Обговорення:Ульріх фон Вердум

Щоденник подорожей

Янів (03.12.1670)

"Янів колись був гарним містечком, але татари дощенту його спустошили. Є тут 10 чи 12 поганих хат і 3 дерев'яних костелики знову тут відбудовані. Місто знаходиться над озером, яке разом з іншими озерами староства дає в рік 1200 талерів приходу".

Жовква (05.12.1670)

«...дісталися через болота до Жовкви. Це середнє місто, яке разом із замком має досить товстий і високий мур навколо. Передмістя оточують дерев’яні поперечні частоколи (паркани)»

Карта Дубно (1671)

В 1966 році в Ізраїлі у книзі під назвою «Дубно», яка присвячена історії єврейського населення міста, було опубліковано карту німецького мандрівника Ульріха фон Вердума 1671 року. Копію карти надіслали до історико-культурного заповідника Дубна. Нещодавно карту було проаналізовано та описано. На мапі присутні 16 позначень місцевості, архітектурних споруд та кварталів, які автор вважав за необхідне нанести для достатнього уявлення про тогочасне місто. Не виключено, що свій малюнок Ульріх фон Вердум зробив по пам’яті і нашвидкоруч. До цієї думки схиляє не лише якість малюнку, а й присутнє розміщення всіх монументальних споруд у суттєво зміненому, а то і зміщеному вигляді. Автор чинив так, можливо, для того, щоб підкреслювати вагомість цих споруд для міста, тому й виносив їхні зображення на центральні місця карти. Очевидно, що такі просторові неточності були допущені свідомо. Ця карта містить зображення тих будівель, про які до неї було відомо лише з писемних джерел...

Хмельницький (Плоскирів, 1671)

У своєму щоденнику він занотував, що Плоскирів стоїть над низиною серед боліт і широкого озера, яке тягнеться аж до Бугу. На озері «є чотирикутний острів, на якому оточений валами й частоколами стоїть місцевий замок». Колись, як стверджує Вердум, поселення тягнулося з обох боків озера і було досить великим, а нині в ньому близько 30 будинків і православна церква.

Буша

«На цій маківці (...) стояло колись місто Буша. Руїни ще помітні, тому можна уявити, що місто було забудоване у вигляді довгого трикутника, дві сторони якого омивали ріки...».

Копичинці (1672)

"... замок лежить на боці, зовсім опустілий".

Івано-Франківськ (Станіслав, 1672)

"Це місто всього десять років тому на голому грунті наново збудував київський воєвода Андрій Потоцький і назвав ім'ям свого єдиного (?) сина Станіслава, зараз 12-річного юнака. То фортифікаційне місто на початку 1672 року складалося з шести регулярних башт, з землі, з палісадами внизу, зробленими з цілих дубів, а головна лінія бастіону мала близько 150 футів довжини".

"Ратуша стоїть посередині великого чотирикутного ринку. Побудована вона у вигляді башти з різними заглибленнями, почасти мурована, почасти з дерева" (За книгою "Ратуша" Михайла Паньківа).

"Костел був вже досить заавансованою будівлею, величною і мурованою...".

Кам’янець-Подільський (1672)

..."це столиця Поділля, а назва його по-німецьки означає podolisches Steinhaus. Стоїть це місто на скелі, яку омиває навколо ріка Смотрич, і лише на південному заході ця скеля з'єднується з другою, на якій стоїть фортеця. Через цей відріг скелі пробито канал, так що тепер ріку пустили навколо. Вона тече з Волині повз місто, яке також називається Смотричем, а милею нижче від Кам'янця, біля містечка Жванця, впадає у Дністер, який давні історики називали Тірасом". Над згаданим каналом зводиться склепінчата арка з великих старанно оброблених кам'яних плит, а вище цього склепіння від міста до фортеці йде ще вісім інших склепінчатих арок, на яких спочивають мости між обома скелями. Центральна з восьми арок має надзвичайну висоту. Темніє в очах, коли дивитися з цього мосту вниз на ріку. Далі мандрівник зауважував, що "замок зі сходу, півдня й півночі має природний захист у формі стрімких і високих скель, на яких він височіє, а з боків, окрім того, добре укріплений мурами й вежами. Західний бік лежить при великій рівній височині. Тут його укріплено майже на сучасному рівні ровами, валами та іншими земляними спорудами, але ці фортифікації погано збудовані і їх при атаці за всіма правилами воєнного мистецтва не вдалося б довго боронити. Зайнятий же замок домінує над містом. Отож ця фортеця (Новий замок - М.П.) скоріше ослаблює, аніж зміцнює місто. Вивчивши локалізацію Кам'янця на ландшафті, Ульріх також зазначав, що оскільки місто має стрімкі й високі, наче мури, скелі, то йому не потрібно значних укріплень. Для нього необхідно було лише забезпечити укріпленнями три чи чотири дещо пологіші спуски.

За свідченнями Ульріха фон Вердума, місто ділилося на три частини: південна була заселена вірменами, які мали там свій окремий ринок, ратушу, гарну церкву й багато добре збудованих купецьких будинків. Центральну частину займали русини. Вони мали великий міський дім з високою вежею, кілька гарних церков грецької релігії. У північній частині міста, як стверджував мандрівник, мешкали поляки, які теж мали там свої костьоли, ратушу й ринок. Кожна частина міста мала своє окреме управління, яке щодо справ і осіб видавало рішення. Крім того, тут жило ще понад сімдесят єврейських родин, старшина яких також вершив судові справи своїх, причому так необмежено, що міг використовувати солдатів із замку для виконання своїх вироків. Мали дві синагоги, одну в місті, другу поза ним. Папісти мали шість костьолів: фарний, єзуїтський, якобінський, францисканський, Святого Мартина і ще один малий жіночий монастир із костьолом унизу, біля підніжжя гори. Вірмени мали лише одну церкву, зате найкращу з усіх. Русини мали три церкви в місті: Святого Миколи, Святого Астазія і ще третю, а також четверту на єврейському пе­редмісті, щоправда, невеличку. Грунти тут навколо масні й досить буйні, якби їх лише обробляти".

Язловець (09.01.1673)

...“Це досить велике місто, розташоване по обидва боки довгої долини, якою тече ріка Вільховець, передмістя ж — на великих пагорбах. Замок підноситься за гарматний постріл на захід від міста на окремому пагорбі, який, відходячи від поперечних гір, сягає довгої долини. Він великий, збудований по-італійськи, з високими мурами, плоским дахом і багатьма коминами. Збудований добре, але вже напівспустошений. Кам’яний храм на західному передмісті і подібний у місті, де, окрім того, мають свій окремий костьол вірмени, а євреї ~ божницю. Є також ще один храм на східному передмісті.”

Бар

«На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста»

Білий Камінь

"Замок, збудований з білого каменю італійським способом з вежами по боках, оточений вежами і озером".

Тернопіль

Це місто на Волині (помилка, Тернопіль належав не до Волинського, а Руського воєводства — прим. авт.) — спадкова власність пана Конєцпольського, Долинського старости. Лежить біля схилу згаданого пологого пагорба. З трьох боків його оточує велике озеро і розлогі болота. Четвертий бік захищений від поля досить широким ровом та обведений валом із двома масивними вежами на кутах і однією посередині, яка заодно служить брамою. Замок височіє з північного заходу від міста, саме посередині ставу, має великі, побудовані в італійському стилі будівлі з каменю: мури і вежі на заході й півдні боронять замок навіть там, де навколо тягнеться озеро. Від міста знаходиться сухий рів із земляним валом і частоколом".

Львів

... зауважив у своєму щоденнику, що зумів порозумітися з міщанкою, яка продавала рибу на львівському ринку… доброю латиною.

Називаючи місто «Руським Львовом», він написав рядки, зігріті теплом і ніжністю: «Найбільше ласки в словах і жестах знайдеш на Русі, особливо у жінок, чому також спомагає русинська мова, вимова у якій не така тверда, як у польській, тому говорять, що у Львові живуть такі чарівні, делікатні і спокусливі наречені, як ніде більше на всій земній кулі ... Зустрів і я там пристойну жінку, яка, коли я забажав у неї щось купити, спромоглася сказати у відповідь пристойний комплімент латинською мовою, при тому в досить звабливих виразах».