Окремий кавказький корпус
| Окремий кавказький корпус | |
|---|---|
| рос. Отдельный Кавказский корпус | |
 | |
| На службі | серпень 1815— 6 грудня 1857 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Вид | Російська імператорська армія |
| Тип | армійський корпус |
| У складі | Південний Кавказ Російська імперія |
| Війни/битви |
Російсько-перська війна (1804—1813) Російсько-турецька війна (1806—1812) Французько-російська війна (1812) Російсько-перська війна (1826—1828) Російсько-турецька війна (1828—1829) Кримська війна |
Окремий кавказький корпус - загальновійськове оперативне формування (об'єднання, окремий корпус) збройних сил Російської імперії, що було призначене для виконання завдань на кавказькому операційному напрямку.
Історія[ред. | ред. код]
У 1777 році з військ Кизлярського краю і прикордонній лінії по річці Терек, був утворений Астраханський корпус, з підпорядкуванням астраханського губернатору. До складу корпусу увійшли Кабардинський і Горський єгерські батальйони, Моздокський і Свіяжський польові батальйони, два гарнізонних батальйони в місті Кизляр і один гарнізонний батальйон в місті Моздок.
1779 року на посилення Астраханського корпусу прибули Селенгвнський, Томський і Ладозький піхотні полки. Восени 1782 року корпус був знову посилений новоприбулими частинами і був перейменований спочатку в Новолінійний, а потім в Кавказький корпус. Корпус складався з 22-х батальйонів піхоти, 20-ти ескадронів драгунів і 4-х рот артилерії (30 гармат).
В початку 1796 імператриця Катерина II, вирішивши оголосити війну Персії, повеліла посилити Кавказький корпус 4-а піхотними, 3-а легкокінними і одним козачим полками.
З числа цих військ для участі в перському поході графа Зубова був складений Каспійський корпус. До складу корпусу увійшли 6 батальйонів гренадерів, 12 мушкетерських, 7 єгерських батальйонів і 45 ескадронів кавалерії. Після смерті Катерини II імператор Павло I зупинив військові дії з Персією і повелів вивести всі війська, що знаходилися в складі Каспійського корпусу і з Грузії до Росії.
29 листопада 1796 року височайшим наказом були затверджені нові штати полків, одночасно всі війська були розподілені на 12 дивізій, незабаром перейменованих в Інспекції. Війська, що перебували на Кавказі увійшли до складу 10-ї Кавказької дивізії. Каспійський корпус був розформований, а його частини були виведені у внутрішні губернії Росії.
1801 року, при вступі на престол імператора Олександра I, в Кавказькій інспекції перебувало 25 батальйонів піхоти, 20 ескадронів драгунів і 5 батарейних рот артилерії.
12 березня 1811 року утворено Грузинський корпус з 19-ї і 20-ї піхотних дивізій з їх артилерією[1]. 1814 року грузинському і фінляндському корпусам, присвоєно найменування окремих[1].
21 грудня 1815 року височайшим наказом з військ 19-ї і 20-ї дивізій, розташованих на Кавказькій лінії, в Грузії і взагалі в Закавказькому краї, утворений Окремий Грузинський корпус[2]. Головнокомандувач в Грузії, який носив звання Головного начальника 19-ї і 20-ї піхотних дивізій, названий Командиром Окремого Грузинського корпусу.
7 лютого 1816 височайше затверджено розклад військ Окремого Грузинського корпусу. Корпус був складений з 19-ї і 20-ї піхотних дивізій, до складу яких увійшли всі війська, розташовані в межах тодішнього Кавказького краю.
1818 року здійснено новий розподіл дивізій по корпусам і арміям Російської армії, Окремий Грузинський корпус зберегли в колишньому складі.
У початку 1819 року внаслідок подань командира Окремого Грузинського корпусу генерала від інфантерії Олексія Єрмолова про необхідність посилення корпусу, імператор Олександр I в іменному указі генералу Єрмолова, від 19 квітня 1819 року не знайшовши можливим посилити корпус новими полками, визнав можливим тимчасово вислати під начальство Єрмолова десять полків піхоти.
У серпні 1820 найдійшло повеління «Окремому Грузинському корпусу іменуватися надалі Окремим Кавказьким корпусом»[1].
У 1839 - 1840 роках до складу окремого корпусу увійшли пароплави «Могутній», «Боєць» і «Молодець», які взяли участь в створенні Кавказької укріпленої берегової лінії. З 7 по 10 жовтня 1841 року в складі загону контр-адмірала М. Станюковича брали участь в підтримці вогнем просування військ генерала І. Анрепа від Адлера до Навагінского укріплення. Спільно пароплави «Молодець» «Могутній» і «Боєць» вели на буксирах лінійний корабель «Три Ієрархи» і фрегат «Агатополь». Кораблі рухались попереду сухопутних військ на відстані близько кілометра від них. Коли на березі показувався великий завал, пароплави підводили близько до берега корабель і фрегат, які артилерійським вогнем руйнували завали і вибивали звідти противника. Потім кораблі продовжували рух вперед.
6 грудня 1857 року Окремий Кавказький корпус був переформований в Кавказьку армію. При головнокомандуючому цієї армією створений Головний штаб.
У серпні 1865 року в зв'язку з утворенням Кавказького військового округу, Головний штаб Кавказької армії був скасований. Війська, розташовані на Кавказі, зберігали найменування армії до 1881 року. До 1879 року війська Росії, розташовані в Європейській Росії і на Кавказі, були зведені в корпуси[3].
Склад на[ред. | ред. код]
1890 рік[ред. | ред. код]
- одна гренадерська дивізія;
- дві піхотні дивізії;
- дві Кавказькі козачі дивізії;
- два піших пластунських батальйони;
- дві батареї Кубанського козачого війська.
Командувачі (роки)[ред. | ред. код]
- Ртищев Микола (1815-1816)
- Єрмолов Олексій (1816-1827)
- Паскевич Іван (1827-1831)
- Розен Григорій (1831-1838)
- Головін Євген (1838-1842)
- Нейдгардт Олександр (1842-1844)
- Воронцов Михайло (1844-1855)
- Муравйов-Карсський Микола (1855-1856)
- Барятинський Олександр (1856-1857)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Армейский корпус // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
- ↑ Гизетти А. Л. Хроника кавказских войск: в 2 частях. — Тифлис, 1896, с. 43
- ↑ Корпус, войсковая единица // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Гизетти А. Л. Хроника кавказских войск: в 2 частях / Под ред. И. С. Чернявского. — Тф.: Тип. КГГЧК, 1896. — 598 с.
- Краткие биографии деятелей Кавказа за время с конца прошлого столетия до середины настоящего // Кавказский календарь на 1889 год. — Тф.: Тип. * Канц. Главнонач. гражд. частью на Кавказе, 1888.
- Высочайший приказ от 1 января 1898 года.
- Корпус, войсковая единица // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Кавказские войны // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Армейский корпус // Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого … [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
- Савельев А. Е. Главнокомандующие Отдельным кавказским корпусом и их роль в политике Российской империи на Кавказе // Голос минувшего: Кубанский исторический журнал. — Краснодар: КубГУ, 2009. — № 1—2. — С. 47—58. — ISSN 2073-2821.
- Фонди Кавказької армії в РГВІА
- Гаврилов С. В. Окремий Кавказький корпус в першій половині XIX століття: особливості матеріального постачання. - СПб. 2010 року.