Обговорення:Фламінгові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Найсвіжіший коментар: Alex Blokha у темі «Хижаки» 15 років тому
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття належала до добрих. Див. сторінку обговорення. Статус надано 15 червня 2007 року.
Після подальшого обговорення стаття була позбавлена статусу.

Добра стаття[ред. код]

На добру статтю піде? --Boduni 14:21, 10 травня 2007 (UTC)Відповісти

Можна дещо дописати (наприклад, еволюцію і спорідненість з іншими групами). Ще перекладу http://zoo-eco.zooclub.ru/0-dom-pt14.html --AS sa 14:35, 10 травня 2007 (UTC)Відповісти
Я б з радістю, та в мене ru-2. )Boduni
Можна попросити когось хто добре знає англійську, щоб переклав потрібні розділи з Англвікі --AS sa 14:36, 10 травня 2007 (UTC)Відповісти
Дуже гарні фото, але мова важка. Треба уважно вичитати. "Нераз" в смислі "іноді" чи "частенько" пишеться разом. Holigor 15:19, 10 травня 2007 (UTC)Відповісти

Так-сяк переклав, стиль оригінальний: Фламінго гомілчастий, навіть дуже, - птах надзвичайно довгоногий. Але по резонних причинах, які ми тут обговорювати не будемо, його з ряду гомілчастих (також з пластинчастодзьобих, куди фламінго теж зараховували) нині виключили, визначивши в свій власний. Цей ряд невеликий (чотири-п'ять видів), тому зручніше розповісти про нього тут. З гомілчастими ріднять фламінго деякі генетично загальні риси.

«...скелет і інші органи указують на лелек, протеїни подібні до таких у чапель, навпаки, паразити, що живуть в оперенні, голос, забезпечені перетинками ноги і будова мови дозволяють зробити вивід про спорідненість з гусячими птахами. Викопні знахідки не роз'яснюють питання про систематичне положення фламінго, але доводять, проте, що ця група дуже стародавня, з'явилася ще в олігоцені, близько 30 мільйонів років назад, ще до того, коли утворилися більшість рядів птахів» (Адельхайт Штудер-Тирш).

Дійсно, голос фламінго нагадує гусячі «вока-лі» - «протяжне неголосне ґелґотання». Дійсно, у нього три передні пальці на лапах сполучено перетинками за гусино-качиним зразком. І копчикова залоза є, як і у тих. Четвертий палець, задній, - невеликий у трьох видів фламінго: чилійського (захід Південної Америки), малого (Африка) і червоного (Центральна Америка з Вестіндськимі і Галапагосськимі островами). Підвид його (дійсно менш «червоний»), рожевий фламінго, мешкає в Африці, Південній Європі, Індії, подекуди в долині Месопотамськой, а у Росії - по берегах Каспійського моря, але далеко не усюди, і на деяких озерах Казахстану.

Немає четвертого пальця у андського і короткодзьобого, або фламінго Джеймса. Обидва рідкісні, особливо останній: ареал їх, відмічений на карті, ледве буде помітний на бурій фарбі болівійських гір.

Російські фламінго кольором біло-рожеві. Молоді - сірі, пізніше рожевіють. Лише трьох-чотирьохрічні вже в оперенні дорослих. Розмножуватися, проте, будуть тільки на шостому-сьомому році. Живуть фламінго 30 років і більше. Самки і самці забарвлені однаково. Одне, два, рідше три яйця висиджують самець і самка по черзі 27-32 дні. Через тиждень і раніше пташенята йдуть з гнізда. Тип розвитку виводковий - говорять одні дослідники. Інші стверджують, що пташенятковий, проте терміни перебування в гнізді скорочені: намітилася тенденція переходу до виводкового типу, як у гусаків і качок.

Літають фламінго, витягнувши шию вперед, а ноги назад. Плавають добре. Кубляться і годуються по берегах мулистих, місцями і кам'янистих, морських мілководь і солонуватих озер, там, де живим супом рояться звиклі до солоної води рачки, наприклад артемії, якими кишить «розсіл» Сивашу. Там, де синьо-зелені водорості замутили зеленню прозорість плес, де панує у воді одноклітинний і багатоклітинний планктон, а міні-равлики густо утикали мул конічними раковинками. Все це їжа фламінго.

Втім, не для всіх без розбору: два трипалі види, андський і короткоклювий, і малий фламінго їдять тільки дрібний планктон і синьо-зелені водорості. Червоний і чилійський фламінго вивуджують з води переважно рачків і відповідних їм молюсків.

Для цієї тонкої операції еволюція століттями удосконалювала дзьоб фламінго. Не у тому навіть справа, що в кінцевому варіанті вийшов він кривим, хоча і це має значення. Справа в цідилці - рогових пластинках по краях наддзьобка і піддзьобка. Фламінго елегантно згинає вниз шию і перевернутий піддзьобком вгору дзьоб занурює у воду. Він трохи розкритий - невелика щілина утворює вхід в нього. Як тільки товстий язик, подавшись назад, звільнить простір в дзьобі, в нього через щілину самопливом спрямовується вода. (Природа порожнечі не терпить!) Захоплює з собою і все, що в ній плаває. Тут фламінго закриває дзьоб. М'ясистий язик подається вперед і, як поршнем, виштовхує воду з дзьоба. Їжа залишається в дзьобі.

Коли фламінго спить, стоячи на одній нозі, то дзьоб ховає в пір'я плеча на тій же стороні тіла. А качині птахи - гусаки, качки, лебеді - навпаки, ховають голову під крило протилежної сторони.

Загалом, тип фільтрування зразка «вусатий кит». Але кит порівняно з фламінго проробляє все це дуже поволі. У фламінго фільтрування швидкісне: дзьоб швидко клацає, короткими ривками полощеться у воді. Чітко простежити за його маніпуляціями неможливо.

Цідилка - надбання, звичайно, цікаве. Але є у фламінго ще щось гідне особливого здивування. Ми дізнаємося про це, коли вони годуватимуть пташенят.

А поки в роз'єднаній на групи зграї рожеві птахи зайняті пристроєм своїх шлюбних справ. Тьопають по дрібній воді на ногах-ходулях. Церемонний парадний крок. Жвава пробіжка... Раптом - стоп! - картинна поза. Трепет полум'яніючих крил. Над масою біло-рожевих тіл - плавні колисання сотень увінчаних дзьобами «знаків питання». На блакитній воді - рожеве мерехтіння. Фламінго токують. По-своєму, як від природи їм дано. Ритуал обрання партнера, шлюбний ритуал...

Місце, де стояти тумбі з мула, вибирає самка. Будують разом, збираючи мул. Галька, пір'я, черепашки, пом'яті стебла - все, що лежить на мулі, згрібають в купу. Мулом скріпляють, уминаючи ногами. Росте на в'язкій грязі або з дрібної води усічений конус - гніздо фламінго. Росте заввишки до півметра. Зверху невелике поглиблення. У нім два білі яйця.

Взгромоздясь на тумбу з мула і підібгавши ноги, фламінго по черзі висиджують пташенят. Щоб встати і поступитися місцем партнерові, довгоногий птах повинен дзьобом спертися об землю.

Червононоге, товстоноге, червоно- і прямодзьобе пташеня пробило шкаралупу і вилізло. Ось тут і починається казкове диво, про яке обіцяно було розповісти: годування пташиним молоком! Втім, диво для нас не нове - у пінгвінів його бачили. Тут здійснюється щось особливе: годування своєю кров'ю! То про що смутно здогадувалися старі легенди, розповідаючи про пеліканів. Правда, птахів вони переплутали, та і метод годування вгаданий був неточно...

Витончено схилившись над своїм червононогим дитинчам, рожевий птах розкриває чорно-рожевий дзьоб, і в рот пташеняти тече рожеве пташине молоко. У ньому і білки, і вітаміни, і 23 відсотки... крові !

Від неї і від каротиноїдів, провітамін А, колір «пташиного молока» у фламінго світло-червоний. Утворюється цей рідкий кормовий концентрат в стравоході годуючих птахів. Але як влаштовують вони собі «кровопускання» на користь дітям, поки неясно.

Більше двох місяців так годують, хоча вже тижні через дві-три прямі дзьоби їх дітей згинаються вниз і вони могли б, здається, і самі фільтрувати воду і харчуватися тим, що і дорослі з неї вивуджують. Проте хоч ніс і кривій, але цеділка в нім ще недосконала. Молоді фламінго вже літати уміють, а годуватися на мілководдях до ладу не можуть. Плавають тут і ходять. Якщо батьки далеко за кормом відлетіли, з молоддю залишаються дорослі опікуни. Коли до вечора пора повертатися до гнізд, старий фламінго замикає хід молодих, «при цьому безперервно покрикує і відстаючих пташенят підганяє дзьобом». --AS sa 14:09, 11 травня 2007 (UTC)Відповісти

Дуже ціную твої старання, та можна зробити окрему статтю: Гомілчастий фламінго )Boduni

Хижаки[ред. код]

А як щодо хижаків, які полюють на фламінго? Хто вони? --Alex Blokha 09:56, 25 червня 2008 (UTC)Відповісти