Олена Палеологіна, деспотеса Сербії
| Олена Палеологіна, деспотеса Сербії | |
|---|---|
| Народилася | 1431 |
| Померла |
7 листопада 1473 Лефкада, Lefkada Municipalityd, Лефкас, Іонічні острови, Греція |
| Країна |
 Візантійська імперія |
| Титул | королева[d] |
| Рід | Палеологи |
| Батько | Фома Палеолог[1] |
| Мати | Екатерині Дзаккаріяd |
| Брати, сестри | Софія Палеолог, Андрій Палеологd і Manuel Palaiologosd |
| У шлюбі з | Лазар Бранкович |
| Діти | Олена Бранкович, Jerina Brankovićd і Milica Brankovićd |
Олена Палеологіна (грец. Ελένη Παλαιολογίνα , серб. Јелена Палеолог/Jelena Paleolog; 1431 — 7 листопада 1473) — ромейська принцеса, яка вийшла заміж за сербського деспота Лазаря Бранковича, який правив з 1456 року до своєї смерті в 1458 році. Після захоплення Смедерево турками-османами 20 червня 1459 року вона втекла з Сербії на грецький острів Левкас, де прийняла католицизм.
Її не слід плутати з її бабусею Оленою Драгаш, сербською принцесою, яка була матір'ю двох останніх імператорів Східної Римської імперії та стала монахинею та святою Східної Православної Церкви.
Сім'я[ред. | ред. код]
Олена народилася в Морейському деспотаті в 1431 році як старша дочка і дитина Фоми Палеолога, деспота Мореї, і Катерини Заккарії Ахейської.[2] У неї було два молодших брата, Андреас Палеолог і Мануїл Палеолог, а також сестра Зоя, яка стала дружиною Івана III. Її бабусею та дідусем по материнській лінії були Чентуріоне II Дзаккарія та Креуса Токко. Її двоюрідна сестра, також Олена Палеологіна, стала королевою-консортом Кіпру.
Шлюб і вихід[ред. | ред. код]
У жовтні 1446 року вона залишила Гларенца Пелопоннес до Семендрії Сербії, де в грудні того ж року вийшла заміж за Лазаря Бранковича, сина лорда Джураджа Бранковича.[3] 24 грудня 1456 року Олена стала деспотесою Сербії, коли Лазар змінив свого батька на правлінні деспотії. У них залишилося три дочки:[4]
- Олена Бранкович (після одруження вона змінила ім'я на Марія) (1447—1498), вийшла заміж за короля Боснії Стефана Томашевича; [5] можливо, пізніше вона потрапила до гарему турецького генерала.
- Міліца Бранкович (померла 1464 р.) вийшла заміж за Леонардо III Токко, правителя Епіру, від якого мала одного сина; вона померла під час пологів.
- Єрина Бранкович, дружина Гйона Кастріоті II.
Фактична правителька Сербії[ред. | ред. код]
Коли її чоловік помер після року правління, Михайло Анджелович був обраний очолити раду, ставши де-факто правителем Сербії (воєводою). Палеологіна разом зі своїм зятем Стефаном Бранковичем, Палеологіна та Бранкович прийняли контроль як спільні де-факто правителі Сербії.[6] У березні 1458 року, коли османи вторглися в Смедерево, місцеві повсталі серби взяли Анджеловича в полон.[7] Щоб зміцнити свою позицію, вона шукала союзника в боснійському королі Стефані Томаші, одруживши за домовленістю з його старшим сином, Стефаном Томашевичем, її старшу доньку Олени-Марії, який відбувся 1 квітня 1459 року.[5]
20 червня 1459 року османи розпочали великий напад на Смедерево та зуміли взяти місто, фактично поклавши край деспотату в Сербії. Палеологіна була змушена покинути місто і в квітні 1462 року прибула до Рагузи (сучасний Дубровник), де пробула рік. За цей час вона влаштувала шлюб своєї доньки Міліці. У червні 1463 року вона переїхала на Корфу, приєднавшись до матері та братів, які знайшли там притулок. Зрештою вона переїхала жити на грецький острів Левкас, де й померла 7 листопада 1473 року, ставши черницею та прийнявши ім'я Гіпомона.[8]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Fine, 1994, с. 555.
- ↑ Nicol, 1968, с. 221.
- ↑ Nicol, 1968, с. 223-225.
- ↑ а б Fine, 1994, с. 574-575.
- ↑ Stavrides, 2016, с. 59.
- ↑ Stavrides, 2016, с. 60.
- ↑ Nicol, 1968, с. 223.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fine, John V. Jr. (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Т. I. The University of Michigan Press.
- Nicol, Donald M. (1968). The Byzantine Family of Kantakouzenos (Cantacuzenus) ca. 1100-1460: a Genealogical and Prosopographical Study. Dumbarton Oaks Papers. Dumbarton Oaks, Trustees for Harvard University.
- Stavrides, Theoharis (2016). From Byzantine Aristocracy to Ottoman Ruling Elite: Mahmud Pasha Angelovic and His Christian Circle, 1458-1474. У Isom-Verhaaren (ред.). Living in the Ottoman Realm: Empire and Identity, 13th to 20th Centuries. Indiana University Press.
Посилання[ред. | ред. код]
- Snaju bira svekrva (сербською)
|
