Оборонні сили Європейського союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб військового штабу Європейського Союзу

У цій статті описуються сили оборони Європейського Союзу (ЄС), які реалізують Спільну політику безпеки та оборони ЄС (СПБО) у місіях СПБО. Є дві категорії багатонаціональних сил ЄС: ті, які були створені на міжурядовому рівні та надані CSDP відповідно до статті 42.3 Договору про Європейський Союз (TEU), такі як Єврокорпус; а також бойові групи ЄС, створені на рівні ЄС.

Військові або кризові операції ЄС[ред. | ред. код]

Військові операції ЄС зазвичай називаються з префіксом: або Сили Європейського Союзу (EUFOR), або Військово-морські сили Європейського Союзу (NAVFOR) — залежно від того, наземна операція чи на морі. Суфіксом назви, як правило, вказують місце, в якому відбувалася операція, наприклад Європейські військово-морські сили в Середземному морі (EUNAVFOR MED). Тому операції мають унікальні назви, хоча сили можуть також складатися з постійних багатонаціональних сил, таких як Європейський корпус.

Заздалегідь організовані сили[ред. | ред. код]

Особовий склад ірландської армії[en] з Північної бойової групи на навчаннях у 2010 році

Каталог головних цілей Гельсінкі — це перелік сил швидкого реагування, складається з 60 000 військовослужбовців, якими керує Європейський Союз, але під контролем країн, які постачають для нього війська. 

Сили, запроваджені на рівні Союзу, включають:

  • Бойові групи[en] (англ. battle groups, BG) дотримуються СПБО і базуються на внеску коаліції держав-членів. Кожна з вісімнадцяти бойових груп складається з сили батальйону (1500 військовослужбовців), посилених елементами бойової підтримки.[1][2] Групи активно чергуються, так що дві завжди готові до розгортання. Збройні сили знаходяться під безпосереднім контролем Ради Європейського Союзу. Бойові групи вийшли на повну оперативну спроможність 1 січня 2007 року, хоча станом на листопад 2018 року вони ще не проводили жодних військових дій.[3] Виходячи з наявних спеціальних місій Європейського Союзу (ЄС), дехто описав їх як нову «постійну армію» для Європи.[2]

Війська та техніка залучаються з країн-членів ЄС під керівництвом «провідної країни». У 2004 році Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Кофі Аннан привітав плани та наголосив на цінності та важливості бойових груп у допомозі ООН у вирішенні проблемних точок.

Європейський медичний корпус (англ. European Medical Corps, EMC) — це група реагування на інциденти, створена Європейським Союзом 15 лютого 2016 року, щоб забезпечити сили реагування на надзвичайні ситуації для боротьби зі спалахами епідемічних захворювань у будь-якій точці світу.[4] EMC було сформовано після спалаху Еболи в 2014 році в Західній Африці, коли ВООЗ критикували за повільну та недостатню відповідь на ранніх стадіях спалаху хвороби.[5] EMC є частиною потенціалу реагування на надзвичайні ситуації європейських країн.[6] Команди з дев'яти країн-членів ЄС — Бельгії, Люксембургу, Іспанії, Німеччини, Чехії, Франції, Нідерландів, Фінляндії та Швеції — доступні для розгортання в надзвичайних випадках. EMC складається з медичних груп, груп охорони здоров'я, мобільних лабораторій біобезпеки, медичних евакуаційних потужностей, експертів з охорони здоров'я та медичної оцінки та координації, а також технічної та матеріально-технічної підтримки.[7] Будь-яка країна, яка потребує допомоги, може звернутися до Координаційного центру реагування на надзвичайні ситуації, який є частиною Департаменту гуманітарної допомоги та цивільного захисту Європейської комісії.[8] Про перше розгортання EMC оголосив Європейський комісар з гуманітарної допомоги та цивільного захисту 12 травня 2016 року у відповідь на спалах жовтої лихоманки в Анголі в 2016 році[9]. Попередньою концепцією групи екстреної медичної допомоги була Оперативна група «Скорпіон», сформована Організацією Об'єднаних Націй під час першої війни в Перській затоці.

Європейське медичне командування[en] (англ. European Medical Command, EMC) — це запланований медичний командний центр для підтримки місій ЄС, утворений як частина Постійного структурованого співробітництва (Permanent Structured Cooperation, PESCO).[10] EMC надасть ЄС постійний медичний потенціал для підтримки операцій за кордоном, включаючи медичні ресурси та оперативно розгортувану медичну групу. EMC також забезпечуватиме медичні евакуаційні засоби, сортування та реанімацію, лікування та утримання пацієнтів до повернення до служби, а також невідкладну стоматологічну допомогу. Це також сприятиме гармонізації медичних стандартів, сертифікації та правових (цивільних) умов.[11]

EUFOR Crisis Response Operation Core[en] (EUFOR CROC) — це флагманський оборонний проект, який розробляється як частина Постійного структурованого співробітництва (PESCO). EURFOR CROC сприятиме створенню «пакету сил повного спектру» для прискорення надання збройних сил та можливостей ЄС для врегулювання криз.[12] Замість створення постійних збройних сил, проект передбачає створення конкретного каталогу елементів військової сили, що прискорить створення збройних сил, коли ЄС вирішить почати операцію. Він зосереджений на суші та має на меті створити сили у 60 000 військовослужбовців лише з держав-контрибуторів. Незважаючи на те, що вона не створює жодної форми «європейської армії», вона передбачає розгортання, взаємодіючу силу під єдиним командуванням.[13] Німеччина є провідною країною для проекту, але французи активно залучені, і це пов'язано з пропозицією президента Емманюеля Макрона створити постійні сили інтервенції. Французи розглядають це як приклад того, про що йдеться в PESCO.[14]

Забезпечені Договором про Європейський Союз[ред. | ред. код]

Особовий склад Європейського корпусу в Страсбурзі (Франція) під час церемонії зміни командування в 2013 році

У цьому розділі представлено неповний перелік сил і органів, створених міжурядово серед підгруп держав-членів Європейського Союзу.

Ці багатонаціональні організації також можуть бути розгорнуті або в середовищі НАТО, через ЄС, діючи за мандатом країн-учасниць, або діючи за мандатом інших міжнародних організацій, таких як Організація Об'єднаних Націй або Організація з безпеки і співробітництва в Європі.

Сухопутні війська:

Повітряні сили:

Військово-морські сили:

Багатокомпонентні сили:

  • Сполучені об'єднані експедиційні сили[en] (англ. Combined Joint Expeditionary Force, CJEF) — франко-британські військові сили. Сюди залучені як британські збройні сили, так і збройні сили Франції для розміщення розгортуваних сил із сухопутними, повітряними та морськими компонентами, а також командуванням, контролем та підтримкою матеріально-технічного забезпечення. Цей підрозділ є відмінним від Об'єднаних експедиційних сил Сполученого Королівства з подібною назвою. CJEF передбачені як розгорнуті, об'єднані франко-британські військові сили для використання в широкому діапазоні кризових сценаріїв, включно з бойовими операціями високої інтенсивності. Як об'єднані сили, вони включають усі три збройні служби: сухопутний компонент, що складається із з'єднань на рівні національної бригади, морський та повітряний компоненти з пов'язаними з ними штабами, а також функції матеріально-технічного забезпечення та підтримки. CJEF не розглядається як постійна сила, а скоріше як доступна для повідомлення для двосторонніх британсько-французьких операцій, НАТО, Європейського Союзу, Організації Об'єднаних Націй або інших операцій. Комбіновані повітряні та наземні навчання розпочалися протягом 2011 року з метою розвитку повного потенціалу. CJEF також розглядається як потенційний стимул до більшої оперативної сумісності та узгодженості військової доктрини, підготовки та вимог до обладнання.

Участь держав-членів[ред. | ред. код]

Огляд і участь країн-учасниць ЄС
Finabel European Corps[en] European Gendarmerie Force[en] European Air Transport Command[en] European Air Group[en] European Maritime Force[en] European Rapid Operational Force[en] Movement Coordination Centre Europe[en][a] Organisation for Joint Armament Cooperation[en]
Абревіатура немає Eurocorps EUROGENDFOR, EGF EATC EAG EUROMARFOR, EMF EUROFOR MCCE OCCAR
Герб  Finabel  European Corps  European Gendarmerie Force  European Air Transport Command  European Air Group  European Maritime Force  European Rapid Operational Force  Movement Coordination Centre Europe
Вид Сухопутні Авіаційні Морські Багатокомпонентні
Опис Організація задля взаємодійності Корпус Жандармерія Командування спроможностей дозаплавлення і транспорту Організація задля взаємодійності Непостійна сила Сили швидкого реагування Центр управління переміщеннями Центр управління озброєнням
Засновано 1953 1992 2006 2010 1995 1995 (1995—2012) 2007 1996
База Брюссель Страсбург Віченца Ейндговен RAF High Wycombe Н/Д Флоренція Ейндговен Брюссель
Потужності Н/Д 60 000 військ 2300 військ 220 повітряних суден Н/Д Н/Д 12 000 військ Н/Д Н/Д
Час реагування Н/Д 30 днів 30 днів Н/Д Н/Д 5 днів 5 днів Н/Д Н/Д
Девіз Reflexion serving military action немає Lex paciferat Integrated, innovative, efficient Improved capability through interoperability At sea for peace немає немає немає
Робоча мова англійська англійська Невідомо англійська Невідомо Невідомо Невідомо Невідомо Невідомо
Членство (рік вступу)
Австрія Ні Ні Н/Д Ні Ні Н/Д Ні 2010 Ні
Бельгія 1953 1993 Н/Д 2010 1997 Ні Ні 2007 2003
Болгарія Ні Ні Ні Ні Ні Ні Ні 2017 Ні
Кіпр 2008 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні Ні Ні
Хорватія 2017 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні 2011 Ні
Чехія 2012 Ні Н/Д Ні Ні Н/Д Ні 2010 Ні
Данія Ні Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні 2007 Ні
Естонія Ні Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні 2007 Ні
Фінляндія 2008 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні 2007 Ні
Франція 1953 1992 2006 2010 1995 1995 1995 2007 1996
Німеччина 1956 1992 Н/Д 2010 1997 Ні Ні 2007 1996
Греція 1996 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні Ні Ні
Угорщина 2015 Ні Ні Ні Ні Н/Д Ні 2007 Ні
Ірландія Ні Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні Ні Ні
Італія 1953 Ні 2006 2015 1997 1995 1995 2007 1996
Латвія 2016 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні 2007 Ні
Литва Ні Ні Партнер Ні Ні Ні Ні 2015 Ні
Люксембург 1953 1996 Н/Д 2012 Ні Н/Д Ні 2007 Ні
Мальта 2010 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні Ні Ні
Нідерланди 1953 Ні 2006 2010 1997 Ні Ні 2007 Ні
Польща 2006 Ні 2011 Ні Ні Ні Ні 2008 Ні
Португалія 1996 Ні 2006 Ні Ні 1995 1995 2010 Ні
Румунія 2008 Ні 2009 Ні Ні Ні Ні 2008 Ні
Словаччина 2006 Ні Н/Д Ні Ні Н/Д Ні 2015 Ні
Словенія 2016 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні 2007 Ні
Іспанія 1990 1994 2006 2014 1997 1995 1995 2007 2005
Швеція 2015 Ні Н/Д Ні Ні Ні Ні 2007 Ні

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Членами у Європейському координаційному центрі переміщень є також і країни з-поза Союзу
  1. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 квітня 2017. Процитовано 1 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б New force behind EU foreign policy [Архівовано 16 квітня 2007 у Wayback Machine.] BBC News — 15 March 2007
  3. ↑ Vincent, Michael (20 листопада 2018). EU Battlegroups: The European 'army' that politicians can't agree how to use. ABC News. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  4. ↑ European Commission - PRESS RELEASES - Press release - EU launches new European Medical Corps to respond faster to emergencies. europa.eu. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 травня 2016.
  5. ↑ Moon, Suerie та ін. (28 листопада 2015). Will Ebola change the game? Ten essential reforms before the next pandemic. The report of the Harvard-LSHTM Independent Panel on the Global Response to Ebola. The Lancet (англ.). 386 (10009): 2204—2221. doi:10.1016/S0140-6736(15)00946-0. PMC 7137174. PMID 26615326.
  6. ↑ European Emergency Response Capacity - Humanitarian Aid and Civil Protection - European Commission. Humanitarian Aid and Civil Protection. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 13 травня 2016.
  7. ↑ European Medical Corps part of the European Emergency Response Capacity (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2017. Процитовано 13 травня 2016.
  8. ↑ Emergency Response Coordination Centre (ERCC) - Humanitarian Aid and Civil Protection - European Commission. Humanitarian Aid and Civil Protection. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 13 травня 2016.
  9. ↑ EU sends new medical corps team to Angola yellow fever outbreak. EurActiv.com (брит.). 12 травня 2016. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 13 травня 2016.
  10. ↑ In Defence of Europe - EPSC - European Commission. EPSC. Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 2 березня 2022.
  11. ↑ PESCO-Overview-of-First-Collaborative-of-projects-for-press (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022. Процитовано 7 жовтня 2018.
  12. ↑ Project outlines (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  13. ↑ European Defence: What's in the CARDs for PESCO? (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  14. ↑ Barigazzi, Jacopo (10 грудня 2017). EU unveils military pact projects. Politico. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 29 грудня 2017.
  15. ↑ Eurocorps' official website / History. Архів оригіналу за 13 вересня 2008. Процитовано 23 лютого 2008.
  16. ↑ Arcudi, Giovanni; Smith, Michael E. (2013). The European Gendarmerie Force: A solution in search of problems?. European Security. 22: 1—20. doi:10.1080/09662839.2012.747511.
  17. ↑ Claude-France Arnould Visits EATC Headquarters. Eda.europa.eu. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 19 лютого 2016.
  18. ↑ Biscop, Sven (2003). Euro-Mediterranean security: a search for partnership. Ashgate Publishing. с. 53. ISBN 978-0-7546-3487-4.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оборонні_сили_Європейського_союзу&oldid=40544091