Олесь Жаврук
Олександр Дмитрович Сінічкін (біл. Аляксандар Дзьмітрыевіч Сінічкін; нар. 19 серпня 1910, Сєнно, Вітебська губернія, Російська імперія — 23 серпня 1942, Сталінград, СРСР) — білоруський поет, воєнний кореспондент.
| Олесь Жаврук | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Алесь Жаўрук | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Олександр Дмитрович Сінічкін | |||
| Народився |
19 серпня 1910 Сєнно, Вітебська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
23 серпня 1942 (32 роки) Сталінград, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Національність | білорус | |||
| Діяльність | поет, воєнний кореспондент | |||
| Alma mater | Московський інститут філософії, літератури та історії | |||
| Мова творів | білоруська, російська | |||
| Роки активності | 1926 — 1942 | |||
| Батько | Дмитро Сінічкін | |||
| У шлюбі з | Лідія | |||
|
| ||||
 Олесь Жаврук у Вікісховищі | ||||
Біографія[ред. | ред. код]
Раннє життя[ред. | ред. код]
Олександр Сінічкін народився у роки правління останнього російського імператора Миколи II. Йому було п'ять років (1915), коли сім'я Сінічкіних покинула рідне Сєнно, яке знаходилось у Вітебській губернії Російської імперії, і переїхала до міста Рогачов[1][2]. Через два роки місто вступило у радянський період своєї історії. З цим питанням в Олеся Жаврука пов'язане дитинство, юнацтво, доросле життя. У рік встановлення радянської влади він вливається до рядів учнів місцевої школи.
Творчість[ред. | ред. код]
Потім дуже добре навчався у Рогачовському державному педагогічному коледжі. Саме в стінах цієї споруди поет почав літературну діяльність, яка продовжувалася 16 років[1][2][3]. Після закінчення педагогічного коледжу він працював викладачем на робітничому факультеті в Любанському районі Мінської області та одразу ж отримав вельми хорошу репутацію педагога. Його полюбили студенти, високо оцінили колеги[2].
Молодий педагог все ж вважав, що справа його життя — писати вірші. Він прекрасно розумів, що успіх поетичної творчості визначається не тільки таланом автора, але й фундаментальною літературною освітою. У 1939 році він з відзнакою закінчив літературний факультет Московського інституту філософії, літератури та історії (МІФЛІ)[1][2]. Період навчання проходив разом з найпродуктивнішим етапом у творчої біографії уродженця Сєнно. Про це говорять наступні факти. У 1936 році побачила світ перша збірка віршів поета «Ручаіны» («Струмки»), через два роки — друга збірка «Дняпро выходзіць з берагоў» («Дніпро виходить з берегів»). Збірки вдалися успішними. Але найбільш успішною стала поема «Крывёю сэрца» («Серця кров'ю»)[1][2]. Її публікація датована 1937 роком. Це була реакція студента МІФЛІ на озброєну боротьбу республіканців і франкістів в Іспанії[1]. Судячи за змістом поеми, Олесь Жаврук був повністю на стороні республіканців. Потім почав роботу чудовий тандем Олесь Жаврук — Андрій Ушаков[3]. У 1939 році співавторство опублікувало три спільні твори. Чисто на дитячу авдиторію були розраховані їх поеми. «Пра майго таварыша» («Про мого товариша»), «Пра слаўных папанінцаў з нашага дзетсада» («Про славних папанинцях з нашого дитячого садочка»). Саме з них почалась історія лібрето білоруських оперет: точка відліку — лібрето оперети «Зарэчны бор» («Зарічний бор»)[3]. Коли вона ставилась в столиці БРСР, поет Олесь Жаврук вступив до аспірантури Інституту літератури Академії Наук БРСР.
Фронтове життя[ред. | ред. код]
Але через два місяці навчання змінилось на армійську службу. Поет став воєнним кореспондентом армійської газети «В бой за родину» («У бій за батьківщину»). У травні 1942 року був прийнятий до комуністичної партії. Був офіцером 62 армії[1] та працював в редакції газети «На защиту Родины» («На захист Батьківщини»)[2].
|
Лідасинько, працювати приходиться багато, але робота цікава. Веду гумористичний відділ «Прямой наводкой», пишу (з продовженням) «Новейшие похождения бравого солдата Швейка», віршовані оповідання про подвиги кмітливого і моторного бійця Сені Пулькіна. Пишу й оповідання короткі, й ліричні вірші іноді. | 
|
— Лист Олеся Жаврука дружині Лідії Миколаївні[4] | ||
Під час бомбардування Сталінграду 23 серпня 1942 року загинув.
Пам'ять[ред. | ред. код]
У 1960 році у Білоруському державному видавництві вийшов збірник його віршів «Выбранае» («Вибране»); У 1964 році Мінською телестудією поставлений фільм про Олеся Жаврука «Песня и вела
и грела» («Пісня і вела і гріла»). Перша його демонстрація на телебаченні відбулася 3 липня 1964 року в дні святкування звільнення Білорусі від німецько-нацистських загарбників.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Том 78. Олесь Жаврук (PDF). http://old.old.imli.ru/ (рос.) .
- ↑ а б в г д е Стрелець, Михайло (12.08.2020). Слово про талановитого білоруського поета. zviazda.by (рос.) . ЗВЯЗДА.
- ↑ а б в Колосов, С. (2009). Жаврук Олесь - це... Що таке Жаврук Олесь? — Академік. dic.academic.ru (рос.) .
- ↑ Стрелець, Михайло (12.08.2020). Слово про талановитого білоруського поета. zviazda.by (рос.) . ЗВЯЗДА.
Посилання[ред. | ред. код]
- Олесь Жаврук в Інтернет-журналі «Лексикон»
|
