Обхідний шлях біосинтезу андрогенів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Обхідний шлях біосинтезу андрогенів — це збірна назва для всіх метаболічних шляхів, у яких клінічно значущі андрогени синтезуються з 21-вуглецевих стероїдів (прегнанів) шляхом їх 5α-відновлення за участю тестостерону та/або андростендіону.[1] Спочатку описаний як шлях, при якому 5α-відновлення 17α-гідроксипрогестерону в кінцевому підсумку призводить до біосинтезу 5α-дигідротестостерону[2] з тих пір було виявлено кілька інших шляхів, які призводять до 11-окислених андрогенів, які є потенційними агоністами рецепторів андрогенів.[3] Обхідний шлях є альтернативою традиційному[4] канонічному[5][6] андрогенному шляху біосинтезу, що включає тестостерон та/або андростендіон як проміжні елементи.

Вступ[ред. | ред. код]

Обхідні шляхи андрогенів є важливими метаболічними процесами, що беруть участь у синтезі клінічно значущих андрогенів з 21-вуглецевих стероїдів (прегнанів) за допомогою їх 5α-відновлення. Ці шляхи відбуваються без участі тестостерону та/або андростендіону, які є частиною звичайного канонічного андрогенного шляху.[5] Спочатку 5α-відновлення 17α-гідроксипрогестерону було описано в медичній літературі[2] як шлях, який зрештою призводить до синтезу 5α-дигідротестостерону (ДГТ). Однак за останні два десятиліття було виявлено кілька інших шляхів, що ведуть до синтезу 11-окислених андрогенів, які є потужними агоністами рецепторів андрогенів. Механізм відповіді організму на андрогени відбувається за рахунок зв'язування андрогенів з цитозольними рецепторами андрогенів, які переміщуються в ядро після зв'язування андрогенів і зрештою регулюють транскрипцію генів через чутливі андрогенні елементи. Цей механізм відповіді грає вирішальну роль чоловічої статевої диференціації ембріона і статевого дозрівання людини, соціальній та інших типах тканин і процесах. Відкриття «обхідного шляху» до 5α-дигідротестостерону у кенгуру в 2003[7] дало нові можливості розуміння біосинтезу андрогенів у людини. Згодом вчені також охарактеризували інші «обхідні шляхи», що ведуть до сильнодіючих 11-окислених андрогенів[8], що забезпечило подальше розуміння синтезу андрогенів in vivo. Розуміння цих шляхів має вирішальне значення для розробки ефективних методів лікування станів, пов'язаних із біосинтезом андрогенів.[1]

Біохімія[ред. | ред. код]

Обхідний шлях біосинтеу дигідротестостерону[ред. | ред. код]

«Обхідний шлях» біосинтезу андрогенів (червоні стрілки) манівець тестостерону, вбудований у звичайний синтез андрогенів, який призводить до 5α-дигідротестостерону через тестостерон.[1][6][9]

Основною особливістю «обхідного шляху» біосинтезу андрогенів є те, що 17α-гідроксипрогестерон (17-OHP) може бути 5α-відновлений і, нарешті, перетворений на 5α-дигідротестостерон (ДГТ) альтернативним шляхом, минаючи звичайні[4] проміжні сполуки андростенд.[2][10]

Цей шлях активується під час нормального внутрішньоутробного розвитку та призводить до ранньої чоловічої статевої диференціації.[11][12][13] Вперше він був описаний у сумчастих, а потім підтверджений у людей.[14] Як канонічний, так і обхідний шлях біосинтезу ДГТ необхідні для нормального розвитку чоловічих статевих органів людини, тому дефекти обхідного шляху від 17-ОНР або прогестерону (P4) до ДГТ призводять до недостатньої вірилізації ембріонів чоловічої статі, оскільки плацентарний P4 є попередником ДГТ через обхідний шлях біосинтезу.[1]

При дефіциті 21-гідроксилази[10] або дефіциті оксидоредуктази цитохрому Р450[15] цей шлях може бути активований незалежно від віку та статі навіть при незначному підвищенні рівня циркулюючого 17-ОНР.[16]

У той час як 5α-відновлення є останньою трансформацією в класичному шляху біосинтезу андрогенів, це перший крок в «обхідних шляхах» до 5α-дигідротестостерону. Ці обхідні шляхи починаються з 5α-відновлення або 17-OHP, або P4, які зрештою перетворюються на ДГТ.[1]

Шлях 17α-гідроксипрогестерону[ред. | ред. код]

Першим етапом цього шляху є 5α-відновлення 17-OHP до 5α-прегнан-17α-ол-3,20-діону (17OHDHP, так як він також відомий як 17α-гідрокси-дигідропрогестерон). Реакцію каталізує SRD5A1 .[17][15] 17OHDHP потім перетворюється на 5α-прегнан-3α,17α-діол-20-он (5α-Pdiol) за допомогою 3α-відновлення ізоферментом 3α-гідроксистероїддегідрогенази (AKR1C2 і AKR1C4)[6][14] або HSD який також має 3α-відновну активність.[18][19] 5α-Pdiol також відомий як 17α-гидроксиаллопрегнанолон або 17OH-аллопрегнанолон. 5α-Pdiol потім перетворюється на 5α-андростан-3α-ол-17-он, також відомий як андростерон (AST), за рахунок 17,20-ліазної активності CYP17A1, який відщеплює бічну ланцюг (зв'язок C17-C20) від стероїду. ядро, перетворюючи стероїд C21 (прегнан) на стероїд C19 (андростан або андроген). AST 17β-відновлюється до 5α-андростан-3α,17β-діолу (3α-діолу) за допомогою HSD17B3 або AKR1C3.[20] Останнім етапом є 3α-окислення 3α-діолу в тканинах-мішенях до ДГТ ферментом, що володіє активністю 3α-гідроксистероїдоксидази, таким як AKR1C2,[21] HSD17B6, HSD17B10, RDH16, RDH5 і DH.[15] Це окиснення не потрібно в класичному шляху андрогенів.[1] Шлях можна узагальнити наступним чином: 17-OHP → 17OHDHP → 5α-Pdiol → AST → 3α-діол → ДГТ.[1]

Шлях прогестерону[ред. | ред. код]

Шлях від Р4 до ДГТ подібний до описаного вище від 17-ОНР до ДГТ, але вихідним субстратом для 5α-редуктази тут є Р4, а не 17-ОНР. Плацентарний P4 у плоду чоловічої статі є вихідним матеріалом для «чорного ходу» — обхідного шляху, що діє у багатьох негідних тканинах.[6] Першим кроком на цьому шляху є 5α-відновлення P4 до 5α-дигідропрогестерону (5α-DHP) за допомогою SRD5A1. Потім 5α-DHP перетворюється на алопрогнанолон (AlloP5) за допомогою 3α-відновлення за допомогою AKR1C2 або AKR1C4. Потім AlloP5 перетворюється на 5α-Pdiol під дією 17α-гідроксилазної активності CYP17A1. Потім цей шлях протікає так само, як і шлях, який починається з 17-ОНР, і його можна узагальнити як: P4 → 5α-DHP → AlloP5 → 5α-Pdiol → AST → 3α-діол → ДГТ.[1]

Біосинтез 11-окислених андрогенів[ред. | ред. код]

Скорочені шляхи до 11-окислених андрогенів із трансформаціями (чорні стрілки). Дві групи стероїдів відрізняються конфігурацією С17, що з чотирма різними попередниками. Перша група — це конверсія прогестерону. Друга група являє собою перетворення 17-гідроксипрогестерону. CYP17A1 каталізує стероїди C21 (прегнані) до стероїдів C19 (андростани). Деякі перетворення, існування яких передбачається, але ще доведено, показані пунктирними стрілками. Деякі реакції, опосередковані CYP17A1, які трансформують класи 11-окислених андрогенів (сіра рамка), опущені для ясності. Стероїди Δ5, які трансформуються в стероїди Δ4 також опущені для ясності.

Є два відомі 11-окислені андрогени, 11-кетотестостерон (11КТ) і 11-кетодигідротестостерон (11КДГТ), які зв'язують і активують рецептори андрогенів за силою, аналогічною силам Т і ДГТ відповідно.[1] У деяких роботах[22][23][24] передбачається, що, хоча 11OHT і 11OHDT можуть не мати значної андрогенної активності, як вважалося раніше, вони все ж таки можуть бути важливими попередниками андрогенних молекул.[1] Відносна важливість андрогенів залежить від їх активності, циркулюючих рівнів та стабільності. Було встановлено, що стероїди 11OHA4 і 11KA4 мають мінімальну андрогенну активність,[25][1][26] але залишаються важливими молекулами в цьому контексті, оскільки вони діють як попередники активних андрогенів.

Обхідні шляхи до 11-окислених андрогенів можуть бути в цілому представлені двома точками входу Δ4 стероїдів (17-ОНР і Р4), які можуть зазнавати загальної послідовності з трьох перетворень:

  1. 11β-гідроксилювання[27] за допомогою CYP11B1 в корі надниркових залоз,
  2. 5α-відновлення за допомогою SRD5A1 / SRD5A2 ,
  3. оборотне 3α-відновлення/окислення кетону/спирту за допомогою AKR1C2 або AKR1C4 .

Клінічне значення[ред. | ред. код]

При вродженій гіперплазії кори надниркових залоз (ВГКН) через дефіцит 21-гідроксилази[10] або цитохром P450 оксидоредуктази (POR),[15][28] пов'язані з цим підвищені рівні 17-OHP призводять до обхідного шляху біосинтезу ДГТ, який 5α-відновлення 17-OHP. Цей шлях може бути активований незалежно від віку та статі.[29] Надлишок 17-ОНР у ембріога при ВГКН може сприяти синтезу ДГТ, що призводить до вірилізації зовнішніх статевих органів у новонароджених дівчаток з ВГКН[15] . Рівні Р4 також можуть бути підвищені при ВГКН[30][31], що призводить до вірилізації зовнішніх статевих органів у новонароджених дівчаток з ВГКН. Рівні Р4 можуть бути підвищені при ВГКН, що призводить до надлишку андрогенів через обхідний шлях від Р4 до ДГТ. 17-ОНР і Р4 також можуть бути субстратами для 11-окислених андрогенів при ВГКН.[32]

Ще з 1990-х років відомо, що рівні крові C21 11-окислених стероїдів 11OHP4 і 21dF підвищені при (некласичній/класичній) ВГКН[33][34], а профілі ЖХ-МС/МС, що включали ці стероїди, для клінічного застосування.[35] У пацієнтів з класичною ВГКН, які отримували терапію глюкокортикоїдами, рівні C19 11-окислених стероїдів у сироватці крові були підвищені в 3-4 рази порівняно з контрольною групою, що складалася із здорових людей.[36] У тому ж дослідженні рівні C 19 11-окислених андрогенів позитивно корелювали зі звичайними андрогенами у жінок, але негативно у чоловіків. Рівні 11KT були в 4 рази вищими в порівнянні з T у жінок з цим захворюванням. У дорослих жінок із ВГКН співвідношення ДГТ, що продукується заднім шляхом, до кількості, що продукується звичайним шляхом, збільшується у міру того, як погіршується контроль надлишку андрогенів за допомогою терапії глюкокортикоїдами.[37] У пацієнтів з ВГКН з поганим контролем захворювання 11-окислені андрогени залишаються підвищеними довше, ніж 17-ОНР, що є кращим біомаркером ефективності контролю захворювання.[38][39] У чоловіків з ВГКН рівень 11-окислених андрогенів може вказувати на наявність пухлин яєчок у надниркових залозах.[39][40] Як класичний, і обхідний шлях біосинтезу андрогенів, які ведуть до ДГТ, необхідні нормального розвитку чоловічих статевих органів людини.[28][11] Дефіцит каталітичної активності ферменів в обхідному шляху до ДГТ від 17-ОНР або від Р4[14][17] призводить до недоверизації плода чоловічої статі,[41][42] оскільки плацентарний Р4 є попередником ДГТ в обхідному шляху.[6]

Тематичне дослідження[14] п'яти пацієнтів 46, XY (чоловіки) з двох сімей показало, що атиповий зовнішній вигляд геніталій був пов'язаний з мутаціями у AKR1C2 та/або AKR1C4, які діють виключно в обхідному шляху до ДГТ. Мутації в AKR1C3 та генах, залучених до класичного шляху андрогенів, були виключені як причини атипового зовнішнього вигляду. 46, XX (жінки) родичі хворих пацієнтів, які мають ті ж мутації, були фенотипно нормальними та фертильними. Хоча і AKR1C2, і AKR1C4 необхідні синтезу ДГТ в обхідному шляху, дослідження показало, що мутацій лише у AKR1C2 достатньо руйнації.[14] Однак ці варіанти AKR1C2/AKR1C4, що ведуть до порушень статевого зарвіту (НПР), рідкі й досі повідомлялися лише у цих двох сім'ях.[43] У цьому тематичному дослідженні наголошується на ролі AKR1C2/4 в альтернативних андрогенних шляхах.

Ізольований синдром дефіциту 17,20-ліази, обумовлений варіантами CYP17A1, цитохрому b5 і POR, також може порушувати обхідний до ДГТ, оскільки активність 17,20-ліази CYP17A1 необхідна як для класичного, так і обхідного шляху біосинтезу андр. Цей рідкісний дефіцит може призвести до НПР у обох статей, причому у уражених дівчаток симптоми відсутні до статевого дозрівання, коли у них з'являється аменорея.[43]

11-окислені андрогени можуть відігравати важливу роль у НПР.[44][45][15] Біосинтез 11-окислених андрогенів у плода може збігатися з ключовими етапами продукції кортизолу — на 8-9-му, 13-24-му тижнях, а також з 31-го і далі. На цих стадіях порушення активності CYP17A1 та CYP21A2 призводить до збільшення АКТГ через дефіцит кортизолу та накопичення субстратів для CYP11B1 у шляхах утворення 11-окислених андрогенів і може викликати аномальний розвиток плоду жіночої статі.[44]

Історія[ред. | ред. код]

У 1987 р. Екштейн та співавт.[46] інкубували тестикулярні мікросоми щура в присутності радіоактивно мічених стероїдів і продемонстрували, що 5α-андростан-3α,17β-діол переважно продукується з 17α-гідроксипрогестерону (17-OHP). У той час як «андростандіол» використовувався для позначення як 5α-андростан-3α,17β-діолу, так і 5α-андростан-3β,17β-діолу, «3α-діол» використовується тут для скорочення 5α-андростан-3α,17β-діола, оскільки це загальноприйнята угода, і підкреслює її як 3α-редуковану похідну ДГТ. Функція 3α-діолу на той час не була відома.

У 2000 р. Шоу та співавт.[12] продемонстрували, що циркулюючий 3α-діол опосередковує розвиток передміхурової залози у молодих кенгуру шляхом перетворення на ДГТ у тканинах-мішенях. Молодняк кенгуру не демонструє статевого диморфізму в циркулюючих рівнях Т і ДГТ під час розвитку простати, що дозволяє припустити, що це відповідальний інший механізм андрогенізації. Хоча афінність зв'язування 3α-діолу з андрогенними рецепторами на п'ять порядків нижче, ніж у ДГТ (зазвичай описуваного як неактивний AR), було відомо, що 3α-діол може окислюватися назад до ДГТ під дією низки дегідрогеназ.[47]

У 2003 р. Вілсон та співавт.[7] інкубували насінники молодих сумчастих з радіоактивно міченим прогестероном, щоб показати, що експресія 5α-редуктази в цій тканині забезпечує новий шлях від 17-OHP до 3α-діолу без T як проміжний продукт: 17-OHP → 17OHDHP → 5α-Pdiol → AST → 3α-діол. У 2004 р. Махендроо та співавт.[13] продемонстрували, що в насінниках мишей діє новий шлях, що перекривається, узагальнюючи те, що було продемонстровано у кенгуру: P4 → 5α-DHP → AlloP5 → 5α-Pdiol → AST → 3α-діол.

Термін «обхідний шлях» (backdoor pathway) був придуманий Охусом в 2004[2] і визначений як шлях до ДГТ, який: 1) обходить звичайні проміжні сполуки андростендіон (А4) і Т; 2) включає 5α-відновлення 21-вуглецевих (C21) прегнанов до 19-вуглецевих (C19) андростанов; і 3) включає 3α-окислення 3α-діолу до ДГТ. Обхідний шлях пояснив, як андрогени виробляються при певних нормальних та патологічних станах у людей, коли класичний шлях андрогенів не може повністю пояснити наслідки, що спостерігаються. Шлях, визначений Охусом, додає ДГТ до кінця шляху, описаного Вілсоном та співавт. в 2003 р.: 17-OHP → 17OHDHP → 5α-Pdiol → AST → 3α-діол → ДГТ. Клінічна значимість цих результатів була вперше продемонстрована у 2012 р., коли Камрат та співавт.[10] метаболіти зв'язують із сечею з обхідним шляхом біосинтезу андрогенів від 17-ОНР до ДГТ у пацієнтів з дефіцитом 21-гідроксилази.

Барнард та співавт.[48] у 2017 році продемонстрували метаболічні шляхи від стероїдів C21 до 11KDHT, які обходять A4 та T in vitro у клітинній культурі, отриманій з раку передміхурової залози, що аналогічно до обхідного шляху до ДГТ. Ці нещодавно відкриті шляхи до 11-окислених андрогенів також були описані як обхідні шляхи через подібність і були додатково охарактеризовані в подальших дослідженнях.[49][32]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Masiutin, Maxim (2023). Alternative androgen pathways. WikiJournal of Medicine. 10: X. doi:10.15347/WJM/2023.003.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ а б в г Auchus, Richard J. (November 2004). The backdoor pathway to dihydrotestosterone. Trends in Endocrinology and Metabolism. 15 (9): 432—8. doi:10.1016/j.tem.2004.09.004. PMID 15519890.
  3. ↑ Turcu, Adina F.; Nanba, Aya T.; Auchus, Richard J. (2018). The Rise, Fall, and Resurrection of 11-Oxygenated Androgens in Human Physiology and Disease. Horm Res Paediatr. 89 (5): 284—291. doi:10.1159/000486036. PMC 6031471. PMID 29742491.
  4. ↑ а б Kinter, K. J.; Anekar, A. A. (2021). Biochemistry, Dihydrotestosterone. StatPearls.
  5. ↑ а б Гончаров Николай Петрович, Кация Г.В. Дегидроэпиандростерон: биосинтез, метаболизм, биологическое действие и клиническое применение (аналитический обзор) // Андрология и генитальная хирургия. — 2015. — № 1 (31 травня).
  6. ↑ а б в г д O'Shaughnessy, Peter J. (2019). Alternative (backdoor) androgen production and masculinization in the human fetus. PLOS Biology. 17 (2): e3000002. doi:10.1371/journal.pbio.3000002. PMC 6375548. PMID 30763313.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ а б Wilson, Jean D. (2003). 5alpha-androstane-3alpha,17beta-diol is formed in tammar wallaby pouch young testes by a pathway involving 5alpha-pregnane-3alpha,17alpha-diol-20-one as a key intermediate. Endocrinology. 144 (2): 575—80. doi:10.1210/en.2002-220721. PMID 12538619.
  8. ↑ Barnard, L. (2017). Adrenal C11-oxy C(21) steroids contribute to the C11-oxy C(19) steroid pool via the backdoor pathway in the biosynthesis and metabolism of 21-deoxycortisol and 21-deoxycortisone. The Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology. 174: 86—95. doi:10.1016/j.jsbmb.2017.07.034. PMID 28774496.
  9. ↑ Miller, WL (April 2019). The "backdoor pathway" of androgen synthesis in human male sexual development. PLOS Biology. 17 (4): e3000198. doi:10.1371/journal.pbio.3000198. PMC 6464227. PMID 30943210.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ а б в г Kamrath, Clemens (2012). Increased activation of the alternative "backdoor" pathway in patients with 21-hydroxylase deficiency: evidence from urinary steroid hormone analysis. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 97 (3): E367—375. doi:10.1210/jc.2011-1997. ISSN 1945-7197. PMID 22170725.
  11. ↑ а б Miller, Walter L. (2019). The "backdoor pathway" of androgen synthesis in human male sexual development. PLOS Biology. 17 (4): e3000198. doi:10.1371/journal.pbio.3000198. PMC 6464227. PMID 30943210.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ а б Shaw, G. (2000). Prostate formation in a marsupial is mediated by the testicular androgen 5 alpha-androstane-3 alpha,17 beta-diol. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 97 (22): 12256—12259. Bibcode:2000PNAS...9712256S. doi:10.1073/pnas.220412297. ISSN 0027-8424. PMC 17328. PMID 11035809.
  13. ↑ а б Mahendroo, Mala (2004). Steroid 5alpha-reductase 1 promotes 5alpha-androstane-3alpha,17beta-diol synthesis in immature mouse testes by two pathways. Molecular and Cellular Endocrinology. 222 (1–2): 113—120. doi:10.1016/j.mce.2004.04.009. ISSN 0303-7207. PMID 15249131.
  14. ↑ а б в г д Flück, Christa E.; Meyer-Böni, Monika; Pandey, Amit V.; Kempná, Petra; Miller, Walter L.; Schoenle, Eugen J.; Biason-Lauber, Anna (August 2011). Why boys will be boys: two pathways of fetal testicular androgen biosynthesis are needed for male sexual differentiation. American Journal of Human Genetics. 89 (2): 201—18. doi:10.1016/j.ajhg.2011.06.009. PMC 3155178. PMID 21802064.
  15. ↑ а б в г д е Reisch, Nicole (2019). Alternative pathway androgen biosynthesis and human fetal female virilization. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 116 (44): 22294—22299. Bibcode:2019PNAS..11622294R. doi:10.1073/pnas.1906623116. ISSN 1091-6490. PMC 6825302. PMID 31611378.
  16. ↑ Sumińska, Marta (2020). Non-Classic Disorder of Adrenal Steroidogenesis and Clinical Dilemmas in 21-Hydroxylase Deficiency Combined with Backdoor Androgen Pathway. Mini-Review and Case Report. Int J Mol Sci. 21 (13): 4622. doi:10.3390/ijms21134622. PMC 7369945. PMID 32610579.
  17. ↑ а б Fukami, Maki (2013). Backdoor pathway for dihydrotestosterone biosynthesis: implications for normal and abnormal human sex development. Developmental Dynamics. 242 (4): 320—9. doi:10.1002/dvdy.23892. PMID 23073980.
  18. ↑ Biswas, Michael G. (1997). Expression cloning and characterization of oxidative 17beta- and 3alpha-hydroxysteroid dehydrogenases from rat and human prostate. J Biol Chem. 272 (25): 15959—66. doi:10.1074/jbc.272.25.15959. PMID 9188497.
  19. ↑ Muthusamy, Selvaraj (2011). Estrogen receptor β and 17β-hydroxysteroid dehydrogenase type 6, a growth regulatory pathway that is lost in prostate cancer. Proc Natl Acad Sci U S A. 108 (50): 20090—4. Bibcode:2011PNAS..10820090M. doi:10.1073/pnas.1117772108. PMC 3250130. PMID 22114194.
  20. ↑ Storbeck, Karl-Heinz (2019). Canonical and Noncanonical Androgen Metabolism and Activity. Advances in Experimental Medicine and Biology. 1210: 239—277. doi:10.1007/978-3-030-32656-2_11. ISBN 978-3-030-32655-5. PMID 31900912.
  21. ↑ Rižner, Tea Lanišnik (2003). Role of human type 3 3alpha-hydroxysteroid dehydrogenase (AKR1C2) in androgen metabolism of prostate cancer cells. Chem Biol Interact. 143—144: 401—9. doi:10.1016/s0009-2797(02)00179-5. PMID 12604227.
  22. ↑ Snaterse, Gido (19 січня 2022). Androgen receptor mutations modulate activation by 11-oxygenated androgens and glucocorticoids. Prostate Cancer and Prostatic Diseases. 26 (2): 293—301. doi:10.1038/s41391-022-00491-z. ISSN 1476-5608. PMID 35046557.
  23. ↑ Handelsman, David J. (April 2022). Bioactivity of 11 keto and hydroxy androgens in yeast and mammalian host cells. The Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology. 218: 106049. doi:10.1016/j.jsbmb.2021.106049. ISSN 1879-1220. PMID 34990809.
  24. ↑ Masiutin, Maxim (21 жовтня 2022). Unpublished results communicated by Karl-Heinz Storbeck in review. [Wikijournal of Medicine|Wikijournal of Medicine]. 10 (1). doi:10.15347/WJM/2023.003.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  25. ↑ Rege, Juilee (2013). Liquid chromatography-tandem mass spectrometry analysis of human adrenal vein 19-carbon steroids before and after ACTH stimulation. J Clin Endocrinol Metab. 98 (3): 1182—8. doi:10.1210/jc.2012-2912. PMC 3590473. PMID 23386646.
  26. ↑ Campana, Carmela (2016). Development of a novel cell based androgen screening model. J Steroid Biochem Mol Biol. 156: 17—22. doi:10.1016/j.jsbmb.2015.11.005. PMC 4748855. PMID 26581480.
  27. ↑ Шифман Борис Михайлович, Платонова Надежда Михайловна, Молашенко Наталья Валерьевна, Трошина Екатерина Анатольевна, Романова Наталья Юрьевна, Колесникова Галина Сергеевна. ОПУХОЛИ НАДПОЧЕЧНИКА С СОЧЕТАННОЙ СЕКРЕЦИЕЙ АЛЬДОСТЕРОНА И КОРТИЗОЛА - НЕПРОСТАЯ СУММА ЗНАКОМЫХ СЛАГАЕМЫХ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ) // Проблемы эндокринологии. — 2019. — № 2 (31 травня).
  28. ↑ а б Lee, Hyun Gyung (2022). Classic and backdoor pathways of androgen biosynthesis in human sexual development. Ann Pediatr Endocrinol Metab. 27 (2): 83—89. doi:10.6065/apem.2244124.062. PMC 9260366. PMID 35793998.
  29. ↑ Turcu, Adina F. (2015). Adrenal Steroidogenesis and Congenital Adrenal Hyperplasia. Endocrinology and Metabolism Clinics of North America. Elsevier BV. 44 (2): 275—296. doi:10.1016/j.ecl.2015.02.002. ISSN 0889-8529. PMC 4506691. PMID 26038201.
  30. ↑ Turcu, A. F. (2015). Profiles of 21-Carbon Steroids in 21-hydroxylase Deficiency. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 100 (6): 2283—2290. doi:10.1210/jc.2015-1023. PMC 4454804. PMID 25850025.
  31. ↑ Nguyen, Lee S. (2019). Influence of hormones on the immunotolerogenic molecule HLA-G: a cross-sectional study in patients with congenital adrenal hyperplasia. Eur J Endocrinol. 181 (5): 481—488. doi:10.1530/EJE-19-0379. PMID 31505456.
  32. ↑ а б Van Rooyen, Desmaré (2020). CYP17A1 exhibits 17αhydroxylase/17,20-lyase activity towards 11β-hydroxyprogesterone and 11-ketoprogesterone metabolites in the C11-oxy backdoor pathway. The Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology. 199: 105614. doi:10.1016/j.jsbmb.2020.105614. PMID 32007561.
  33. ↑ Fiet, J. (March 1989). Increased plasma 21-deoxycorticosterone (21-DB) levels in late-onset adrenal 21-hydroxylase deficiency suggest a mild defect of the mineralocorticoid pathway. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 68 (3): 542—547. doi:10.1210/jcem-68-3-542. ISSN 0021-972X. PMID 2537337.
  34. ↑ Fiet, J. (2 грудня 1989). [21-deoxycortisol. A new marker of virilizing adrenal hyperplasia caused by 21-hydroxylase deficiency]. Presse Medicale (Paris, France: 1983). 18 (40): 1965—1969. ISSN 0755-4982. PMID 2531882.
  35. ↑ Fiet, Jean (1 березня 2017). A Liquid Chromatography/Tandem Mass Spectometry Profile of 16 Serum Steroids, Including 21-Deoxycortisol and 21-Deoxycorticosterone, for Management of Congenital Adrenal Hyperplasia. Journal of the Endocrine Society. 1 (3): 186—201. doi:10.1210/js.2016-1048. ISSN 2472-1972. PMC 5686660. PMID 29264476.
  36. ↑ Turcu, Adina F. (2016). Adrenal-derived 11-oxygenated 19-carbon steroids are the dominant androgens in classic 21-hydroxylase deficiency. Eur J Endocrinol. 174 (5): 601—9. doi:10.1530/EJE-15-1181. PMC 4874183. PMID 26865584.
  37. ↑ Auchus, Richard J. (2014). Abiraterone acetate to lower androgens in women with classic 21-hydroxylase deficiency. J Clin Endocrinol Metab. 99 (8): 2763—70. doi:10.1210/jc.2014-1258. PMC 4121028. PMID 24780050.
  38. ↑ Turcu, Adina F. (2021). 24-Hour Profiles of 11-Oxygenated C19 Steroids and Δ5-Steroid Sulfates during Oral and Continuous Subcutaneous Glucocorticoids in 21-Hydroxylase Deficiency. Front Endocrinol (Lausanne). 12: 751191. doi:10.3389/fendo.2021.751191. PMC 8636728. PMID 34867794.
  39. ↑ а б Turcu, Adina F (2017). 11-Oxygenated Androgens Are Biomarkers of Adrenal Volume and Testicular Adrenal Rest Tumors in 21-Hydroxylase Deficiency. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism. 102 (8): 2701—2710. doi:10.1210/jc.2016-3989. PMC 5546849. PMID 28472487.
  40. ↑ Schröder, Mariska A M. (2022). Production of 11-Oxygenated Androgens by Testicular Adrenal Rest Tumors. J Clin Endocrinol Metab. 107 (1): e272—e280. doi:10.1210/clinem/dgab598. PMC 8684463. PMID 34390337.
  41. ↑ Flück, Christa E. (2014). Steroidogenesis of the testis -- new genes and pathways. Ann Endocrinol (Paris). 75 (2): 40—7. doi:10.1016/j.ando.2014.03.002. PMID 24793988.
  42. ↑ Zachmann, M. (1996). Prismatic cases: 17,20-desmolase (17,20-lyase) deficiency. J Clin Endocrinol Metab. 81 (2): 457—9. doi:10.1210/jcem.81.2.8636249. PMID 8636249.
  43. ↑ а б Boettcher, Claudia (2022). Rare forms of genetic steroidogenic defects affecting the gonads and adrenals. Best Pract Res Clin Endocrinol Metab. 36 (1): 101593. doi:10.1016/j.beem.2021.101593. PMID 34711511.
  44. ↑ а б Du Toit, Therina (2021). Turning the spotlight on the C11-oxy androgens in human fetal development. J Steroid Biochem Mol Biol. 212: 105946. doi:10.1016/j.jsbmb.2021.105946. PMID 34171490.
  45. ↑ Finkielstain, Gabriela P. (2021). Disorders of Sex Development of Adrenal Origin. Front Endocrinol (Lausanne). 12: 770782. doi:10.3389/fendo.2021.770782. PMC 8720965. PMID 34987475.
  46. ↑ Eckstein, B. (1987). Metabolic pathways for androstanediol formation in immature rat testis microsomes. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - General Subjects. 924 (1): 1—6. doi:10.1016/0304-4165(87)90063-8. ISSN 0006-3002. PMID 3828389.
  47. ↑ Penning, Trevor M. (1997). Molecular Endocrinology of Hydroxysteroid Dehydrogenases. Endocrine Reviews (англ.). 18 (3): 281—305. doi:10.1210/edrv.18.3.0302. ISSN 0163-769X. PMID 9183566.
  48. ↑ Barnard, Lise (2017). Adrenal C11-oxy C21 steroids contribute to the C11-oxy C19 steroid pool via the backdoor pathway in the biosynthesis and metabolism of 21-deoxycortisol and 21-deoxycortisone. The Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology. 174: 86—95. doi:10.1016/j.jsbmb.2017.07.034. PMID 28774496.
  49. ↑ van Rooyen, Desmaré (2018). The in vitro metabolism of 11β-hydroxyprogesterone and 11-ketoprogesterone to 11-ketodihydrotestosterone in the backdoor pathway. The Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology. 178: 203—212. doi:10.1016/j.jsbmb.2017.12.014. PMID 29277707.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обхідний_шлях_біосинтезу_андрогенів&oldid=40814535