Орелецький Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Орелецький
Народився 30 січня 1895(1895-01-30)
с. Лужани
Помер 9 січня 1976(1976-01-09) (80 років)
м. Мюнхен
Національність українець
Діяльність правник, викладач університету
Alma mater Чернівецький університет, Карлів університет, Український вільний університет
Галузь право
Заклад Український вільний університет
Посада ректор Українського вільного університету
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор права

Василь Орелецький (транслітерація латиницею: Vasyl Oreletsky; 30 січня 1895, с. Лужани, тепер смт Кіцманського району Чернівецької області — 9 січня 1976, Мюнхен, Баварія ФРН) — український правознавець, доктор права з 1932 року, професор, академік Української академії наук у Німеччині. Фахівець з міжнародного права, політичний та громадський діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Орелецький народився в сім'ї сільського старости. Закінчив шестирічну школу в Лужанах, а 1914 року — Чернівецьку гімназію. Навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету, який не закінчив через початок Першої світової війни. Служив в Українській галицькій армії. З 1920 року в еміграції. Опинився у Празі, де вивчав право в Карловому університеті та Українському вільному університеті (УВУ), іноземні мови (англійську, іспанську, італійську, німецьку, румунську, турецьку, угорську, шведську, японську та слов'янські); знав 10 мов, в тому числі латину. Був діяльним в Українській Академічній Громаді Праги.

В часи існування Карпатської України працював референтом з питань зовнішніх відносин постійного Представництва Карпатської України в Празі.

З 1939 року — доцент кафедри міжнародного права Українського вільного університету. Під час Другої світової війни емігрував на Захід. Після відновлення Українського вільного університету у Мюнхені (1946-47 навчальний рік) очолив кафедру міжнародного права цього ВНЗ, був деканом правничого факультету та ректором.

Василь Орелецький є автором підручника з міжнародного права та низки монографій: «Організація дипломатичної служби за гетьмана Б. Хмельницького», «Дві міжнародні концепції в Гаазі», «Теорія С. Пуфендорфа з міжнародного права» та інших.

Джерела[ред. | ред. код]