Одеський район (Омська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одеський район
Герб Прапор
Адм. центр Одеське[1]
Країна  Росія[2]
Регіон Омська область
Населення
 - повне 17 721
Площа
 - повна 1800 км²
Часовий пояс OMST
Дата заснування 1925
Вебсайт odes.omskportal.ru

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Одеський район

Одеський район (рос. Одесский район) — адміністративно-територіальна одиниця (район) і муніципальне утворення (муніципального району) на південному заході Омської області Росії.

Адміністративний центр — село Одеське.

Географія[ред. | ред. код]

Площа району — 1800 км².

Історія[ред. | ред. код]

Район утворений в травні 1925 року шляхом перетворення Одеської укрупненої волості Омського повіту Омської губернії. Район увійшов до складу Омського округу Сибірського краю.[3][4]

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 17 721 осіб.

Національний склад

За даними перепису населення 1939 року: українці — 62,1 % або 12 999 осіб, росіяни — 23,2 % або 4852 осіб, німці — 7,9 % або 1657 осіб[5].

За даними Всеросійського перепису населення 2010 року[6]

Національність Чисельність населення, осіб Частка від населення[7]
Білоруси 139 0,80
Вірмени 90 0,52
Казахи 858 4,92
Німці 1107 6,35
Росіяни 11039 63,36
Татари 83 0,48
Українці 3726 21,39
Інші нації 380 2,18
Всього по району 17422 100,00

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЗКТМУ
  2. GEOnet Names Server — 2018.
  3. Постанова Президії ВЦВК від 25 травня 1925 року «Про освіту Сибірського краю»
  4. Район існував в 1924 році неофіційно і не був затверджений ні СРК ні ВЦВК
  5. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по регионам России. Демоскоп (рос.). Процитовано 17 листопада 2018.
  6. Населення муніципальних районів Омської області за національністю (2010 р). Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 11 лютого 2019.
  7. Частка найбільш численних національностей Омської області в чисельності населення муніципальних районів і м. Омська (2010 р). Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 11 лютого 2019.