Онисифір Дівочка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Онисифір (Дівочка)
Митрополит Онисифір (Дівочка)
27 лютого 1583 — 1589-й Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1583 — 1589
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Ілія Куча
Наступник: Михайло (Рагоза)
 
Діяльність: священник
Народження: 1510-ті
Смерть: квітень 1592
Aliešavičyd, Skoržycki Sieĺsavietd, Щучинський район, Барановицька область, Білоруська РСР

CMNS: Онисифір Дівочка у Вікісховищі

Онисифі́р Петро́вич-Дівочка — руський релігійний діяч, Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси.

Біографія

[ред. | ред. код]

Онисфір походив із галицького шляхетського роду. 1579 року висвячений на митрополита, відбулася його архієрейська хіротонія.

Достовірних біографічних відомостей про нього до вступу на митрополію не збереглося. Припускають, що до висвячення у сан митрополита він не був духовною особою, хоча, за грамотою короля Сигізмунда, управляв Лаврашевським монастирем, який потім утримав за собою під час митрополитства.

У період його управління Київською митрополією почалася напружена боротьба між католицизмом та православ'ям. Єзуїти, які прагнули запровадити унію, захоплювали православні храми й монастирі, влаштовували школи для виховання західно-руського юнацтва у дусі католицизму, друкували книги, проголошували проповіді на антиправославну тематику. Православні, у свою чергу, організовували братства, відкривали православні школи, слов'янські друкарні, де друкували книги для захисту православ'я. Проте в своїй боротьбі вони не знаходили підтримки у митрополита, який своїм мовчанням гальмував діяльність православних братств і приходів, а прагнув лише зміцнити вплив і владу вищого духовенства.

На підставі апостольських правил та соборних постанов відмовився від розгляду апеляції княжни Катерини Чорторийської — вдови Загоровського Василя — у її майновому конфлікті з іншою вдовою колишнього чоловіка княжною Марушею Збаразькою після незакінченого розгляду справи володимирським єпископом Феодосієм Лазовським в лютому 1583, який і повинен був винести вирок.[1]

У результаті такої поведінки на митрополита почали надходити скарги. 1585 року поскаржилися галицько-львівські дворяни. Члени Львівського братства у своїй скарзі написали: «У духовному стані умножилися безлади при худому пастирстві Київського і Галицького митрополита Онисифора (Дівочки), двоєженця і людини віри сумнівної. Він дозволив єпископам бути двоєженцями, а іншим єпископам жити з дружинами, не зважаючи на чернечі обітниці». Онисифір вступав у відкриті тяжби з прихожанами, щоправда, питання не завжди розв'язувалося на його користь.

У 15881589 роках Константинопольській патріарх Ієремія об'їжджав західно-руські області й заборонив відправлення богослужіння священикам-двоєженцям. Оскільки митрополит Онисифір був двічі одруженим і возведеним на митрополію всупереч канонам, його позбавили влади патріаршим декретом. Щоправда, в одній із королівських грамот зазначалося, що Онисифір залишив митрополію «по своїй добрій волі, в полегшення своєї старості та хвороби».

Після припинення архіпастирської діяльності Онисифір жив у Троїцькому Віленському монастирі й до 1592 року управляв Лаврашевським монастирем.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Орест Левицький. Сім'я і побут українців у XVI ст. / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 250–251. ISBN 5-319-01070-2

Джерела та література

[ред. | ред. код]
Попередник: Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
15791589
Наступник:
Ілія (Куча) Михаїл (Рогоза)