Огні горять, музика грає…
| Огні горять, музика грає… | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1850 | |||
| Опубліковано | 1861 | |||
|
| ||||
«Огні горять, музика грає…» — вірш Тараса Шевченка, написаний 1850 року в Оренбурзі.
Написання[ред. | ред. код]
Збереглося декілька автографів вірш: чистовий автограф у «Малій книжці»[1]; чистовий автограф на окремому аркуші з датою 10 травня 1858 року[2]; чистовий автограф на окремому аркуші, подарований К. Є. Троцині 12 травня 1858 року[3]; чистовий автограф у «Більшій книжці»[4]. Автографи не датовані[5].
Вірш датується дослідникми за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1850 року (під № 9 у третьому зшитку за 1850 рік) та часом перебування Шевченка в Оренбурзі у січні — квітні 1850-го, орієнтовно: січень — квітень 1850 року, та місцем написання — Оренбург[5].
Найраніший відомий текст — автограф у «Малій книжці», до якої вірш переписано орієнтовно навесні 1850 року, не пізніше 23 квітня (дня арешту поета), з невідомого автографа[5].
У 1858 році поет повернувся до роботи над цим твором. 10 травня 1858 року він переписав вірш, значно його виправивши, на окремому аркуші[6]. 12 травня Шевченко записав текст з пам'яті олівцем для подарунку К. Є. Троцині (Троцина Костянтин Єлисеєвич (1827 — ?) — ніжинський повітовий маршалок; Шевченко познайомився з ним у Петербурзі 1858 року, коли Троцина як представник полтавського дворянства працював у земельному комітеті, створеному для підготовки селянської реформи). На аркуші є напис рукою Троцини: «Автограф Тараса Григорьевича Шевченко, оставленный им мне на память; написан им у меня на квартире в С.-Петербурге 12-го мая 1858 г. К. Троцина»[7]. З цього автографа з деякими змінами не раніше 12 травня і не пізніше 22 листопада 1858 року вірш переписано до «Більшої книжки», текст якої остаточний[5].
З «Малої книжки» вірш переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий. Уривки з нього, наведені Кониським, відповідають тексту «Малої книжки»[8][5].
Публікація[ред. | ред. код]
Вперше вірш надруковано в газеті «Иллюстрация» 1861 року (№ 17, 13 липня, стор. 7.1) за «Більшою книжкою»[5].
Вірш вперше введено до збірки творів у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року (СПб., стор. 428, за «Більшою книжкою»)[5].
Сюжет[ред. | ред. код]
Вірш є лаконічним і зримим малюнком безжурної молодості («Алмазом добрим, дорогим // Сіяють очі молодії; // Витає радость і надія // В очах веселих»; «І всі регочуться, сміються, // І всі танцюють»), який різко контрастує з настроєм і переживаннями автора, який, «неначе заклятий», спостерігає за цим, з гіркотою думає про те, що, «мов негода», минула його молодість, і «нишком плаче». Твір відбиває сумні думи засланого поета, який зазнав так мало щастя й радості в своєму житті. Вірш засвідчує Шевченкову майстерність передавати в одній неподільній фразі живу суперечливість думки чи почуття («Огні горять, музика грає, // Музика плаче, завиває»)[9].
Музика[ред. | ред. код]
Музику до твору писали М. В. Лисенко, С. І. Воробкевич, П. І. Сениця й інші[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 71, с. 199
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 768
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 31
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 106
- ↑ а б в г д е ж «Огні горять, музика грає…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 230; 686—687.] litopys.org.ua Процитовано 2 квітня 2024
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 768
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 31
- ↑ Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1. — С. 8
- ↑ а б «Огні горять, музика грає…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 59-75.] litopys.org.ua Процитовано 2 квітня 2024
Посилання[ред. | ред. код]
- Вірш «Огні горять, музика грає…» на портлі kobzar.ua.
.png)