulka UA 10 років тому
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Статтю «Український громадський комітет рятунку України» створено в рамках місяців пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років
(29 вересня 2013 року — 29 грудня 2013 року)

Якось мені вже призабулися ті маніпуляції із завантаження файлів на вікі, тож..... якщо хтось із побратимів матиме час, може помочи і діслати до статті такі знимки:

Файли завантажені: File:Український громадський комітет рятунку України. Панахида.jpeg; File:Нова Зоря. 20.10.1933.jpeg (20.10.1933 !); File:Діло. 14.08.1933.jpg.jpeg. --Bulka UA (обговорення) 09:22, 7 листопада 2013 (UTC)Відповісти

Про розгляд в Лізі Націй[ред. код]

Найсвіжіший коментар: 10 років тому1 коментар1 особа в обговоренні

Наразі найшов цікавий матеріал, занесу його сюди, аби не забути опрацювати: --Когутяк Зенко (обговорення) 20:32, 3 листопада 2013 (UTC)Відповісти

Протягом 16-19 вересня у засіданні Конгресу брали участь представники Комітету: М. Рудницька та З. Пеленський. Тут відбувся перший конфлікт: Генеральний секретар Ліги Націй Жозеф Луї Анн Авеноль був проти розгляду питання Голодомору в Женеві, але Президент мав право внести на обговорення будь-яку тему на свій розсуд – він і скористався цим правом.

Ось що писав Мудрий про Мувінкеля 23 вересня 1933 р.: “Він обіцяв зробити як Президент Ради все, що лежить в його спроможності, щоби справою зайнявся Союз Народів [так називали Лігу Націй – І. Д.] вже на біжучій сесії. Загалом світ справою подій на Україні незвичайно цікавиться, і коли б була можливість попрацювати в Европі, через кілька тижнів я певен, що були би реальні успіхи.”

Інтерес норвезького прем`єра до українського питання не був випадковістю. Річ у тім, що Мувінкель був власником великої корабельної компанії у Берґені та особисто допомагав Фрітьофу Нансену в організації наукових експедицій на Північний полюс у кінці ХІХ ст. Сам Нансен на початку ХХ ст. активно проявив громадсько-політичну активність у здобутті незалежності Норвегії. Після Першої світової війни він, як комісар Ліги Націй, був організатором Міжнародної комісії допомоги потерпілій від голоду Росії, в 1923 р. відвідав УРСР та надав допомогу у розмірі 250 тис. золотих карбованців. Ф. Нансен отримав Нобелівську премію миру за «багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним». Очевидно, добра пам’ять про Нансена (він помер в 1930 р.) заангажувала Мувінкеля опікуватися справою Голодомору.

23 вересня 1933 р. Пеленський оптимістично писав Мудрому із Женеви: : “Загалом є таке враження, що всі вже знають про голод на Україні, однак треба ще буде багато ужити заходів, щоби публічна опінія змусила офіціяльні чинники до рятункової акції”.

І дійсно у західній пресі точилися словесні баталії навколо питань «є Голод?» чи «немає?». Першим, хто написав про Голод в Україні, був валійський журналіст Ґарет Джоунз, згодом інший британець Малколм Маггеридж та американець Вільям Генрі Чемберлен, француз П’єр Берлен розповіли про факти замовчування Голодомору.

Проте найпопулярніші видання писали про відсутність Голоду: сумнозвісний лауреат Пулітцерівської премії 1932 р. Уолтер Дюранті („Нью-Йорк Таймс”), Луїс Фішер („Нейшн”), Вільям Резвік…

Вторили останнім і відомі громадсько-політичні та діячі культури, котрі відвідували Україну: екс-прем’єр Франції Едуар Ерріо, публіцист та письменник Анрі Барбюс. Серед них також були й відомі гуманісти світового рівня: Бернард Шоу навесні 1933 року казав, що його не хвилює доля країни, яку він не може знайти на карті, а Ромен Ролан обурився: «Я цього не хочу слухати, моїм обов’язком є поборювати ближче й більше лихо, я поборюю гітлеризм».

29 вересня 1933 році у Женеві відбулося засідання Ліги Націй за участі 14 держав. Президент чотири рази брав слово, щоб переконати представників країн-учасниць у важливості допомоги Україні. Проте вони були зацікавлені у співпраці з СРСР і відкидали допомогу голодуючим українцям, зважуючи на те, що СРСР не є членом Ліги Націй, і, таким чином, голод – це внутрішня проблема СРСР.

Наслідком голосування з питання надання допомоги УРСР став наступний розподіл голосів: «за» – три держави (Ірландія, Італія, Німеччина), «проти» – 11 країн. Керівництво Третього Райху визнавало Голодомор, проте не через плекання гуманістичних моральних принципів. Річ у тім, що Гітлер, нещодавно прийшовши до влади, намагався її укріпити, проводячи ідеологічну кампанію поширення нацизму, протиставляючи його комунізмові… звісно у чорно-білих тонах (згодом, в 1935 р., Пауль Йозеф Геббельс у промові «Комунізм без маски» назвав Голод 1932- 1933 рр. штучно створеним).

Далі українську справу Мувінкель особисто передав Міжнародному Комітетові Червоного Хреста (професору Вернеру). Червоний Хрест просив дозволу у СРСР про надання допомоги голодуючим, але СРСР заявив: голоду немає.

Світова спільнота відвернулася від відчайдушних спроб бездержавної нації захистити своє право на фізичне життя. Більшість держав закрили очі на мільйони жертв сталінізму (за різними даними від 4-х до 6-ти мільйонів загиблих).

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обговорення:Український_громадський_комітет_рятунку_України&oldid=13515700