Орасіо Етчегоєн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Horacio Etchegoyen
Народився 13 січня 1919(1919-01-13)[1]
Буенос-Айрес, Аргентина
Помер 2 липня 2016(2016-07-02)[1] (97 років)
Буенос-Айрес, Аргентина
Країна  Аргентина
Діяльність психіатр, психоаналітик
Alma mater Національний університет Кордови, Національний університет Ла-Плати і Rafael Hernández National Colleged
Членство Психоаналітична асоціація Буенос-Айресаd і Міжнародна психоаналітична асоціація
Роки активності 1940–2016
Нагороди

Ріка́рдо Ора́сіо Етчего́єн (ісп. Ricardo Horacio Etchegoyen, 13 січня 1919 — 2 липня 2016) — аргентинський психоаналітик, президент Міжнародної психоаналітичної асоціації (IPA) у 1993—1997 роках.[2]

Життя і кар'єра[ред. | ред. код]

Орасіо Етчегоєн народився у Великому Буенос-Айресі 1919 року. Його батько, лікар, помер, коли Орасіо було п'ять місяців. Навчався в Національному коледжі при Національному університеті Ла-Плати, підготовчій школі, а потім вступив до Університету Ла-Плати, отримавши ступінь з медицини 1948 року.

Під час навчання в університеті в 1940-х роках агітував за рух за університетську реформу[en], який мав на меті зміцнити світську освіту в Аргентині. Його аналізував Генріх Ракер[en], а психоаналітичне навчання в Аргентині він розпочав у Енріке Пічон-Рів'єра[en], Марі Лангер[en], Леона Грінберга[es] та Хосе Блехера[en]. Серед його значних впливів були роботи психоаналітикині Мелані Кляйн.[3][4]

Етчегоєн займався приватною практикою в Ла-Платі, а також викладав у Національному університеті Куйо[en] з 1957 по 1965 рік. Етчегоєн очолював кафедру психіатрії в університеті і отримав визнання Всесвітньої організації охорони здоров'я під час свого перебування на цій посаді. У 1966 році він переїхав до Лондона, де працював у відділенні для дорослих у знаменитій клініці Тавісток[en], де проходив аналіз у Дональда Мельцера[en]. За рік він повернувся до Аргентини і приєднався до Аргентинської психіатричної асоціації, де з 1970 року проводив підвищення кваліфікації для докторантів у цій галузі.

Етчегоєн був першим латиноамериканським лікарем, який удостоївся честі бути обраним президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і продовжував практикувати та брати участь у міжнародних конференціях до 2008 року.[4] 1996 року він отримав премії Acadetius і Конекс[en], також був почесним доктором Університету Буенос-Айреса і почесним членов Спілки психоаналітиків Мендоси.

Етчегоєн помер у липні 2016 року у віці 97 років.[5][6]

Про психоаналітичну техніку[ред. | ред. код]

«Книга Р. Орасіо Етчегоєна, Основи психоаналітичної техніки (1991)[7] безсумнівно, є роботою міжнародного рівня, представленою у формі добре дослідженого і добре написаного посібника, який легко читати і з яким легко консультуватися».[8]

У ній Етчегоєн розглядає, як «на психоаналітичну техніку впливає широке розмаїття теоретичних точок зору… у всьому світі від Кляйн до Лакана… і підкреслює переваги та недоліки різних підходів у світлі власного клінічного досвіду».[9]

Про зв'язок між теорією та практикою Етчегоєн писав: «Якщо ви хочете бути строгими в техніці, рано чи пізно ви зіткнетеся з питанням теорії, тому що, як стверджував Фрейд, вони завжди пов'язані як „Junktim“ — одне передбачає інше». Етчегоєн дійсно вважав, що «постійна взаємодія теорії та техніки властива психоаналізу… нерозривний союз».[10]

Про лаканіанців[ред. | ред. код]

У 1996 році Етчегоєн провів дискусію в Буенос-Айресі з Жаком-Аленом Міллером[en], видатним представником лаканіанського[en] руху.[11] Етчегоєн запросив Міллера на конгрес МПА 1997 року в Барселоні, де його коментарі з трибуни були зустрінуті теплими оплесками.[12]

Здатність Етчеґоєна налагоджувати мости з лаканіанцями була передбачена ще в його «Основах», де він неупереджено і неполемічно обговорював лаканівські концепції.[13]

Критика[ред. | ред. код]

Існує припущення, що «впливову книгу Етчегоєна (1991) „Основи психоаналітичної техніки“ можна розглядати як спробу пропрацювати його (часто суперечливі) почуття щодо двох основних впливів на його власний професійний розвиток — Мелані Кляйн, його основної теоретичної натхненниці, і Генріха Ракера, його першого аналітика та наставника», чия робота з переносу/контрпереносу є попередником інтерсуб'єктивного психоаналізу[en]: "Відхід Етчеґоєна від впливу Ракера до консервативної кляйніанської «психології однієї особи»[14] виглядав би тоді як певний ретроградний крок.

Увага Етчеґоєна до певної подібності між вербалізацією аналізанта в психоаналітичному процесі та так званою ейдетичною редукцією Гуссерля[15] свідчить про його постійну чутливість до феноменологічних аспектів взаємодії пацієнта та аналітика.

Роботи[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • 1991 Основи психоаналітичної техніки

Очерки[ред. | ред. код]

  • 1960 Коментарі до аналізу психопата
  • 1969 Перший психоаналітичний сеанс[16]
  • 1970 Жіноча гомосексуальність: динамічні аспекти відновлення[17]
  • 1973 Замітка про ідеологію та психоаналітичну техніку[18]
  • 1976 Психоаналітичний «тупик» і стратегії его[19]
  • 1977 Збочення перенесення. Теоретико-технічні аспекти[20]
  • 1978 Кілька думок про збочення перенесення[21]
  • 1978 Форми перенесення[22]
  • 1979 Regression and Reframe[23]
  • 1979 Вступ до іспанської версії[24]
  • 1981 Нотатки до історії англійської школи психоаналізу[25]
  • 1981 Достовірність переносної інтерпретації в «тут і зараз» для реконструкції раннього психічного розвитку[26]
  • 1981 Приклади та альтернативи інтерпретаційної роботи[27]
  • 1982 До п'ятдесяти років мутативного тлумачення[28]
  • 1983 Insight[29]
  • 1985 Стилі інтерпретації[30]
  • 1988 Роздуми про перенесення[31]
  • 1999 Есе про психоаналітичну інтерпретацію[32]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в http://www.apdeba.org/dr-r-horacio-etchegoyen/
  2. ↑ Dagfal, Alejandro (25 October 2017). La disparition de Ricardo Horacio Etchegoyen (1919-2016). Psychologie Clinique. 43 (1): 198—200. doi:10.1051/psyc/201743198.
  3. ↑ A Biographical Sketch of León Grinberg (1921–2007). Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 31 серпня 2009.
  4. ↑ а б Federação Brasileira de Psicanálise [Архівовано 2010-06-14 у Wayback Machine.] (порт.)
  5. ↑ Comunicado del Presidente de la AMP
  6. ↑ Reportaje al Dr. Ricardo Horacio Etchegoyen
  7. ↑ Etchegoyen, R. Horacio (2005). The fundamentals of psychoanalytic technique (вид. Rev. Edition publ. in 1999). London: Karnac Books. ISBN 978-1-85575-455-3.
  8. ↑ Jean-Michel Quinodoz, Reading Freud (2005) p. 109
  9. ↑ Quinodoz, p. 109
  10. ↑ R. Horatio Etchegoyen, The Fundamentals of Psychoanalytic Technique (1991) p. 7
  11. ↑ Jurgen Reeder, Hate and Love in Psychoanalytical Institutions (2004) p. 253
  12. ↑ The transcription of this event was published in La Revue de La Cause freudienne and later commented on in Miller's «First Letter to an Enlightened Public» (Wooster Press, 2001)
  13. ↑ Kirst Hall et al, The Problem with Psychoanalytic Psychotherapy (London 2010) p. 45
  14. ↑ Emanuel Berman, Impossible Training (Routledge 2004) p. 85 and p. 88
  15. ↑ Gunnar Karlsson, Psychoanalysis in a New Light (2010) p. 15
  16. ↑ Comments by Lygia Alcántara de Amaral, James Naiman y Leo Rangell, Revista de Psicoanálisis,vol. 28, 1971, pages 501-35
  17. ↑ Revista Uruguaya de Psicoanálisis, vol. 12, págs. 431-77
  18. ↑ International Journal of Phycho-Analysis, vol. 54, págs. 485-6
  19. ↑ Revista de Psicoanálisis, vol. 33, págs. 613-36
  20. ↑ in León Grinberg, ed., Prácticas psicoanalíticas comparadas en las psicosis (Psychoanalytical practices compared in the psychosis), Buenos Aires: Paidós, Chapter 2, pages 58-83
  21. ↑ International Journal of Psycho-Analysis vol. 59, pages 45-53; also in Jean Bergeret, ed., La cure psychoanalytique sur le divan, Paris: Tchou, pages 177.91
  22. ↑ Psicoanálisis, vol. 2, pages 1065-89
  23. ↑ Psicoanálisis, vol. 1, pages 479—503
  24. ↑ to Donald Meltzer et al., Exploración del autismo (Exploration of autism), Buenos Aires, pages 11-6
  25. ↑ Revista de la Asociación Escuela Argentina de Psicoterapia para Graduados, vol. 6, pages 13-30
  26. ↑ Revista de Psicoanálisis, vol. 38, pages 1145-65. (International Journal of Psycho-Analysis, vol. 63, 1982)
  27. ↑ International Review of Psycho-Analysis, vol. 8, pages 401-21
  28. ↑ Revista Chilena de Psicoanálisis, vol. 4, pages 23-31. (International Journal of Psycho-Analysis, vol. 64, 1983)
  29. ↑ Trabajos del Psicoanálisis, vol. 2, pages 253-87
  30. ↑ Psicoanálisis, vol. 7
  31. ↑ 1er. Congreso Argentino de Psicoanálisis (1st Argentinian Congress of Psychoanalysis), Actas, Buenos Aires: Graffit, S.R.L. pages 77-101
  32. ↑ Buenos Aires: Polemos
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орасіо_Етчегоєн&oldid=42118693