Овсянкін Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Овсянкін Михайло Федорович
Народився 6 вересня 1922(1922-09-06)
Кіров, Жиздринський повітd, Брянська губернія, РСФРР
Помер 30 травня 2009(2009-05-30) (86 років)
Харків
Поховання Харків
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульптор
Alma mater Харківський художній інститут
Вчителі Агібалов Василь Іванович, Кудрявцева Ольга Миколаївна і Мельгунова Ірина Михайлівна
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка радянських художників України
Партія КПРС
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1977
Звання Заслужений діяч мистецтв УРСР

Михайло Федорович Овся́нкін (6 вересня 1922, Пєсочня — 30 травня 2009, Харків) — український радянський скульптор, член Національної спілки художників України з 1961 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 вересня 1922 року в селищі Пєсочні (тепер місто Кіров, Калузької області Росії). У жовтні 1940 року призваний до Червоної армії. Учасник Другої світової війни, яку зустрів на кордоні в Прибалтиці. Воював у «чорній піхоті», коли танкові війська залишилися без техніки, тільки танкісти в чорному обмундируванні. У званні гвардії сержанта служив командиром відділення, баштовим стрільцем, радистом у 22-й легкотанковій бригаді, 45-м танковому полку, 112-му окремому танковому батальйоні на Північно-Західному та Ленінградському фронтах, у 168-му танковому полку 5-го механізованого корпусу на Сталінградському, Західному і 1-му Українському фронтах. 15 жовтня 1941 року був контужений. У Корсунь-Шевченківської операції отримав важке поранення, був направлений до шпиталю на Кавказі. З жовтня 1944 року служив у військах Закавказького військового округу. У 1946 році був звільнений у запас[1].

Два роки працював учителем малювання у Кіровському педучилищі. 1948 року вступив до Харківського художнього інституту (навчався у Василя Агібалова, Ольги Кудрявцевої та Ірини Мельгунової). Член КПРС з 1952 року. У 1954 році здобув фах художника-скульптора і був направлений на творчу роботу в харківську організацію Спілки художників України. З 1960 року брав участь у багатьох мистецьких виставках.

Жив у Харкові, на вулиці Дерев'янка, 11, квартира 38[2]. Помер у 2009 році. Похований в Харкові.

Творчість[ред. | ред. код]

Галерея робіт
До 300-т річчя об'єднання
України та Росії
Монумент на честь проголошення
радянської влади в Україні
Пожежникам
Скрипнику Миколі
Меморіал Слави
Клавдії Шульженко
козаку Івану Барвінку

Створені скульптором роботи прикрашають міста Дніпро, Полтаву, Кременчук, Севастополь. Створив майже половину пам'ятників на братських могилах у Харківській області[1]. Скульптурні твори знаходяться в музеях Києва, Донецька, Краматорська, Чугуєва, Полтави, Івано-Франківська, в селі Соколовому Харківської області.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

25 жовтня 2019 року в Харкові, на будинку по вулиці Дерев'янка, 11, де з 1963 по 2009 рік жив скульптор, встановлено меморіальну дошку (скульптор Сергій Ястребов, архітектор Петро Прокопенко)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]