Обраний народ

О́браний наро́д також ви́браний наро́д — міфологічне уявлення про вроджену вищість спільноти, народу, етносу в порівнянні з іншими. Віра в «обраність» часто буває фатальною й проявляє найбільші жорстокості до інших «не обраних». Термін поширений як в релігійних догматах, так і в політичних ідеологіях:

в юдаїзмі «обраним народом» (івр. עַם סְגֻלָה‎) вважаються євреї, натомість інші, неєвреї — «гої» (івр. גּוֹיִם‎), зокрема християни, а також люди, що не сповідують авраамічні релігії — «нохрі» (івр. נָכְרִי‎, в якості образливого та зневажливого ставлення до прихильників політеїстичних релігій та інших культів);
в расовій політиці Третього Рейху «панівним народом» (нім. Herrenvolk) вважалась так звана «арійська раса», що ототожнювалася в першу чергу з німцями, представники інших «рас» згідно з тією ж політикою мали бути або рабами або винищеними;
згідно з популярною у XVI—XIX століттях «сарматською ідеологією» в Речі Посполитій вважалося, що польська шляхта — це нащадки стародавніх сарматів і таким чином вони відмежовували себе від нижчих верств населення (як на суспільному рівні, так і на етнічному, протиставляючи себе «хлопам» (пол. chłop) — литовцям і русинам), дискримінуючи та дегуманізуючи останніх. Апогеєм польського «сарматизму» стала «Золота вольність» (пол. Złota Wolność) — майже необмежена влада шляхти в державі, яка врешті-решт призвела до занепаду Речі Посполитої;
в російському більшовизмі, концепцію «обраного народу» було замінено концепцією «обраного класу» — «пролетаріату». Звідси з'явився міф про «диктатуру пролетаріату».