Обговорення шаблону:Війна на сході України у мистецтві
Доречно розподілити художні та документальні фільми.--ЮеАртеміс (обговорення) 05:31, 16 серпня 2017 (UTC)
- Погоджуюся. Це різні види кіно, а з часом і тих, і інших більшатиме, тому для розуміння кінопроцесу в цьому напрямі, розділення зайвим не буде.--Leon Nef обг 14:05, 16 серпня 2017 (UTC)
Назва. Правопис[ред. код]
1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
а) між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел;
б) на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами;
в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга;
г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.
2. В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних: /17/
а) між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні;
б) на початку речення перед голосними: В очах його світилась надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції;
в) після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Шевченко); Люди врозкид розляглися в траві (Гордієнко).
3. У — В не чергуються:
а) у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і т. ін.; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, ударницький, умовний та ін.;
б) у власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра, ультиматум, утопія та ін.