Олександр Билінов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Билінов
Народився 1909
Катеринослав, Російська імперія
Помер 1999
Країна Україна
Національність Україна
Ізраїль
Діяльність письменник
Галузь Прозаїк, Журналіст
Членство СП СРСР
Війна німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За бойові заслуги»

Олександр Йосипович Бейлін (1909, Катеринослав, Російська імперія - 1999) - український, потім ізраїльський письменник і журналіст.

Біографія[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочав в м. Дніпрі. Був журналістом. У 1934 прийнятий до Спілки письменників. В кінці 1930-х очолював обласну письменницьку організацію.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Після закінчення війни повернувся до м. Дніпра. Уповноважений у справах правління СПУ по Дніпропетровській області (приступив до своїх обов'язків на цій посаді в 1945).

Публікувався в багатьох московських і республіканських журналах і видавництвах.

У 1997 переселився до Ізраїлю.

Творчість[ред. | ред. код]

Літературний псевдонім Олександр Билінов придумали колеги-письменники Максим Рильський, Семен Скляренко, Михайло Тард при виданні в 1947 першої післявоєнної повісті.

Олександр Билінов - автор багатьох творів про війну, про робітничий клас, трудовий героїзм і ін.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • «Первый выход»,
  • «Старший брат»,
  • «Рота уходит с песней»,
  • «Пароль ДП-З»,
  • «Чистая линия»,
  • «Сады»,
  • «Командиры»,
  • «Запасной полк»,
  • «Металлисты»,
  • «Мосты возводятся вновь»,
  • «Долг инженера»,
  • «Доверие»,
  • «Улицы гнева»,
  • «Девушка из Зоннерберга»,
  • «Выбор» и другие.

В Ізраїлі опублікував ряд новел і нарисів: «Пожарник», «Исключение», «Такой уж складки я солдат», «Ода Вольфсонам» та інші.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 2003 в м. Дніпро відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на будинку, де жив і працював Олександр Билінов з 1948 по 1997.