Оловаренко Олександр Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Оловаренко
 Солдат
Загальна інформація
Псевдо «Акбар»
Військова служба
Роки служби 2014 — ?
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Медична служба Збройних сил України
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Віта́лійович Олова́ренко — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису[ред. | ред. код]

За освітою юрист. Понад 20 років працював в міліції. У часі війни — доброволець[1]. Учасник боїв за Іловайськ — 8-ма окрема автомобільна санітарна рота, водій-санітар[2][3]. З оточення вивозили померлих та поранених[4].

9 листопада 2014-го Антон Ляхов та Олександр Оловаренко прибули до базового табору 1-ї БТГр та добровільно зголосилися виконати завдання щодо евакуації одного пораненого та одного загиблого військовика з ротного опорного пункту «Аеропорт». Терористи висунули ризиковані умови — щодо зовнішнього вигляду транспортного засобу для евакуації: санітарний автомобіль УАЗ-2206 повинен бути з відкритими та зафіксованими боковими і задніми дверима, а екіпаж — без зброї. Військові медики без прикриття броньованої бойової техніки заїхали на територію РОП «Аеропорт» та здійснили евакуацію двох вояків 79-ї бригади. Незважаючи на домовленості з представниками терористів, санітарний екіпаж був обстріляний зі стрілецької зброї та гранатометів. Військовим медикам вдалося уникнути прямого потрапляння в автомобіль. Пораненому військовослужбовцю було надано медичну допомогу та його евакуйовано, вдалося доставити й тіло загиблого військовика.

18 листопада 2014 року при наданні медичної допомоги пораненим при мінометному обстрілі та подальшій евакуації, Ляхов і Оловаренко одночасно рятували 9 поранених військовослужбовців 1-ї БТГр, після чого вивезли їх із зони обстрілу до базового табору на автомобілі, звідти — у Димитрівську лікарню.

Пережив у січні 2015-го в ДАПі газову атаку терористів.

В мирному житті виконує замовлення з будівництва промислових об'єктів.

Займається волонтерством.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сьогодні на Свіштовському кладовищі вперше відбувся мітинг пам'яті. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 21 липня 2020.
  2. В Кременчуці відбувся мітинг. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 21 липня 2020.
  3. Порятунок життів на передовій та у мирному житті: кременчуцьких медиків привітали з професійним святом
  4. Кременчуцькі медики: "На окуповану територію за пораненими заїхали на машині з написом «Путін пішов на х**»
  5. Указ Президента України від 23 серпня 2019 року № 625/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]