Орленко Петро Васильович

Орленко Петро Васильович
Народився	1904 Прелесне, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	1970 Київ, Українська РСР, СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Петро Васильович Орленко (1904(1904), село Прелесне, тепер Слов'янського району Донецької області — 1970, місто Київ) — український радянський і партійний діяч, 1-й секретар Перемишльського і Стрийського міськкомів КП(б)У Дрогобицької області, секретар Дрогобицького обкому КПУ.

Життєпис

Народився в бідній селянській родині. У чотирнадцятирічному віці втратив батька, а незабаром і матір. Закінчив двокласну школу.

Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником депо станції Слов'янськ на Донбасі. Вступив до лав комсомолу, був на комсомольській роботі. З 1923 року працював секретарем сільської ради села Троїцьке на Донбасі, пізніше був секретарем Троїцького сільського комсомольського осередку.

Член ВКП(б) з 1928 року.

З 1929 року працював на партійній роботі в селі Петрівка на Донбасі, де організував і очолив сільськогосподарську артіль. Працював заступником директора Слов'янської машинно-тракторної станції. До 1934 року — директор Осиновської машинно-тракторної станції Донецької області.

У 1934—1937 роках — партійний організатор КП(б)У заводу, інструктор Краматорського міського комітету КП(б)У Донецької області.

У 1937—1939 роках — 1-й секретар Старобешівського районного комітету КП(б)У Сталінської області.

У вересні 1939 року очолив Тимчасове управління міста Перемишля Львівського воєводства (Дрогобицької області). У 1939 — червні 1941 р. — 1-й секретар Перемишльського міського комітету КП(б)У Дрогобицької області.

У липні 1940 року був призначений 1-м секретарем Бельцівського повітового комітету КП(б)У в Бессарабії, але, у зв'язку з утворенням Молдавської РСР, до роботи не приступив.

З червня 1941 року — учасник німецько-радянської війни. Один із керівників оборони міста Перемишля від німецьких військ у червні 1941 року. Був секретарем партійного бюро зведеного батальйону оборонців Перемишля, служив комісаром у військах протиповітряної оборони. Важко захворів, став інвалідом ІІ-ї групи, лікувався у місті Ашхабаді Туркменської РСР.

До 1943 року працював інструктором промислово-транспортного відділу Ашхабадського обласного комітету КП(б) Туркменії.

У 1943—1944 роках — у розпорядженні ЦК КП(б)У, інструктор організаційного відділу ЦК КП(б)У.

У 1944 — вересні 1950 року — 1-й секретар Стрийського міського комітету КП(б)У Дрогобицької області.

7 вересня 1950 — 6 лютого 1951 року — секретар Дрогобицького обласного комітету КП(б)У.

У 1951—1970 роках — на керівній роботі в Міністерстві геології Української РСР: працював старшим інженером відділу керівних кадрів і навчальних закладів, неодноразово обирався секретарем партійної організації КПУ міністерства.

Помер в Києві у серпні 1970 року.

Звання

• старший політрук

Нагороди

• орден Червоного Прапора (22.07.1941)
• орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
• ордени
• медалі

Джерела

• газета «Вільна Україна» (Львів) — червень 1976 року.
• Десять дней из жизни Петра Васильевича Орленко (рос.)