Операція «Конрад III»

Операція «Конрад III» Unternehmen Konrad III
Будапештська операція Німецько-радянська війна
Німецька піхота під прикриттям винищувача танків Jagdpanzer IV на марші під час битви за Будапешт Німецька піхота під прикриттям винищувача танків Jagdpanzer IV на марші під час битви за Будапешт
Дата: 18—27 січня 1945 року Місце: Будапешт та центральна Угорщина Результат:
Сторони
Третій Рейх	СРСР
Командувачі
Герман Бальк Герберт Отто Гілле Герман Брайт Карл Улльріх Карой Берегфі	Федір Толбухін Георгій Захаров Андрій Кравченко Михайло Шумилов

Операція «Конрад III» (нім. Unternehmen Konrad III) — наступальна операція німецько-угорських військ у ході Будапештської битви за часів німецько-радянської війни. Операція «Конрад» складалася з трьох складових: «Конрад I», «Конрад II» і «Конрад III» і мала за мету прорив потужним танковим угрупованням країн Осі облоги Будапешту, оточеного радянськими військами 3-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Федора Толбухіна. Третя частина цього комплексного контрнаступу розпочалася 18 січня 1945 року. Досягнувши повної несподіванки, IV танковий корпус СС СС-обергрупенфюрера Герберта Гілле, за підтримки Люфтваффе за два дні прорвав оборону радянської 4-ї гвардійської армії, знищивши на ділянці прориву сотні радянських танків, 19 січня прорвався до Дунаю і за чотири дні відвоював 400 квадратних кілометрів території. Після дев'яти днів боїв і знищення есесівцями двох третин радянських танків у всьому 3-му Українському фронті 26 січня німецький наступ був зупинений радянськими резервами за 25 кілометрів від Будапешта.

Історія

Радянський 3-й Український фронт взяв на себе основний удар 6-ї німецької армії. На вістрі удару був IV танковий корпус СС, який у складі трьох танкових дивізій у взаємодії з III танковим корпусом на початку наступу мав у своєму складі 376 боєздатних танків та штурмових гармат. 4-та гвардійська армія, яка мала лише 250 бойових танків та САУ, через погану розвідку, яка не змогла повністю виявити перекидання IV танкового корпусу СС у смузі дії армії. Розвідувальні відділи 2-го і 3-го Українських фронтів помилково вважали, що IV танковий корпус СС перекидається в західну Угорщину.

Користуючись підтримкою німецької авіації, атака IV танкового корпусу СС стала повною несподіванкою: позиції радянської 4-ї гвардійської армії були прорвані менш ніж за два дні, оскільки 3-тя і 5-та танкові дивізії СС були озброєні танками «Пантера», що якісно перевершували танки Т-34. У перших же зіткненнях німецькі панцерваффе швидко знищили багато радянських танків. Радянський 18-й танковий корпус і 130-й стрілецький корпуси потрапили в оточення, а контрнаступ 7-го механізованого корпусу був розгромлений ударом есесівських танків. Але, німцям не вистачало піхотних підрозділів, щоб швидко ліквідувати «мішки», в які потрапили радянські формування, тому значній частині радянських військ пощастило вирватися з оточення та прорватися до головних сил. До кінця першого дня операції на лінії фронту було створено прорив шириною 30 кілометрів і глибиною 60 кілометрів, і 19 січня танки СС вийшли до Дунаю, розділивши радянські сили в Задунайському регіоні на дві частини. До 21 січня німці захопили 400 квадратних кілометрів території, досягнення, яке можна порівняти з початковими досягненнями німців під час Арденнського наступу на Західному фронті в грудні 1944 року.

Ситуація на радянських опорних пунктах через Дунай межувала з панікою. Під постійними атаками авіації Люфтваффе, 40 000 радянських військових і велика кількість військового озброєння та техніки була перекинута на східний берег, щоб уникнути їхнього попадання в руки Німеччини. 22 січня після бою угорське місто з населенням 40 000 мешканців, Секешфегервар, ключовий вузол комунікацій було захоплено німецько-угорськими військами.

На ранок 20 січня між IV танковим корпусом СС і обложеним гарнізоном країн Осі в Будапешті не залишилося радянських військ. Командування 3-го Українського фронту терміново перекинуло 5-й гвардійський кавалерійський корпус зі 100 танками, 360 артилерійськими системами, трьома протитанковими і шістьма змішаними артилерійськими полками для ліквідації прориву вермахту. Перегрупування резервів відбулося вчасно. 20 січня після 60-кілометрового маршу підкріплення прибули на загрозливий напрям. А оскільки німці також зазнали значних людських і матеріальних втрат у боях з танковими силами 4-ї гвардійської армії, й мали критичний рівень палива та боєприпасів і ще не контролювали Секешфегервар.

Додатково Червона армія ввела в битву 1-й механізований корпус, який вступив у битву з есесівськими дивізіями, що уповільнило просування німецьких військ. Унаслідок цього ударне угруповання було перенаправлено на північний схід до озера Веленце. 3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф» з боями прорвала оборонні позиції радянських військ та до 26 січня виявилася на відстані 25 кілометрів від Будапештського «мішку». 1-ша танкова дивізія прорвала радянські оборонні рубежі біля Валу і встановила радіозв'язок із захисниками Будапешта. Потім командувач 6-ї армії Герман Бальк наказав відступити, що викликало обурення Герберта Гілле, командира IV танкового корпусу СС. Основною причиною наказу Балька була відсутність достатньої кількості піхотних частин у складі корпусу, що ставило під загрозу його лінії комунікацій та неспроможність утримувати зайняті ціною великих втрат позиції.

Див. також

• Битви та операції німецько-радянської війни
• Операція «Панцерфауст»
• Дивізія «Святий Ласло» (Королівство Угорщина)
• Рухомий корпус (Угорщина)
• 1-ша танкова дивізія (Угорщина)
• Панцергренадерська дивізія «Фельдгеррнгалле»
• Угорщина в Другій світовій війні

Примітки

Виноски

Джерела

Посилання

• Operation Konrad. на codenames.info.(англ.)
• Операция «Конрад»(рос.)
• Операция «Конрад III»(рос.)

Література

• David M. Glantz, The Soviet‐German War 1941–45: Myths and Realities: A Survey Essay.
• Гостони, Петер. Кровавый Дунай. Боевые действия в Юго-Восточной Европе 1944—1945. — Москва: «Центрполиграф», 2013. — 413 с. — ISBN 978-5-9524-5068-4.